Нижче наводимо вимоги вмілості “Підприємець” із правильника, запровадженого ГПБ у 1955 році (діяв десь до середини 70-х, поки не запроваджено фактично нині діючий).

img054

За матеріал дякуємо ст.пл. Юркові Юзичу, ОЗО.

Журналістці Insider Оксані Зьобро вдалося поспілкуватися із маленькими львівськими “комерсантами” та дізнатися усі таємниці їхнього “бізнесу”.

Працювати чи не працювати? Діти, які відповідають на це запитання ствердно, у Львові – не рідкість. Хтось подається у бізнесово-заробітчанські води з нагальної потреби, хтось не гає час, проявляючи комерційних хист заледве не з пелюшок, когось штовхає на цей шлях спортивний інтерес та відчуття, що гра може приносить прибуток, якщо поставити її на правильні рейси.

INSIDER вдалося поспілкувався з маленькими львівськими “комерсантами” і дізнатися всі таємниці їхнього “бізнесу”.

Бізнес-леді і її поручитель – кіт

Білява дівчинка років семи-восьми з впевненістю дорослої жінки, яка все бачила і все знає, рішуче заходить на терасу кафе. Прискіпливим поглядом оцінює публіку й майже миттєво обирає перших «жертв» типово туристичної зовнішності.

“Купіть карту Львова. 5 гривень. Усі гроші підуть котику на корм”, – на одному диханні добре поставленим голосом закликає вона. Спершу демонструє “товар” – кілька брошурок – карт центру Львова. А потім киває головою позад себе на мовчазного хлопчика, її однолітка, який тримає у руках маленьке кошенятко. Мовляв, ось свідок – гроші для нього. Синхронно з кивком білявки її бізнес-партнер підіймає кошеня – осьо яке маленьке і голодне.

У мапах, які продає дівчинка, нічого особливого немає – звичайнісінькі собі буклетики, які можна безкоштовно взяти на ресепшнах у готелях: складений листок із десятками рекламних блоків, у яких тоне малесенька карта центру Львова. Проте ділова хватка і безпосередність дівчини та вагомий аргумент у вигляді кота так чіпляють, що її товар купує більшість. Відмовляють одиниці. Та й одразу видно – чуйка на потенційних клієнтів у маленької бізнес-леді є.

До деяких столиків з потенційними клієнтами вона навіть не підходить, удостоївши їх лиш поглядом. Зрештою, вона з усіма покупцями не надто церемониться, поховавши емоції за маскою вродженої комерційної жилки. Жодних зайвих слів чи рухів. На непотрібні їх запитання, як-от: “Як тебе звати?” чи “Як звати кота?”, єдина відповідь: “Купуєте карту? – Так. – 5 гривень. – Ні. – До побачення”. Ділової хватки їй не позичати. Єдиний прокол напрацьованої системи: отримавши гроші до рук, віддати покупцеві товар-карту дівчинка часом таки забуває. Треба нагадувати.

Дванадцятирічний квітковий спекулянт

Тримаючи в руках по букету, хлопчик буквально налітає на перехожих, прискіпливо вишукуючи у їхні поглядах зацікавленість, та сходу кидає: “Купуйте квіти!”. Йому дванадцять років і він за останні кілька місяців став вуличним продавцем профі-рівня. Його товар – букети. Місце збуту – центр Львова. Схема збуту – відпрацьована до деталей.

На квітковому базарчику, що від площі Ринок – кілька хвилин ходу, бере у продавчинь два букети, накидує зверху, за його словами, п’ять-десять гривен і продає перехожим (переважно парочкам, які прогулюються).

Розповідає: “Працюю лише у вихідні, бо ж у будні треба ходити до школи, та й вечорами потенційних клієнтів не так багато, особливо у холодну погоду. Вони по кав’ярнях сидять, а туди не завжди так просто зайти – офіціанти запросто можуть вигнати. А от у вихідні вдень – те що треба. Всі відпочивають, гуляють, туристів багато”.

“Продати можу до п’ятдесяти букетів за день”, – хвалиться він.  І одразу підраховує: “Десять на п’ятдесят – от і виходить до півтисячі в день. Хоча зазвичай виходить десь до трьох сотень… Не все забираю собі, мамі віддаю коли половину, коли сімдесят відсотків. Вона радіє. І вдома не сиджу і гроші заробляю. А що? Ким вона працює? Та так… То тим, то сим… Свої гроші ні на що особливе не витрачаю. То те куплю, то се. Всяке. Але добре, коли гроші є на руках. Купувати будете?”.

Торгується він безбожно, заламуючи по тридцять гривень за маленький пучечок крокусів та п’ятдесят за більший букет хризантем.

