Як мені виглядає, ваша ідея цікава власне прикладами, які можна брати до наслідування.

В жодному з цьогорічних випадків я не знала особисто (і не знаю) потребуючих, але до мене звернулися з проханням про допомогу люди, яким довіряю. Це дуже важливо, оскільки свого часу допомагала акції “Сій радість!”, яку діаспора проводила для України, і була свідками масового “шахрайства” (і не тільки там).

Мова йде про потреби в коштах на операцію двом дітям з різних куточків України, коли потребувалися насправді значні суми (до 150 тис. євро в др. випадку). Насправді я зробила дуже мало, бо тільки розіслала інформацію по відомих мені е-адресах, залучила Львівський клуб менеджерів з персоналу (як “соціальну мережу”) в першому випадку і допомогла з публікацією в пресі в другому. Але (як результат зусиль багатьох) в обидвох випадках дітям вдалося допомогти! Тому особлива подяка всім їхнім друзям, друзям друзів, які вірили в успіх і “били на сполох”, вони були основними рушіями цього всього.

Про першу подію є згадка тільки в приватних листуваннях, щодо іншої, то 02.12.2010р. вийшла публікація в газеті “Галицький кореспондент”, яка мала вигляд листа мами дівчинки (на жаль, не ввійшла в е-архів видання).

Щоб робити добрі справи, не обов’язково що-небудь планувати, нагод довкола більш, ніж достатньо.

Для прикладу, напередодні написання цього відгуку допомогла охоронцю, який приїхав на виклик в складі групи “Беркута” в торговий центр, але сховзнувся при вході на мокрій плитці (бо сніг!) і зламав ногу. Його колеги виконували роботу, а я “псувала нерви” керівництву центру, вимагаючи принести йому крісло, щоб він хоч міг присісти, доки приїде швидка. Чи це добрий вчинок? Якби не певне емоційне невігластво інших, потреби б у ньому не було! Але було приємно, що долучився ще один відвідувач, молодий хлопчина, який зголосився залишитися поряд з ним чекати на швидку.

А минулого тижня вела боротьбу з водієм маршрутного автобуса, щоб припинив палити за рулем. Всі пасажири мовчали, але коли я по приїзді пішла покаржитися його керівництву, один хлопчина все ж пішов слідом і запропонував свою допомогу “якщо потрібно посвідчити”.

Думаю, “основний” добрий вчинок в цих випадках – зміна світогляду людей, “додавання” їм сміливості в баченні потреб інших та відстоюванні власних прав.