Нижче наводимо вимоги вмілості “Підприємець” із правильника, запровадженого ГПБ у 1955 році (діяв десь до середини 70-х, поки не запроваджено фактично нині діючий).

img054

За матеріал дякуємо ст.пл. Юркові Юзичу, ОЗО.

Журналістці Insider Оксані Зьобро вдалося поспілкуватися із маленькими львівськими “комерсантами” та дізнатися усі таємниці їхнього “бізнесу”.

Працювати чи не працювати? Діти, які відповідають на це запитання ствердно, у Львові – не рідкість. Хтось подається у бізнесово-заробітчанські води з нагальної потреби, хтось не гає час, проявляючи комерційних хист заледве не з пелюшок, когось штовхає на цей шлях спортивний інтерес та відчуття, що гра може приносить прибуток, якщо поставити її на правильні рейси.

INSIDER вдалося поспілкувався з маленькими львівськими “комерсантами” і дізнатися всі таємниці їхнього “бізнесу”.

Бізнес-леді і її поручитель – кіт

Білява дівчинка років семи-восьми з впевненістю дорослої жінки, яка все бачила і все знає, рішуче заходить на терасу кафе. Прискіпливим поглядом оцінює публіку й майже миттєво обирає перших «жертв» типово туристичної зовнішності.

“Купіть карту Львова. 5 гривень. Усі гроші підуть котику на корм”, – на одному диханні добре поставленим голосом закликає вона. Спершу демонструє “товар” – кілька брошурок – карт центру Львова. А потім киває головою позад себе на мовчазного хлопчика, її однолітка, який тримає у руках маленьке кошенятко. Мовляв, ось свідок – гроші для нього. Синхронно з кивком білявки її бізнес-партнер підіймає кошеня – осьо яке маленьке і голодне.

У мапах, які продає дівчинка, нічого особливого немає – звичайнісінькі собі буклетики, які можна безкоштовно взяти на ресепшнах у готелях: складений листок із десятками рекламних блоків, у яких тоне малесенька карта центру Львова. Проте ділова хватка і безпосередність дівчини та вагомий аргумент у вигляді кота так чіпляють, що її товар купує більшість. Відмовляють одиниці. Та й одразу видно – чуйка на потенційних клієнтів у маленької бізнес-леді є.

До деяких столиків з потенційними клієнтами вона навіть не підходить, удостоївши їх лиш поглядом. Зрештою, вона з усіма покупцями не надто церемониться, поховавши емоції за маскою вродженої комерційної жилки. Жодних зайвих слів чи рухів. На непотрібні їх запитання, як-от: “Як тебе звати?” чи “Як звати кота?”, єдина відповідь: “Купуєте карту? – Так. – 5 гривень. – Ні. – До побачення”. Ділової хватки їй не позичати. Єдиний прокол напрацьованої системи: отримавши гроші до рук, віддати покупцеві товар-карту дівчинка часом таки забуває. Треба нагадувати.

Дванадцятирічний квітковий спекулянт

Тримаючи в руках по букету, хлопчик буквально налітає на перехожих, прискіпливо вишукуючи у їхні поглядах зацікавленість, та сходу кидає: “Купуйте квіти!”. Йому дванадцять років і він за останні кілька місяців став вуличним продавцем профі-рівня. Його товар – букети. Місце збуту – центр Львова. Схема збуту – відпрацьована до деталей.

На квітковому базарчику, що від площі Ринок – кілька хвилин ходу, бере у продавчинь два букети, накидує зверху, за його словами, п’ять-десять гривен і продає перехожим (переважно парочкам, які прогулюються).

Розповідає: “Працюю лише у вихідні, бо ж у будні треба ходити до школи, та й вечорами потенційних клієнтів не так багато, особливо у холодну погоду. Вони по кав’ярнях сидять, а туди не завжди так просто зайти – офіціанти запросто можуть вигнати. А от у вихідні вдень – те що треба. Всі відпочивають, гуляють, туристів багато”.

