Крок за кроком до 100-річчя Пласту!

Автор: пл.сен. Богдан Олексій, ЦМ

1992 року в с. Завалів (Підгаєччина) я був організатором свого другого табору для УПН. Характерною ознакою цього табору було те, що учасниками були таборовики з інших регіонів. Це був тяжкий купонний період. На таборі я познайомився  із цікавою людиною – Олексієм Скасківим. Виявилося, що у нього так само як і у мене троє дітей. Олексій якраз, як і я, стояв на шляху пошуку методи подальшого виховання своїх дітей. За фахом Олексій – вчитель виробничого навчання у місцевій школі. Він дуже радо згодився провадити на таборі майстрування. Ми отримали хороший арсенал технічних засобів. Коли я придивився до др. Олексія, то зауважив його непересічні виховницькі здібності. А його власні діти стали активними учасниками таборового процесу.

Табір УПН, 1992, Олімпійські Ігри. Василь Скасків (крайній з права, син друга Олексія) переводить змаг

__(‘Read the rest of this entry »’)

Пл.сен. Богдан Олексій, ЦМ написав мені кілька дописів про перші табори “Гайда до Пласту!”, що їх на Соколі в середині 90-их організовували “Целібат Мурлики“. Отже, пропоную й вам ознайомитися з цим матеріалом. Власне, це табори, з яких і відродився Пласт. “Гайдашники” мали величезний успіх, і на той час повністю себе виправдали як надійний та результативний інтсрумент.

* * *

Пл.сен. Богдан Олексій, ЦМ

ПОЧАТОК (1993)

Провід табору "Гайда до Пласту!", Сокіл, 1994

Таборовий проект «Гайда да Пласту!» розпочався у 1994 році.

__(‘Read the rest of this entry »’)

30 березня 1991 р. у Славську відбувся перший, після віднови Пласту в Україні, вишкіл юнацьких виховників. Комендантом вишколу був пл.сен. Петро Содоль (на той час – Головний Булавний УПЮ), бунчужним – ст.пл. Богдан Гасюк). До участі зголосилося 68 осіб з України та Польщі. А перед тим – 10 -15 лютого 1991 відбулась 100 Рада Орлиного Вогню – вишкіл впорядників Уладу Пластового Новацтва.

Славськ, 1991

__(‘Read the rest of this entry »’)

Особа, про яку я пишу зараз цю публікацію, особисто для мене є зразком. Таким зразком, якою насамперед повинна бути людина. І, здається, мені, зразком у всьому – в Пласті, поза ним, у ставленні до дітей, до дорослих, до себе самого, до держави і людей, котрі працюють на цю державу. Рівно десять років тому, на Соколі, у березні 2001-го я познайомився з другом Степаном. І від того часу щоразу при зустрічі з ним (особливо, коли він починає “звітуватися” про пророблену працю – організував мандрівку туди і туди, енну кількість організував таборів УПН, новацький братчик і юнацький виховник одночасно і ще до всього голова пластового осердку в Жизномирі) бачу свої хиби і недопрацювання. Але ці мої хиби і недопрацювання я сприймаю з тим, аби відразу виправитися. І, хоч-не-хоч, виправляюся:) Його енергія і подекуди дитяча наївність завжди приносить посмішку і впевненість.

Єпископ УГКЦ Любомир Гузар вітає друга Степана, ЮМПЗ 2002, Свірж

Нещодавно йому виповнилося 80. А в душі він молодший за багатьох з нас. Він постійно бомбардує співрозмовників загадками, ребусами, анекдотами, історіями з життя. Недарма друг Тато (пл.сен. Богдан Олексій, ЦМ, Тернопіль) якось сказав, що “своєю появою в Пласті Степан показав, що на схилі літ можна робити і творити не менше за молодих!”. І це так є.

__(‘Read the rest of this entry »’)