Автор: ст.пл.вірл.Ярина Вдовичин, ОД 

Вифлеємський Вогонь Миру – мабуть, одна з найтепліших, найдобріших та наймиліших соціальних акцій у році.  Саме вона дарує усім незабутні моменти єдності, любові, затишку і тепла, та моменти, коли ми можемо усім цим поділитись. Цьогорічний ВВМ не був винятком.

Пластуни у Львові відвідали багато сиротинців, шкіл-інтернатів та організацій, зокрема: Львівська середня музична школа-інтернат ім. С.Крушельницької, спецшкола-інтернат №101 для дітей з вадами слуху, школа-інтернат №102,  школа-інтернат №6 для дітей з вадами мови, навчально-реабілітаційний центр для дітей з вадами зору «Левеня», кризовий центр «Діти вулиці», міжнародний благодійний фонд «КАРІТАС», Львівське обласне благодійне об’єднання інвалідів, Львівське громадське  об’єднання «Спілка інвалідів Чорнобиля», «Союз  Чорнобиль України», Мальтійська Служба Допомоги  у Львові, Львівський обласний фонд соціального захисту і Реабілітації інвалідів, Львівське Обласне відділення Українського фонду “Реабілітація інвалідів”, Львівський центр соц. захисту та реабілітації інвалідів «Созарін», Обласне товариство захисту неповносправних дітей та інвалідів дитинства «Довіра»,  спільнота взаємодопомоги «Оселя», громадська організація «Спільнота Ковчег».

Цього року мені випала така нагода курувати соціальну частину Вифлеємського Вогню Миру у Львові. Моїми руками були Юлія Гладиш та Назар Косендяк.

Ось їхні враження:

«Це було просто чудово,ми передавали ВВМ у сиротинці та організації.

Бачили усмішки і радість дітей та дорослих, які очікують на цей вогонь кожного року. Адже, він дарує нам радість і надію, як символ християнської любові та добра що зійшло разом з ним на землю.

Усюди нас приймали гостинно.

Усім було справді цікаво послухати про історію вогню, часто цікавились хто такі пластуни і чим ми займаємось взагалі. Десь ми його передавали вчителям, десь дітям, бувало просто залишали одну свічечку і йшли.

Проте, це було варто того щоб це зробити..»

Назар Косендяк

 

«Вифлеємський вогонь миру подарував мені можливість спілкування з дітьми, які, можливо, не знають, що таке домашній затишок та батьківська любов. Проте вони так само мріють про опіку, увагу, подарунки. Кожен із сиротинців справив на мене неабияке враження. Було приємно дивитися на усміхнені обличчя дітей, наповнені цікавістю та здивуванням.

Слід зауважити, що в кожному закладі нас з нетерпінням чекали, була помітна значна підготовка. Вона проявилась у знанні дітей вифлеємської колядки та розумінні значення вогню. Після закінчення проекту мене переповнювали емоції. Відвідування сиротинців стало прекрасною традицією. Дуже важливо було показати цим дітям, що люди не забули про них в дні свят. Таким чином ми допомагаємо їм усвідомити, що ми всі рівні і вони такі ж члени суспільства як і ми.

Сподіваюсь вогник, який ми запалили в їх серцях, горітиме ще багато років.»

Юля Гладиш

Незважаючи на труднощі та «виробничі» негаразди, якщо їх так можна назвати, вони все-таки впорались із своєю роботою і Вогонь Любові та Добра потрапив до дітей.

Я страшенно люблю цю акцію і вважаю її вже невід’ємною частиною нашого пластування.

Бажаю кожному пластуну і пластунці відчути це прекрасне відчуття добра та єдності і долучитись до творіння великої справи, що так потребується нашими серцями та серцями сотень дітей, що так небайдужі до любови..

Єднаймося і зробімо життя довкола яскравішим!

Софійка Мельничук