“Продати можу до п’ятдесяти букетів за день”, – хвалиться він.  І одразу підраховує: “Десять на п’ятдесят – от і виходить до півтисячі в день. Хоча зазвичай виходить десь до трьох сотень… Не все забираю собі, мамі віддаю коли половину, коли сімдесят відсотків. Вона радіє. І вдома не сиджу і гроші заробляю. А що? Ким вона працює? Та так… То тим, то сим… Свої гроші ні на що особливе не витрачаю. То те куплю, то се. Всяке. Але добре, коли гроші є на руках. Купувати будете?”.

Торгується він безбожно, заламуючи по тридцять гривень за маленький пучечок крокусів та п’ятдесят за більший букет хризантем.

А не бажаючи втрачати клієнта (видно працює на продану кількість, а не на ціну), опускає ціну з кроком в гривню-дві на десятку.

Хоч книжки продавай, хоч на сопілці грай

У Львові можна зустріти і заробіток наївного рівня. Десятирічні дівчатка, надихнувшись гаражними розпродажами, прорекламованими американськими серіалами, продають на маленьких стільчиках біля своїх під’їздів старі книжки та іграшки.

Просять по дві-три гривні за товар. Так вони намагаються заробити собі на обновку. Дітлахи, що з вигляду щойно в школу пішли, торгують парфумами власного виробництва (баночками з водою, в яку накидали квітів).

Прибутку така торгівля не приносить, але не він, а гра у дорослих – основна ціль цих малих комерсантів.

Та й у маленькі музиканти центрі міста – не рідкість. Зі скрипкою руках чи озброївшись сопілкою, вони складають конкуренцію бравим музикантам-молодикам з гітарами в руках.

В день вони можуть заробити сотню-другу гривень, а то й більше, залежно від погоди та фортуни. Не маєш музикальних талантів, а хочеш гроші – роздавай буклети. Двадцять-тридцять гривен за годину матимеш. На малий вік працівників роботодавці не зважають.

“Збираю на телефон, “той такий за 235 гривень”

Львів – місто заробітку не лише місцевих маленьких підприємців, а й дітей з околиць, часом доволі далеких. Вони, щоправда, в оригінальність підходу до клієнтів не бавляться. У них все просто. Сім’я потребує грошей – значить треба заробляти.

На традиційних точках стихійної торгівлі у вихідні завжди можна зустріти жінок із синами чи доньками, які торгують домашніми товарами: сир, молоко, гриби, ягоди (залежно від сезону). Цим дітям від восьми до чотирнадцяти. Батьки кажуть, що молодших з собою не беруть, бо вони не допомагатимуть, а лише під ногами плутатимуться. А старші вже й самі можуть їздити і продавати.

Юрі скоро буде дев’ять. Щотижня він їде разом із мамою дві години електричкою з Радехівського району, а тоді стоїть цілий день у пошуках покупців в оточенні банок зі сметаною та зібраних ним же грибів. Каже, що заробляти гроші почав недавно, влітку.

Збирає на мобільний телефон, “той такий за 235 гривень”.

Збирав малину і ожину в лісі і здавав її, а тепер разом з мамою продає. За півдня заробив одинадцять гривень: “чотири вторгував, а ще сім мама дасть за те, що з нею з’їздив”.

Вчуся в школі, але так собі, недобре, – розповідає Юрко. – Не виходить мені. Ким хочу стати? Не знаю… Що подобається? От продавати подобається. Точно – хочу стати продавцем. Буду їздити і продавати. А ще вдома поратися подобається. У нас господарка є. Кури, свині… Мама ними займається, тим і працює. Та й все. А я їй допомагаю. Таке…”.

Усі фото автора

Оксана Зьобро

Джерело: Insider

Сьогоді публікуємо карколомні питання про економічні цікавинки, які використовувалися на пластових інтелектуальних змагах. Користуйтеся на здоров”я і дізнавайтеся більше про світ навколо нас:)

download

 

Переглянути запитання можна тут.

Поради дає Стюарт Ріттер, старший аналітик інвестиційної компанії Т. Rowe Price з фінансового планування.

Фінансовий набір

З якими термінами та поняттями має бути знайома дитина, та в якому віці їх краще пояснювати?

