Журналістці Insider Оксані Зьобро вдалося поспілкуватися із маленькими львівськими “комерсантами” та дізнатися усі таємниці їхнього “бізнесу”.

Працювати чи не працювати? Діти, які відповідають на це запитання ствердно, у Львові – не рідкість. Хтось подається у бізнесово-заробітчанські води з нагальної потреби, хтось не гає час, проявляючи комерційних хист заледве не з пелюшок, когось штовхає на цей шлях спортивний інтерес та відчуття, що гра може приносить прибуток, якщо поставити її на правильні рейси.

INSIDER вдалося поспілкувався з маленькими львівськими “комерсантами” і дізнатися всі таємниці їхнього “бізнесу”.

Бізнес-леді і її поручитель – кіт

Білява дівчинка років семи-восьми з впевненістю дорослої жінки, яка все бачила і все знає, рішуче заходить на терасу кафе. Прискіпливим поглядом оцінює публіку й майже миттєво обирає перших «жертв» типово туристичної зовнішності.

“Купіть карту Львова. 5 гривень. Усі гроші підуть котику на корм”, – на одному диханні добре поставленим голосом закликає вона. Спершу демонструє “товар” – кілька брошурок – карт центру Львова. А потім киває головою позад себе на мовчазного хлопчика, її однолітка, який тримає у руках маленьке кошенятко. Мовляв, ось свідок – гроші для нього. Синхронно з кивком білявки її бізнес-партнер підіймає кошеня – осьо яке маленьке і голодне.

У мапах, які продає дівчинка, нічого особливого немає – звичайнісінькі собі буклетики, які можна безкоштовно взяти на ресепшнах у готелях: складений листок із десятками рекламних блоків, у яких тоне малесенька карта центру Львова. Проте ділова хватка і безпосередність дівчини та вагомий аргумент у вигляді кота так чіпляють, що її товар купує більшість. Відмовляють одиниці. Та й одразу видно – чуйка на потенційних клієнтів у маленької бізнес-леді є.

До деяких столиків з потенційними клієнтами вона навіть не підходить, удостоївши їх лиш поглядом. Зрештою, вона з усіма покупцями не надто церемониться, поховавши емоції за маскою вродженої комерційної жилки. Жодних зайвих слів чи рухів. На непотрібні їх запитання, як-от: “Як тебе звати?” чи “Як звати кота?”, єдина відповідь: “Купуєте карту? – Так. – 5 гривень. – Ні. – До побачення”. Ділової хватки їй не позичати. Єдиний прокол напрацьованої системи: отримавши гроші до рук, віддати покупцеві товар-карту дівчинка часом таки забуває. Треба нагадувати.

Дванадцятирічний квітковий спекулянт

Тримаючи в руках по букету, хлопчик буквально налітає на перехожих, прискіпливо вишукуючи у їхні поглядах зацікавленість, та сходу кидає: “Купуйте квіти!”. Йому дванадцять років і він за останні кілька місяців став вуличним продавцем профі-рівня. Його товар – букети. Місце збуту – центр Львова. Схема збуту – відпрацьована до деталей.

На квітковому базарчику, що від площі Ринок – кілька хвилин ходу, бере у продавчинь два букети, накидує зверху, за його словами, п’ять-десять гривен і продає перехожим (переважно парочкам, які прогулюються).

Розповідає: “Працюю лише у вихідні, бо ж у будні треба ходити до школи, та й вечорами потенційних клієнтів не так багато, особливо у холодну погоду. Вони по кав’ярнях сидять, а туди не завжди так просто зайти – офіціанти запросто можуть вигнати. А от у вихідні вдень – те що треба. Всі відпочивають, гуляють, туристів багато”.

“Продати можу до п’ятдесяти букетів за день”, – хвалиться він.  І одразу підраховує: “Десять на п’ятдесят – от і виходить до півтисячі в день. Хоча зазвичай виходить десь до трьох сотень… Не все забираю собі, мамі віддаю коли половину, коли сімдесят відсотків. Вона радіє. І вдома не сиджу і гроші заробляю. А що? Ким вона працює? Та так… То тим, то сим… Свої гроші ні на що особливе не витрачаю. То те куплю, то се. Всяке. Але добре, коли гроші є на руках. Купувати будете?”.