А не бажаючи втрачати клієнта (видно працює на продану кількість, а не на ціну), опускає ціну з кроком в гривню-дві на десятку.

Хоч книжки продавай, хоч на сопілці грай

У Львові можна зустріти і заробіток наївного рівня. Десятирічні дівчатка, надихнувшись гаражними розпродажами, прорекламованими американськими серіалами, продають на маленьких стільчиках біля своїх під’їздів старі книжки та іграшки.

Просять по дві-три гривні за товар. Так вони намагаються заробити собі на обновку. Дітлахи, що з вигляду щойно в школу пішли, торгують парфумами власного виробництва (баночками з водою, в яку накидали квітів).

Прибутку така торгівля не приносить, але не він, а гра у дорослих – основна ціль цих малих комерсантів.

Та й у маленькі музиканти центрі міста – не рідкість. Зі скрипкою руках чи озброївшись сопілкою, вони складають конкуренцію бравим музикантам-молодикам з гітарами в руках.

В день вони можуть заробити сотню-другу гривень, а то й більше, залежно від погоди та фортуни. Не маєш музикальних талантів, а хочеш гроші – роздавай буклети. Двадцять-тридцять гривен за годину матимеш. На малий вік працівників роботодавці не зважають.

“Збираю на телефон, “той такий за 235 гривень”

Львів – місто заробітку не лише місцевих маленьких підприємців, а й дітей з околиць, часом доволі далеких. Вони, щоправда, в оригінальність підходу до клієнтів не бавляться. У них все просто. Сім’я потребує грошей – значить треба заробляти.

На традиційних точках стихійної торгівлі у вихідні завжди можна зустріти жінок із синами чи доньками, які торгують домашніми товарами: сир, молоко, гриби, ягоди (залежно від сезону). Цим дітям від восьми до чотирнадцяти. Батьки кажуть, що молодших з собою не беруть, бо вони не допомагатимуть, а лише під ногами плутатимуться. А старші вже й самі можуть їздити і продавати.

Юрі скоро буде дев’ять. Щотижня він їде разом із мамою дві години електричкою з Радехівського району, а тоді стоїть цілий день у пошуках покупців в оточенні банок зі сметаною та зібраних ним же грибів. Каже, що заробляти гроші почав недавно, влітку.

Збирає на мобільний телефон, “той такий за 235 гривень”.

Збирав малину і ожину в лісі і здавав її, а тепер разом з мамою продає. За півдня заробив одинадцять гривень: “чотири вторгував, а ще сім мама дасть за те, що з нею з’їздив”.

Вчуся в школі, але так собі, недобре, – розповідає Юрко. – Не виходить мені. Ким хочу стати? Не знаю… Що подобається? От продавати подобається. Точно – хочу стати продавцем. Буду їздити і продавати. А ще вдома поратися подобається. У нас господарка є. Кури, свині… Мама ними займається, тим і працює. Та й все. А я їй допомагаю. Таке…”.

Усі фото автора

Оксана Зьобро

Джерело: Insider

Сьогоді публікуємо карколомні питання про економічні цікавинки, які використовувалися на пластових інтелектуальних змагах. Користуйтеся на здоров”я і дізнавайтеся більше про світ навколо нас:)

download

 

Переглянути запитання можна тут.

Поради дає Стюарт Ріттер, старший аналітик інвестиційної компанії Т. Rowe Price з фінансового планування.

Фінансовий набір

З якими термінами та поняттями має бути знайома дитина, та в якому віці їх краще пояснювати?

5-річна дитина повинна знати, що таке

  • Покупка. Це поняття повинно включати 3 елементи: яку річ ти хочеш купити, скільки вона буде коштувати і коли краще зробити покупку.
  • Банк – місце, де можна безпечно зберігати накопичені гроші та розпоряджатися ними.
  • Рахунки – документи, з яких можна дізнатися, скільки потрібно заплатити за речі чи послуги.
  • Вибір – рішення про те,  чи можна потрптити гроші відразу, а чи відкласти для дорожчого придбання.

10-річна дитина повинна знати, що таке

  • Проценти – гроші, які ви отримуєте за те, що зберігаєте гроші в банку, або навпаки, які ви платите банку за те, що позичили у нього якусь суму.
  • Кредит – гроші, які ви позичили в банку, та повинні повернути з процентами.
  • Інфляція – подорожчання товарів і послуг з плином часу.
  • Податки – гроші, котрі платяться уряду за те, що він надає різні державні послуги.