5-річна дитина повинна знати, що таке

  • Покупка. Це поняття повинно включати 3 елементи: яку річ ти хочеш купити, скільки вона буде коштувати і коли краще зробити покупку.
  • Банк – місце, де можна безпечно зберігати накопичені гроші та розпоряджатися ними.
  • Рахунки – документи, з яких можна дізнатися, скільки потрібно заплатити за речі чи послуги.
  • Вибір – рішення про те,  чи можна потрптити гроші відразу, а чи відкласти для дорожчого придбання.

10-річна дитина повинна знати, що таке

  • Проценти – гроші, які ви отримуєте за те, що зберігаєте гроші в банку, або навпаки, які ви платите банку за те, що позичили у нього якусь суму.
  • Кредит – гроші, які ви позичили в банку, та повинні повернути з процентами.
  • Інфляція – подорожчання товарів і послуг з плином часу.
  • Податки – гроші, котрі платяться уряду за те, що він надає різні державні послуги.

15-річний підліток повинен бути знайомий з термінами:

  • Інвестиції – вкладення грошей в активи (цінні папери, облігації ітп.).
  • Диверсифікація – розподіл грошей по різних видах активів.
  • Акції – частка в компанії, яку вона пропонує іншим людям та компаніям.
  • Облігації – папери, які підтверджують, що держава або компанія взяли у вас борг, щоб пізніше повернути його з відсотками.

Джерело: Форбс Україна

Тиза21день – це віртуальна гра, яку на свої шпальтах пропонує платформа творчих практик Biggggidea

Щодня, протягом 21 дня автори проекту розміщують інформацію про те, як ефективно використовувати гроші, як зменшити свій внесок у споживацьке суспільство і налагодити зі своїми фінансами більш гармонійні стосунки. Кожен день автори проекту пропонують читачам осмислювати і практикувати нові знання про фінансову зарадність.

Проект піднімає гарні, хоча часом дискусійні теми, які тим не менше можуть бути цікавими наприклад для пластових дебатів.

Сторінку проекту можна знайти тут.

Фінансовий футбол

Лютий 10, 2013

Пропонуємо вам гру для тих, хто хоче спробувати свої сили у розумінні фінансів, а також підвищити рейтинги України на міжнародній арені:) Граючи у футбол ви відповідаєте на запитання суперників,  та забиваєте голи. Гра призначена для старшого юнацтва або УСП. Можна грати як поодинці, так і командами. Чудовий варіант для етапу інтелектуального змагу.

Ця гра – спільна розробка фінансових установ України та Дніпропетровського університету ім. Альфреда Нобеля. Гра дозволяє також проходити тренування у навчальному режимі. Онлайн-версію гри можна знайти тут.

3 серпня 2012 року в Україні стартував проект “Шкільна Академія Підприємництва” – платформа для розвитку підприємницьких навиків у школярів. Проект реалізовують Центр Розвитку Освіти (Польща) та Львівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти у співпраці із пілотними школами у декількох областях України.


Підставою для ініціації проекту є загальноєвропейські рекомендації щодо ціложиттєвої освіти, у яких сьома ключова життєва компетентність – це ініціативність та підприємливість як здатність особи втілювати ідеї у життя. Ця компетентність охоплює творчість, інноваційність, здатність іти на ризик, а також уміння планувати заходи та здійснювати їх для досягнення поставлених цілей.

Метою проекту є розвиток у учнів і вчителів культури підприємництва та необхідних компетентностей для досягнення успіху в бізнесі або професійній кар’єрі; обмін досвідом у запровадженні в шкільній практиці заходів, пов’язаних із розвитком професійної активності та підприємливості; створення онлайн бази знань із цієї тематики.

Реалізація проекту передбачає зокрема створення у пілотних загальноосвітніх навчальних закладах клубів підприємництва для старшокласників. Робота клубів буде спрямована на розвиток економічних компетенцій учнів.

Проект триватиме і у 2013 році. Деталі про його перебіг, а також корисні методичні матеріали можна знайти тут.

Продовжуємо роздуми Дрота на тему ощадності, останньої із серії публікацій про “Життя в Пласті” присвяченої 100-літтю Пласту.