Торгується він безбожно, заламуючи по тридцять гривень за маленький пучечок крокусів та п’ятдесят за більший букет хризантем.

А не бажаючи втрачати клієнта (видно працює на продану кількість, а не на ціну), опускає ціну з кроком в гривню-дві на десятку.

Хоч книжки продавай, хоч на сопілці грай

У Львові можна зустріти і заробіток наївного рівня. Десятирічні дівчатка, надихнувшись гаражними розпродажами, прорекламованими американськими серіалами, продають на маленьких стільчиках біля своїх під’їздів старі книжки та іграшки.

Просять по дві-три гривні за товар. Так вони намагаються заробити собі на обновку. Дітлахи, що з вигляду щойно в школу пішли, торгують парфумами власного виробництва (баночками з водою, в яку накидали квітів).

Прибутку така торгівля не приносить, але не він, а гра у дорослих – основна ціль цих малих комерсантів.

Та й у маленькі музиканти центрі міста – не рідкість. Зі скрипкою руках чи озброївшись сопілкою, вони складають конкуренцію бравим музикантам-молодикам з гітарами в руках.

В день вони можуть заробити сотню-другу гривень, а то й більше, залежно від погоди та фортуни. Не маєш музикальних талантів, а хочеш гроші – роздавай буклети. Двадцять-тридцять гривен за годину матимеш. На малий вік працівників роботодавці не зважають.

“Збираю на телефон, “той такий за 235 гривень”

Львів – місто заробітку не лише місцевих маленьких підприємців, а й дітей з околиць, часом доволі далеких. Вони, щоправда, в оригінальність підходу до клієнтів не бавляться. У них все просто. Сім’я потребує грошей – значить треба заробляти.

На традиційних точках стихійної торгівлі у вихідні завжди можна зустріти жінок із синами чи доньками, які торгують домашніми товарами: сир, молоко, гриби, ягоди (залежно від сезону). Цим дітям від восьми до чотирнадцяти. Батьки кажуть, що молодших з собою не беруть, бо вони не допомагатимуть, а лише під ногами плутатимуться. А старші вже й самі можуть їздити і продавати.

Юрі скоро буде дев’ять. Щотижня він їде разом із мамою дві години електричкою з Радехівського району, а тоді стоїть цілий день у пошуках покупців в оточенні банок зі сметаною та зібраних ним же грибів. Каже, що заробляти гроші почав недавно, влітку.

Збирає на мобільний телефон, “той такий за 235 гривень”.

Збирав малину і ожину в лісі і здавав її, а тепер разом з мамою продає. За півдня заробив одинадцять гривень: “чотири вторгував, а ще сім мама дасть за те, що з нею з’їздив”.

Вчуся в школі, але так собі, недобре, – розповідає Юрко. – Не виходить мені. Ким хочу стати? Не знаю… Що подобається? От продавати подобається. Точно – хочу стати продавцем. Буду їздити і продавати. А ще вдома поратися подобається. У нас господарка є. Кури, свині… Мама ними займається, тим і працює. Та й все. А я їй допомагаю. Таке…”.

Усі фото автора

Оксана Зьобро

Джерело: Insider

Сьогоді публікуємо карколомні питання про економічні цікавинки, які використовувалися на пластових інтелектуальних змагах. Користуйтеся на здоров”я і дізнавайтеся більше про світ навколо нас:)

download

 

Переглянути запитання можна тут.

