Сьогоді публікуємо карколомні питання про економічні цікавинки, які використовувалися на пластових інтелектуальних змагах. Користуйтеся на здоров”я і дізнавайтеся більше про світ навколо нас:)

download

 

Переглянути запитання можна тут.

Тиза21день – це віртуальна гра, яку на свої шпальтах пропонує платформа творчих практик Biggggidea

Щодня, протягом 21 дня автори проекту розміщують інформацію про те, як ефективно використовувати гроші, як зменшити свій внесок у споживацьке суспільство і налагодити зі своїми фінансами більш гармонійні стосунки. Кожен день автори проекту пропонують читачам осмислювати і практикувати нові знання про фінансову зарадність.

Проект піднімає гарні, хоча часом дискусійні теми, які тим не менше можуть бути цікавими наприклад для пластових дебатів.

Сторінку проекту можна знайти тут.

Потрібно віддати належне японському бізнесу: він за кілька десятиріч невтомної праці створив дуже ефективну і економну бізнес систему – ощадлива (лін) технологія. Про те, як це працює на практиці – сьогоднішня стаття.

Ощадливе виробництво – це американська назва виробничої системи Toyota, творцем якої є Таїті Оно. Він розпочав перші спроби оптимізації ще в 1950-х роках. Перед ним стояло завдання – працювати ефективно, створюючи безліч різних моделей, коли попит на них невисокий. Так з’явився термін lean (ощадливий) – за його придумав Джон Крафчік, один з американських консультантів. Згідно з концепцією ощадливого виробництва, всю діяльність підприємства можна класифікувати так: операції та процеси, що примножують цінність для споживача, і такі, що цього не роблять. Отже, все, що не примножує цінності, класифіковано як витрати-збитки – цього слід позбутися. Ідеї ощадливого виробництва висловлював ще Генрі Форд, але бізнес не сприйняв їх, оскільки вони значно випереджали час.

У час високої конкуренції і загострення кризи підприємства всього світу не мають іншого шляху, як за допомогою кращих технологій менеджменту створювати продукти та послуги, якість і ціна яких максимально задовольняють клієнтів.

Приклади використання:

Ощадлива пошта. У поштовому відомстві Данії проведена масштабна стандартизація всіх пропонованих послуг, аби підвищити продуктивність праці і прискорити поштові пересилання. Для ідентифікації та контролю послуг введено “карти поточного створення їхньої цінності”. Розроблена і впроваджена ефективна система мотивації працівників.

Ощадливий будинок. Застосування lean-технології в побуті дозволяє мінімізувати енерговитрати. Ощадливий, а точніше енергоефективний будинок на опалення використовує близько 10% від звичайного енергоспоживання, що практично робить його енергонезалежним. Тепловтрати при цьому становлять менш ніж 15 кВт/год. на кв. м за рік (для порівняння, у будинку старої забудови – 300). Прогрівати таку домівку потрібно, лише коли зовні мінусова температура: якщо надворі мороз і мінус 20, то будинок охолоджується на 1 градус за добу.

Сьогодні ощадливе виробництво є практикою майже 100% японських компаній, 72% компаній США, 56% Великобританії, 55% Бразилії, 42% підприємств Мексики, тоді як в Україні таких одиниці.

Ощадливе виробництво неможливе без відповідної культури. Головне в lean-культурі – людський фактор, колективна робота. Істотну підтримку цьому надає емоційний інтелект працівників, який розвивають завдяки спеціальним навчанням. Необхідна й певна корпоративна культура.

Цікаво, що Таїті Оно народився 29 лютого – день, що буває лише раз на чотири роки. Прихильники економності пропонують святкувати цю дату як день ощадливого виробництва.

Банк часу

Ощадливе виробництво можна легко поєднати з іншим оригінальним явищем -“Банк часу”. Його родоначальником у 80-х роках минулого століття став Едгар Кан. Ідея полягає в дотриманні принципів добровільної взаємодопомоги. 1977 року схожі “банки” і сам бренд створили в рамках гнучкого графіку роботи (ідея В. Лівшиця – Кохтла-Ярве, Естонія). Вони дозволяли працівникам накопичувати понаднормовий час протягом року, а потім використовувати його для відгулів чи додаткових днів до відпустки. 15% часу потрапляли у фонд керівника, з якого працівників преміювали, а також виділяли дні для лікування, догляду за дітьми тощо. Подейкують навіть про створення Об’єднаного банку часу, що зумовить збагачення ощадливого виробництва елементами взаємних послуг.

Джерело.

Продовжуємо роздуми Дрота на тему ощадності, останньої із серії публікацій про “Життя в Пласті” присвяченої 100-літтю Пласту.

Щоб щадити, треба вміти заробити. Хто дістає гроші даром, той звичайно не вміє оцінити грошей, не вміє найти міри, коли їх витрачує, і не вміє обчислити своїх прибутків. Коли мої чи Твої батьки такі заможні, що не потребуємо заробляти на прожиток, то саме для самовиховання у Пласті мусимо подбати про нагоду, щоб заробити. Можемо навіть улаштувати це таким способом, що виконаємо дома потрібне діло, за яке треба б заплатити, наприклад: направити попсований дзвінок, зміцнити забезпечення струму, залатати дірявий бляшаний горщик. Само собою, такі роботи вимагають умілости і вправности. Аджеж від чого пластун пластуном? Не слід думати, що вимога проби вже виконана, коли ми заробили й заощадили тільки те, що в вимозі назначено як найменшу суму. Змістом цієї вимоги є розуміння і здійснювання ощадності. Мусимо заробляти стільки грошей, щоб купити на них добрі книжки, час від часу зробити собі якусь приємність тощо, а як ощадність відкладати лише те, що ми мали б видати на зайві речі (як то буває в інших – на пиво, горілку, цигарки, надмір солодощів тощо). Та ще пам”ятаймо, що ощадність – це не лише добре господарювання заробітком, але й  розумне та обережне користування речами, що їх куплено.