15-річний підліток повинен бути знайомий з термінами:

  • Інвестиції – вкладення грошей в активи (цінні папери, облігації ітп.).
  • Диверсифікація – розподіл грошей по різних видах активів.
  • Акції – частка в компанії, яку вона пропонує іншим людям та компаніям.
  • Облігації – папери, які підтверджують, що держава або компанія взяли у вас борг, щоб пізніше повернути його з відсотками.

Джерело: Форбс Україна

24 березня у Львові курінь “Буриверхи” запрошує бажаючих довідатися, як правильно залучати кошти на пластові заходи. 
“А можна мені знайти гроші на акцію, якщо ця акція курінна і на ній буде тільки наш гурток?” 
(Оленка, 12 років)
“Коли йти до спонсорів, якщо  «Стежками героїв» починаються через місяць?” 
(Роман., 26 років)
“Як дістати гроші, якщо в мене є лист від станиці? Продати його?” 
(Віталік, 16 років, третьопробник)
Якщо у Вас виникають схожі питання, або Вам часто доводиться їх чути, то 6-й курінь УСП “Буриверхи”,  за підтримки ст. Львів 24 березня 2013 року організовує  вишкіл з фандрейзингу, на який запрошується старше юнацтво та старшопластуни.
Досвідчені інструктори поділяться досвідом з вами в цій галузі, а дехто навіть розповість як залучив свій перший  мільйон, але….Тссс!
Зголоситись можна тут
Дедлайн –   22 березня.
Вкладка 25 грн.
Навчімося працювати зі спонсорами правильно!
Маєш запитання?!
Звертайся за телефонами: 063 022 07 57, 096 807 48 84  Ірина Миронова
Джерело: Пластовий Портал 

Тиза21день – це віртуальна гра, яку на свої шпальтах пропонує платформа творчих практик Biggggidea

Щодня, протягом 21 дня автори проекту розміщують інформацію про те, як ефективно використовувати гроші, як зменшити свій внесок у споживацьке суспільство і налагодити зі своїми фінансами більш гармонійні стосунки. Кожен день автори проекту пропонують читачам осмислювати і практикувати нові знання про фінансову зарадність.

Проект піднімає гарні, хоча часом дискусійні теми, які тим не менше можуть бути цікавими наприклад для пластових дебатів.

Сторінку проекту можна знайти тут.

Фінансовий футбол

Лютий 10, 2013

Пропонуємо вам гру для тих, хто хоче спробувати свої сили у розумінні фінансів, а також підвищити рейтинги України на міжнародній арені:) Граючи у футбол ви відповідаєте на запитання суперників,  та забиваєте голи. Гра призначена для старшого юнацтва або УСП. Можна грати як поодинці, так і командами. Чудовий варіант для етапу інтелектуального змагу.

Ця гра – спільна розробка фінансових установ України та Дніпропетровського університету ім. Альфреда Нобеля. Гра дозволяє також проходити тренування у навчальному режимі. Онлайн-версію гри можна знайти тут.

3 серпня 2012 року в Україні стартував проект “Шкільна Академія Підприємництва” – платформа для розвитку підприємницьких навиків у школярів. Проект реалізовують Центр Розвитку Освіти (Польща) та Львівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти у співпраці із пілотними школами у декількох областях України.


Підставою для ініціації проекту є загальноєвропейські рекомендації щодо ціложиттєвої освіти, у яких сьома ключова життєва компетентність – це ініціативність та підприємливість як здатність особи втілювати ідеї у життя. Ця компетентність охоплює творчість, інноваційність, здатність іти на ризик, а також уміння планувати заходи та здійснювати їх для досягнення поставлених цілей.

Метою проекту є розвиток у учнів і вчителів культури підприємництва та необхідних компетентностей для досягнення успіху в бізнесі або професійній кар’єрі; обмін досвідом у запровадженні в шкільній практиці заходів, пов’язаних із розвитком професійної активності та підприємливості; створення онлайн бази знань із цієї тематики.

Реалізація проекту передбачає зокрема створення у пілотних загальноосвітніх навчальних закладах клубів підприємництва для старшокласників. Робота клубів буде спрямована на розвиток економічних компетенцій учнів.

Проект триватиме і у 2013 році. Деталі про його перебіг, а також корисні методичні матеріали можна знайти тут.

Хоча, здавалось би, таборове літо – не сезон для “міських” вмілостей, провід міжстаничного табору для наймолодшого юнацтва “Світанкові віхи” вирішив поєднати приємне з корисним. То ж бажаючі матимуть змогу здати на таборі вмілість “Економіст-1″. Її переводитиме магістр економічної кібернетики Університету “Острозька Академія” ст.пл. Вадим Петрук, ЛЧ. 