24 березня у Львові курінь “Буриверхи” запрошує бажаючих довідатися, як правильно залучати кошти на пластові заходи. 
“А можна мені знайти гроші на акцію, якщо ця акція курінна і на ній буде тільки наш гурток?” 
(Оленка, 12 років)
“Коли йти до спонсорів, якщо  «Стежками героїв» починаються через місяць?” 
(Роман., 26 років)
“Як дістати гроші, якщо в мене є лист від станиці? Продати його?” 
(Віталік, 16 років, третьопробник)
Якщо у Вас виникають схожі питання, або Вам часто доводиться їх чути, то 6-й курінь УСП “Буриверхи”,  за підтримки ст. Львів 24 березня 2013 року організовує  вишкіл з фандрейзингу, на який запрошується старше юнацтво та старшопластуни.
Досвідчені інструктори поділяться досвідом з вами в цій галузі, а дехто навіть розповість як залучив свій перший  мільйон, але….Тссс!
Зголоситись можна тут
Дедлайн –   22 березня.
Вкладка 25 грн.
Навчімося працювати зі спонсорами правильно!
Маєш запитання?!
Звертайся за телефонами: 063 022 07 57, 096 807 48 84  Ірина Миронова
Джерело: Пластовий Портал 

Продовжуємо роздуми Дрота на тему ощадності, останньої із серії публікацій про “Життя в Пласті” присвяченої 100-літтю Пласту.

Щоб щадити, треба вміти заробити. Хто дістає гроші даром, той звичайно не вміє оцінити грошей, не вміє найти міри, коли їх витрачує, і не вміє обчислити своїх прибутків. Коли мої чи Твої батьки такі заможні, що не потребуємо заробляти на прожиток, то саме для самовиховання у Пласті мусимо подбати про нагоду, щоб заробити. Можемо навіть улаштувати це таким способом, що виконаємо дома потрібне діло, за яке треба б заплатити, наприклад: направити попсований дзвінок, зміцнити забезпечення струму, залатати дірявий бляшаний горщик. Само собою, такі роботи вимагають умілости і вправности. Аджеж від чого пластун пластуном? Не слід думати, що вимога проби вже виконана, коли ми заробили й заощадили тільки те, що в вимозі назначено як найменшу суму. Змістом цієї вимоги є розуміння і здійснювання ощадності. Мусимо заробляти стільки грошей, щоб купити на них добрі книжки, час від часу зробити собі якусь приємність тощо, а як ощадність відкладати лише те, що ми мали б видати на зайві речі (як то буває в інших – на пиво, горілку, цигарки, надмір солодощів тощо). Та ще пам”ятаймо, що ощадність – це не лише добре господарювання заробітком, але й  розумне та обережне користування речами, що їх куплено.

Зужита річ – це начебто виданий гріш. Як можна без потреби видавати гроші, так можна й без потреби зуживати речі, які набуто за гроші.  Отже пластун дбає, щоб не зуживати швидше й більше речей ніж потрібно. Як гроші в ощадній касі, так і одяг, білизна, посуд, тощо мають бути чисті, їх треба дбайливо переховувати, забезпечувати від пороху, світла, шкідників до часу, коли доведеться ними користуватися. Таким способом пластун заощаджує багато грошей, бо довго їх використовує. Ощадність теж треба поширити на громадське добро. Кожне громадське спорудження теж коштує гроші, що їх пластять, як податки, наші батьки, родичі, знайомі, всі громадяни. Знищенні спорудження треба направляти й за них платити гроші, за які можна б щось нове придбати, поліпшити, прикрасити.

Але не попадаймо у другу крайність: не будьмо скупими. На те, шо справді потрібне, що корисне, де треба негайно допомогти, де, як кажуть, “подвійно дає той, хто скоро дає”, пластун дає гроші. Він не боїться, що сам опиниться у грошовому клопоті. Пластун радо дає річ, без якої може у близькому ммайбутньому або загалом обійтися, а з якої може хтось інший добре користати. “Добре користати” – це значить, що ця річ не є така знищена чи зіпсована, що нікому не пригодиться.

Олександр Тисовський. “Життя в Пласті”. Четверте видання. Торонто, 1997 – с. 460-464

А тим часом ми завершуємо серію публікацій уривків із “Життя в Пласті” присвячену фінансово-господарському вихованню пластунів. Сьогодні мова піде про поняття “ощадність” та те, як його розумів доктор Олександр Тисовський.

Пластовий Закон. Т.4. Пластун ощадний.

Без потреби і користи не витрачає ні гроша, ні часу, ні енергії, а що йому залишиться, зберігає на таку хвилину, коли буде потрібно.