Щоб щадити, треба вміти заробити. Хто дістає гроші даром, той звичайно не вміє оцінити грошей, не вміє найти міри, коли їх витрачує, і не вміє обчислити своїх прибутків. Коли мої чи Твої батьки такі заможні, що не потребуємо заробляти на прожиток, то саме для самовиховання у Пласті мусимо подбати про нагоду, щоб заробити. Можемо навіть улаштувати це таким способом, що виконаємо дома потрібне діло, за яке треба б заплатити, наприклад: направити попсований дзвінок, зміцнити забезпечення струму, залатати дірявий бляшаний горщик. Само собою, такі роботи вимагають умілости і вправности. Аджеж від чого пластун пластуном? Не слід думати, що вимога проби вже виконана, коли ми заробили й заощадили тільки те, що в вимозі назначено як найменшу суму. Змістом цієї вимоги є розуміння і здійснювання ощадності. Мусимо заробляти стільки грошей, щоб купити на них добрі книжки, час від часу зробити собі якусь приємність тощо, а як ощадність відкладати лише те, що ми мали б видати на зайві речі (як то буває в інших – на пиво, горілку, цигарки, надмір солодощів тощо). Та ще пам”ятаймо, що ощадність – це не лише добре господарювання заробітком, але й  розумне та обережне користування речами, що їх куплено.

Зужита річ – це начебто виданий гріш. Як можна без потреби видавати гроші, так можна й без потреби зуживати речі, які набуто за гроші.  Отже пластун дбає, щоб не зуживати швидше й більше речей ніж потрібно. Як гроші в ощадній касі, так і одяг, білизна, посуд, тощо мають бути чисті, їх треба дбайливо переховувати, забезпечувати від пороху, світла, шкідників до часу, коли доведеться ними користуватися. Таким способом пластун заощаджує багато грошей, бо довго їх використовує. Ощадність теж треба поширити на громадське добро. Кожне громадське спорудження теж коштує гроші, що їх пластять, як податки, наші батьки, родичі, знайомі, всі громадяни. Знищенні спорудження треба направляти й за них платити гроші, за які можна б щось нове придбати, поліпшити, прикрасити.

Але не попадаймо у другу крайність: не будьмо скупими. На те, шо справді потрібне, що корисне, де треба негайно допомогти, де, як кажуть, “подвійно дає той, хто скоро дає”, пластун дає гроші. Він не боїться, що сам опиниться у грошовому клопоті. Пластун радо дає річ, без якої може у близькому ммайбутньому або загалом обійтися, а з якої може хтось інший добре користати. “Добре користати” – це значить, що ця річ не є така знищена чи зіпсована, що нікому не пригодиться.

Олександр Тисовський. “Життя в Пласті”. Четверте видання. Торонто, 1997 – с. 460-464

А тим часом ми завершуємо серію публікацій уривків із “Життя в Пласті” присвячену фінансово-господарському вихованню пластунів. Сьогодні мова піде про поняття “ощадність” та те, як його розумів доктор Олександр Тисовський.

Пластовий Закон. Т.4. Пластун ощадний.

Без потреби і користи не витрачає ні гроша, ні часу, ні енергії, а що йому залишиться, зберігає на таку хвилину, коли буде потрібно.

Дуже важлива справа бути свідомим вартости грошей, розуміти потребу ощадного ій розумного витрачання їх. Це ж бо не якийсь без труде найдений кусень металю чи аркуш надрукованого паперу.

У цій блискучій монеті чи чепурному банкноті міститься – немов заворожений – важкий труд і частинка життя якоїсь людини. Може це праця і зужитий час Твій власний, може, Твоїх батьків, може, когось іншого. Але хоч би чия це праця була, нам треба завжди про неї пам”ятати і, витрачаючи гроші, про неї подумати. Кожна корисна людина працює, щоб жити і радіти життям. У цілій природі лише праця дає право до життя. Приглянься до ластівки – скільки вона налітається, поки зловить поживу для себе й своїх дітей. Це літання для неї не забава, а тяжка праця. Не зможе вона літати – згине сама, згинуть її діти. Праця – це життя, життя – це праця. лише так і жили давніше люди: що з трудом уловив чи назбирав, те і з”їв, а не зміг ловити чи збирати – то гинув з голоду. Тверде було колись життя.