Спеціально для цього, друг Вадим розробив матеріали для таборової книжечки, що стосуються цієї вмілості. Пропонуємо скористатися з них  і вам.

Оскільки серія вмілостей “Економіст” перебуває наразі на апробаційному періоді, важливо опиратися на досвід усіх, хто переводив чи здавав цю вмілість. Протягом процесу апробації спробуємо зібрати всі зауваження щодо її переведення і врахувати їх при остаточному затвердженні вмілості. Тому закликаємо усіх, хто мав справу із вмілостями “Економіст 1, 2 або 3″ ділитися своїми враженнями, досвідом та матеріалами.

Додатково запрошуємо зголошуватися людей, які вважають себе компетентними таку вмілість приймати. (Вимоги: економічна освіта або досвід роботи у сфері економіки чи бізнесу). Зараз формуємо список інструкторів, до яких можна звертатися за методичною допомогою чи кваліфікованою порадою. Таким чином здача вмілостей зможе приносити конкретну користь, додаткові знання і практичні вміння – а саме це є основною ідеєю пластових вмілостей.

Потрібно віддати належне японському бізнесу: він за кілька десятиріч невтомної праці створив дуже ефективну і економну бізнес систему – ощадлива (лін) технологія. Про те, як це працює на практиці – сьогоднішня стаття.

Ощадливе виробництво – це американська назва виробничої системи Toyota, творцем якої є Таїті Оно. Він розпочав перші спроби оптимізації ще в 1950-х роках. Перед ним стояло завдання – працювати ефективно, створюючи безліч різних моделей, коли попит на них невисокий. Так з’явився термін lean (ощадливий) – за його придумав Джон Крафчік, один з американських консультантів. Згідно з концепцією ощадливого виробництва, всю діяльність підприємства можна класифікувати так: операції та процеси, що примножують цінність для споживача, і такі, що цього не роблять. Отже, все, що не примножує цінності, класифіковано як витрати-збитки – цього слід позбутися. Ідеї ощадливого виробництва висловлював ще Генрі Форд, але бізнес не сприйняв їх, оскільки вони значно випереджали час.

У час високої конкуренції і загострення кризи підприємства всього світу не мають іншого шляху, як за допомогою кращих технологій менеджменту створювати продукти та послуги, якість і ціна яких максимально задовольняють клієнтів.

Приклади використання:

Ощадлива пошта. У поштовому відомстві Данії проведена масштабна стандартизація всіх пропонованих послуг, аби підвищити продуктивність праці і прискорити поштові пересилання. Для ідентифікації та контролю послуг введено “карти поточного створення їхньої цінності”. Розроблена і впроваджена ефективна система мотивації працівників.

Ощадливий будинок. Застосування lean-технології в побуті дозволяє мінімізувати енерговитрати. Ощадливий, а точніше енергоефективний будинок на опалення використовує близько 10% від звичайного енергоспоживання, що практично робить його енергонезалежним. Тепловтрати при цьому становлять менш ніж 15 кВт/год. на кв. м за рік (для порівняння, у будинку старої забудови – 300). Прогрівати таку домівку потрібно, лише коли зовні мінусова температура: якщо надворі мороз і мінус 20, то будинок охолоджується на 1 градус за добу.

Сьогодні ощадливе виробництво є практикою майже 100% японських компаній, 72% компаній США, 56% Великобританії, 55% Бразилії, 42% підприємств Мексики, тоді як в Україні таких одиниці.

Ощадливе виробництво неможливе без відповідної культури. Головне в lean-культурі – людський фактор, колективна робота. Істотну підтримку цьому надає емоційний інтелект працівників, який розвивають завдяки спеціальним навчанням. Необхідна й певна корпоративна культура.

Цікаво, що Таїті Оно народився 29 лютого – день, що буває лише раз на чотири роки. Прихильники економності пропонують святкувати цю дату як день ощадливого виробництва.

Банк часу

Ощадливе виробництво можна легко поєднати з іншим оригінальним явищем -“Банк часу”. Його родоначальником у 80-х роках минулого століття став Едгар Кан. Ідея полягає в дотриманні принципів добровільної взаємодопомоги. 1977 року схожі “банки” і сам бренд створили в рамках гнучкого графіку роботи (ідея В. Лівшиця – Кохтла-Ярве, Естонія). Вони дозволяли працівникам накопичувати понаднормовий час протягом року, а потім використовувати його для відгулів чи додаткових днів до відпустки. 15% часу потрапляли у фонд керівника, з якого працівників преміювали, а також виділяли дні для лікування, догляду за дітьми тощо. Подейкують навіть про створення Об’єднаного банку часу, що зумовить збагачення ощадливого виробництва елементами взаємних послуг.

Джерело.