Дуже важлива справа бути свідомим вартости грошей, розуміти потребу ощадного ій розумного витрачання їх. Це ж бо не якийсь без труде найдений кусень металю чи аркуш надрукованого паперу.

У цій блискучій монеті чи чепурному банкноті міститься – немов заворожений – важкий труд і частинка життя якоїсь людини. Може це праця і зужитий час Твій власний, може, Твоїх батьків, може, когось іншого. Але хоч би чия це праця була, нам треба завжди про неї пам”ятати і, витрачаючи гроші, про неї подумати. Кожна корисна людина працює, щоб жити і радіти життям. У цілій природі лише праця дає право до життя. Приглянься до ластівки – скільки вона налітається, поки зловить поживу для себе й своїх дітей. Це літання для неї не забава, а тяжка праця. Не зможе вона літати – згине сама, згинуть її діти. Праця – це життя, життя – це праця. лише так і жили давніше люди: що з трудом уловив чи назбирав, те і з”їв, а не зміг ловити чи збирати – то гинув з голоду. Тверде було колись життя.

З часом люди придумали міняти свою працю або працею добутий продукт на гроші. За них знов могли дістати працю інших або все те, що інші працею здобули й мали більше, ніж зужитковували самі… Кожний, хто працює, міняє за допомогою грошей свою працю на все те, чого потребує для життя. Можемо сказати, що праця перетворюється на гроші або на щось інше – вартісне і тривале. Ось дім – це сконденсована праця багатьох робітників, що одержали за це гроші, щоб змогти за це жити. Гроші запрацьовані й складені в касі – це теж сконденсована праця. У цій формі звемо її капіталом. Вони – це чиясь праця, чиясь власність, чиєсь майно. Працею коня можна тягнути віз, капіталом можна зрушувати гори, цілком дослівно…

Як правило капітал у руках однієї людини – це вислід праці багатьох людей, без яких того капіталу не було б. Одна людина може, має право тим капіталом орудувати, значить – вкладати свою працю на те, щоб творити ті корисні діла, яких людина-одиниця своєю працею творити не в силі. Хто так орудує капіталом, той здобуває великі заслуги. Хто ж розтрачає капітал для своєї приємности і без користи його розкидає, той, не зважаючи на те, як цей капітал опинився в його руках, – робить злочин: краде чужу працю…

З таким розумінням вартости грошей в”яжеться і потреба ощадности. Щадити – значить свідомо зберігати здобутий капітал для того, щоб його в справжній потребі розумно і доцільно використати.

Далі буде…

Напевно не всі знають, що в новацтві існують три вмілості з економічно-господарського виховання. Тут новацтво давно “обскакало” юнацтво, і вже не перше покоління 9-11 річних новаків та новачок навчається основ фінансової зарадності під час здачі вмілостей “Економіст”, “Банкір” і “Підприємець”. Сьогодні у День захисту Дитини публікуємо вимоги до них. Для новацьких виховників це – додаткова нагода набратися натхнення до цих вмілостей, а для юнацтва – гарний спосіб реалізувати цікавий захід чи проект на пробу. Адже найкращий спосіб навчитися самому – навчати інших;)

ПІДПРИЄМЕЦЬ
Про власну справу. Вік: 9-11 років

1. Довідайся, які бувають підприємства та хто такий підприємець.
2. Назви відомі тобі підприємстава та розкажи про товари, які вони виробляють, чи послуги, які вони надають.
3. Поясни, що таке бізнес-план, капітал, обіг капіталу, собівартість та прибуток.
4. Довідайся, які умови створені в Україні для розвитку приватних підприємств (реєстрація, ліцензія, податки, пільги, кредит).
5. Поясни своєму рою на прикладах, що таке місткість ринку, монополія, конкуренція та реклама.
6. Відвідай українське підприємство, яке є в твоєму місті та познайомся з його діяльністю.
7. Спробуй скласти бізнес-план та організувати невелику власну справу для пластового заробітку. Наприклад: змайструвати обручики для пластових хустинок, зробити якісь українські обрядові прикраси або приготувати тістечка, продати це на пластовому святі чи забаві, а кошти використати на табір, мандрівку, ремонт в домівці або для передплати пластових журналів.