З часом люди придумали міняти свою працю або працею добутий продукт на гроші. За них знов могли дістати працю інших або все те, що інші працею здобули й мали більше, ніж зужитковували самі… Кожний, хто працює, міняє за допомогою грошей свою працю на все те, чого потребує для життя. Можемо сказати, що праця перетворюється на гроші або на щось інше – вартісне і тривале. Ось дім – це сконденсована праця багатьох робітників, що одержали за це гроші, щоб змогти за це жити. Гроші запрацьовані й складені в касі – це теж сконденсована праця. У цій формі звемо її капіталом. Вони – це чиясь праця, чиясь власність, чиєсь майно. Працею коня можна тягнути віз, капіталом можна зрушувати гори, цілком дослівно…

Як правило капітал у руках однієї людини – це вислід праці багатьох людей, без яких того капіталу не було б. Одна людина може, має право тим капіталом орудувати, значить – вкладати свою працю на те, щоб творити ті корисні діла, яких людина-одиниця своєю працею творити не в силі. Хто так орудує капіталом, той здобуває великі заслуги. Хто ж розтрачає капітал для своєї приємности і без користи його розкидає, той, не зважаючи на те, як цей капітал опинився в його руках, – робить злочин: краде чужу працю…

З таким розумінням вартости грошей в”яжеться і потреба ощадности. Щадити – значить свідомо зберігати здобутий капітал для того, щоб його в справжній потребі розумно і доцільно використати.

Далі буде…

Гуртковому скарбнику

Травень 15, 2012

Раніше ми писали про те, що нерідко обов’язки скарбника у пластовому курені зводяться тільки до збирання внесків, хоча згідно з правильником УПЮ його повноваження значно ширші. Сьогодні публікуємо інформацію про те, як бачили  успішне провадження ділянки гурткового скабника засновники Пласту.

Навчися орудувати несвоїми грішми і зберігати їх. Не Твій гріш у Твоїх руках – свята річ. Багато чи мало тих грошей, Ти мусиш їх берегти і кожної хвилини бути готовим здати по них детальний звіт.

Якщо їх більше, тоді треба Твому гурткові стати членом ощадного товариства і зберігати їх.

Але звичайно невеличкий капітал буде у Твоїх руках: дрібні вкладки членів, може з їхнього власного заробітку, частіше з заробітку їх бітьків. Та все таки за якийсь час зможете придбати гурткові не одне таке, чого один член сам для себе не зміг би придбати, а в гуртку зможуть усі спільно тим користуватись. Це може бути бібліотека з цікавими книжками, може м’яч, може, шатро для прогулянок, може, вонд на спільну мандрівку, чи хвилева підмога другові. І без числа інших потреб.

Треба лише, щоб Ти сумлінно і певно зберігав цей гуртковий капітал, щоб ти орудував ним лише в порозумінні з гуртком, по змозі за порадою досвідних і довірених старших осіб. Важливо, щоб ти також вів рахунки і щоб Ти теж придумував, як можна б цей капітал побільшити. Бо, наприклад, можна за ці гроші закупити якийсь прилад, що ним міг би гурток, чи один-два його члени, запрацювати дальші гроші,  і то більше, ніж можна зібрати з членських внесків…

… Гурткові гроші завжди тримай цілком окремо і ніколи не мішай з ними будь яких інших, наприклад власних грошей. Ніколи не позичай собі самому гурткових грошей. Кожної хвилини будь готовий здати докладний рахунок зі стану гурткової каси і домагайся сам, що якийсь час, перевірки твоєї діяльності. Перераховуй дбайливо і безпечно усі касові документи і в усіх випадках домагайся докладних посвідок. Сам теж видавай докладні посвідки на гроші, що впливають до каси.

Навчися співдіяти з гуртковим провідником. Хай він підпише тобі кожну посвідку на кожен видаток і Твою записку прибутку до каси. Треба, щоб Ти придбав до гуртка відповідну касову книгу і в ній записував окремо витрати, окремо прибутки так, щоб при перевірці згоджувалися всі рахунки, сума прибутків, сума витрат і стан каси. (Зразки сучасних фінансових бланків для книги скарбника можна скачати тут. – ред.)

Джерело: Життя в Пласті. Видання четверте. Торонто, 1997 р. – с. 268-269