БАНКІР
Про гроші і про банківську справу. Вік: 8-10 років.

1. Дізнайся, звідки походять слова “банк”, “банкір”, “банкнота”.
2. Збери невеличку колекцію грошей різних країн, або грошей, які були в обігу в Україні в різні роки.
3. Поясни, що таке вклад, рахунок, позика, кредит, застава і відсотки.
4. Довідайся, який банк випускає в обіг українську національну валюту та що таке банківський резерв.
5. Відвідай будь-яке відділення банку та довідайся як воно працює.
6. Досліди рейтинг украхнських банків та скажи, які з них є найнадійніші та найуспішніші.
7. Спільно з батьками відкрий свій власний рахунок в банку.

ЕКОНОМІСТ
Про товар, капітал і управління фінансами. Вік: 9-11 років.


1. Поясни звідки походить термін економіка. Послухай розповідь або прочитай про перші способи обміну товарів, про винекнення грошей та про історію української гривні.
2. Дізнайся кому належить право карбувати монети і встановлювати податки, які з того вигоди та небезпеки.
3. Поясни як стан економіки в Україні впливає на добробут твоєї родини.
4. Зроби ілюстрації до основних економічних законів та представ їх своїм друзям.
5. Поясни що означає держава з сильною, слабкою, перехідною економікою. Назви країни, яким відповідають перераховані типи економіки.
6. Заграй з роєм в економічну гру в якій можна буде прослідкувати ріст інфляції, курс національної валюти, бартер.
7. Довідайся, яка є різниця між відкритими і закритими акціонерними товариствами, приватними і державними підприємствами.
8. Склади бюджет ройової прогулянки (необхідні виряд і витрати та можливі джерела забезпечення).
9. Протягом пів року опікуйся ройовою скарбничкою та організуй ройову збірку грошей для доброго діла. Наприклад: багодійна лотерея або вистава на пластовій забаві, отримані кошти можна дати на українську церкву, для лікування, для дітей сиріт, тощо.

Продовжуємо публікувати уривки з “Життя в Пласті” Олександра Тисовського та проектувати його ідеї на сучасні реалії. Сьогодні мова піде про елементи фінансово-господарського виховання, що використовуються при здачі третьої проби.

Дрот у “Житті в Пласті” подає наступні вимоги до здачі проби “Скобиного лету”:

Розділ 1. Три головні обов”язки пластуна:

д) Подасть проєкт і за згодою пластового проводу переведе збірне добре діло куреня (пластовий заробіток на добродійну ціль).

Розділ 2. Пластовий закон:

г) матиме книжку ощадної каси з сумою грошей, потрібною на однотижневий табір.

Перелік документів необхідних для допуску до здачі ІІІ проби:

6. Щаднича книжечка з вимаганою сумою заощадження.

На сьогоднішній день третя проба не ставить обов’язкових вимог щодо проектів. Але рекомендує у розділі провідництво реалізувати один із наступних заходів:

Залучить курінь або гурток до пластового заробітку.

Ця точка дає можливість проявити свої провідницькі здібності – планування, організацію інших людей, відповідальне переведення акції згідно усіх вимог. Вона має на меті поширення традиції пластового заробітку заради зміцнення фінансової зарадності пластунів у повсякденному житті та наповнення курінних\гурткових скарбничок. 

 Спільно з куренем організує і проведе пластовий заробіток для благодійної чи суспільно-корисної акції.

Гроші не повинні бути самоціллю, а лише допоміжним засобом у досягненні мети, здійсненні мрій та задумів, допомоги іншими. Акцент слід робити саме на цьому. Водночас вони є інструментом, якого потребуємо при досягненні поставлених цілей. То ж юнаку чи юначці незайвим буде серйозніше задуматись над пластовим заробітком та його проведенням, аби здобути більше знань та вмінь з цієї галузі, аби згодом вже впроваджувати їх у своїй виховній/адміністративній/інструкторській діяльності, особистому житті. 

Продовжуємо серію публікацій про фінансово-господарські елементи пластової методики та їх історію. Сьогоднішня публікація – про здачу ІІ проби УПЮ.

Згідно з “Життям в Пласті”, початково проба “Скобиного хвату”, у розділі “Пластовий закон”, містила таку точку:

  • Викажеться щадничою книжечкою з заощадженою сумою грошей принаймі на покриття видатків дводенної мандрівки

Теперішня друга проба ІІ ставить трохи осучаснені вимоги:

  • Спільно з куренем проведе пластовий заробіток для реалізації пластової акції.
  • Складе кошторис та фінансовий звіт одної із запропонованих акцій (курінна мандрівка, табір).
Пластун, як потенційний майбутній лідер, організатор різноманітних заходів не може оминути фінансового їх підґрунтя. Навіть якщо він не буде займатися фінансами безпосередньо, то як відповідальна особа повинен орієнтуватися в основних засадах праці з фінансами і контролювати порядок з ними. Складення кошторису це в першу чергу вміння планувати, розподіляти, аналізувати наявні ресурси і потреби. Фінансова звітність на підставі цього кошторису – це уважне ставлення до документів, важливе як для особистої дисципліни, так і для майбутньої співпраці з органами влади, фінансовими установами – тим, з чим в житті зустрічається кожен.

Під час планування та організації пластового заробітку пластуни можуть здобути здібності, що знадобляться їм і у «реальному» світі, а також стануть у пригоді конкретному гуртку, куреню та усій пластовій спільноті. Наприклад: складання бюджету, постановка цілей, оцінка своїх можливостей, мистецтво домовлятися та переконувати, вміння розпоряджатися ресурсами. Навчаємось у грі.

Продовжуємо серію публікацій про фінансово-господарські елементи пластової методики та їх історію. Сьогоднішня публікація – про здачу І проби УПЮ.

У “Житті в Пласті”, у розділі “Пластовий закон” серед вимог до І проби УПЮ є така точка:

Викажеться пластовим заробітком і ощадністю (має заощаджену суму грошей, потрібну на одноденне харчування).

У сьогоднішньому варіанті ця точка звучить так:

Сплачує членську вкладку із пластового заробітку або власних заощаджень принаймні 1 квартал.

Очевидно, що така точка у пластовій пробі для наймолодшого юнацтва з’явилася зовсім недаремно.

Пластовий заробіток не покликаний навчити заробляти гроші, виховати покоління бізнесменів та підприємців – а тільки дати зрозуміти дітям, що гроші мають свою ціну. Після самостійного заробляння грошей діти витрачають їх набагато обережніше і ощадніше, а ще – раціональніше. Для дієвості пластовий заробіток не повинен бути одиничним, адже характер виростає зі звички, а звичка формується на багаторазовому повторенні одного й того самого досвіду. Найлегший спосіб заробітку – це ощадність. Тому в точці проби дано на вибір пластовий заробіток чи зекономлені гроші. Крім того, вкладка за один квартал чи становить аж такі великі гроші? Чи так важко подбати зі своїм гуртком аби заробити чи заощадити цю суму? А натомість ця точка дає можливість застановитись над цією темою із юнацтвом, почати виховувати в собі на практиці ту рису ощадності, до якої прагнемо.

Пластова кооператива продовжує свої традиції. Запрошуємо до участі!

Учасники ярмарку матимуть змогу спробувати себе у пластовому заробітку, поділитися своїми особливими знаннями і вміннями зі усіма учасниками Дня Пластової Присяги. Крім того, позмагатися у своїй майстерності та підприємницьких здібностях, а також зробити щонайменше одне добре діло. Адже обов’язковою умовою участі у кооперативі є пожертва 10% від отриманого прибутку на одну із запропонованих пластових цілей.
Кожному учаснику кооперативи забезпечується:

- право розміщувати свою крамничку чи майстерню на Дні Пластової присяги в спеціально відведеному місці (28 квітня з 16:00 до 18:00);
– торгова площа розміром приблизно з парту;
– вивіска та ціннички за кольором уладу (за потреби).

Зголоситися до участі в Кооперативі можна тут.

Останній день прийому зголошень та супровідних матеріалів – 22 квітня.

Увага! Кількість місць обмежена!

Джерело: Пластовий Портал