Зужита річ – це начебто виданий гріш. Як можна без потреби видавати гроші, так можна й без потреби зуживати речі, які набуто за гроші.  Отже пластун дбає, щоб не зуживати швидше й більше речей ніж потрібно. Як гроші в ощадній касі, так і одяг, білизна, посуд, тощо мають бути чисті, їх треба дбайливо переховувати, забезпечувати від пороху, світла, шкідників до часу, коли доведеться ними користуватися. Таким способом пластун заощаджує багато грошей, бо довго їх використовує. Ощадність теж треба поширити на громадське добро. Кожне громадське спорудження теж коштує гроші, що їх пластять, як податки, наші батьки, родичі, знайомі, всі громадяни. Знищенні спорудження треба направляти й за них платити гроші, за які можна б щось нове придбати, поліпшити, прикрасити.

Але не попадаймо у другу крайність: не будьмо скупими. На те, шо справді потрібне, що корисне, де треба негайно допомогти, де, як кажуть, “подвійно дає той, хто скоро дає”, пластун дає гроші. Він не боїться, що сам опиниться у грошовому клопоті. Пластун радо дає річ, без якої може у близькому ммайбутньому або загалом обійтися, а з якої може хтось інший добре користати. “Добре користати” – це значить, що ця річ не є така знищена чи зіпсована, що нікому не пригодиться.

Олександр Тисовський. “Життя в Пласті”. Четверте видання. Торонто, 1997 – с. 460-464

А тим часом ми завершуємо серію публікацій уривків із “Життя в Пласті” присвячену фінансово-господарському вихованню пластунів. Сьогодні мова піде про поняття “ощадність” та те, як його розумів доктор Олександр Тисовський.

Пластовий Закон. Т.4. Пластун ощадний.

Без потреби і користи не витрачає ні гроша, ні часу, ні енергії, а що йому залишиться, зберігає на таку хвилину, коли буде потрібно.

Дуже важлива справа бути свідомим вартости грошей, розуміти потребу ощадного ій розумного витрачання їх. Це ж бо не якийсь без труде найдений кусень металю чи аркуш надрукованого паперу.

У цій блискучій монеті чи чепурному банкноті міститься – немов заворожений – важкий труд і частинка життя якоїсь людини. Може це праця і зужитий час Твій власний, може, Твоїх батьків, може, когось іншого. Але хоч би чия це праця була, нам треба завжди про неї пам”ятати і, витрачаючи гроші, про неї подумати. Кожна корисна людина працює, щоб жити і радіти життям. У цілій природі лише праця дає право до життя. Приглянься до ластівки – скільки вона налітається, поки зловить поживу для себе й своїх дітей. Це літання для неї не забава, а тяжка праця. Не зможе вона літати – згине сама, згинуть її діти. Праця – це життя, життя – це праця. лише так і жили давніше люди: що з трудом уловив чи назбирав, те і з”їв, а не зміг ловити чи збирати – то гинув з голоду. Тверде було колись життя.

З часом люди придумали міняти свою працю або працею добутий продукт на гроші. За них знов могли дістати працю інших або все те, що інші працею здобули й мали більше, ніж зужитковували самі… Кожний, хто працює, міняє за допомогою грошей свою працю на все те, чого потребує для життя. Можемо сказати, що праця перетворюється на гроші або на щось інше – вартісне і тривале. Ось дім – це сконденсована праця багатьох робітників, що одержали за це гроші, щоб змогти за це жити. Гроші запрацьовані й складені в касі – це теж сконденсована праця. У цій формі звемо її капіталом. Вони – це чиясь праця, чиясь власність, чиєсь майно. Працею коня можна тягнути віз, капіталом можна зрушувати гори, цілком дослівно…

Як правило капітал у руках однієї людини – це вислід праці багатьох людей, без яких того капіталу не було б. Одна людина може, має право тим капіталом орудувати, значить – вкладати свою працю на те, щоб творити ті корисні діла, яких людина-одиниця своєю працею творити не в силі. Хто так орудує капіталом, той здобуває великі заслуги. Хто ж розтрачає капітал для своєї приємности і без користи його розкидає, той, не зважаючи на те, як цей капітал опинився в його руках, – робить злочин: краде чужу працю…

З таким розумінням вартости грошей в”яжеться і потреба ощадности. Щадити – значить свідомо зберігати здобутий капітал для того, щоб його в справжній потребі розумно і доцільно використати.

Далі буде…

День ощадності

Травень 19, 2012

20 травня Україна святкує День банківського працівника. Але мало кому відомо, що професійне свято банкірів України є правонаступником Дня ощадності, котрий був започаткований українцями ще у 1927 році. Його метою було навчити людей ощадно ставитись до своїх речей, затрат часу, вміння економити кошти і формувати власну економічну силу.  

У 1920-1930 рр. уся західно-українська громадськість активно відзначала Свято ощадності, під час якого не лише вшановували кращих банківських працівників та громадських діячів, причетних до розвитку банківської справи, заохочували населення вкладати кошти у розвиток національного виробника (що було особливо цінним у складних умовах іноземного поневолення), але й водночас творили нову ідеологію, засновану на принципах ощадливості. Ощадність асоціювали зі «здоровим і правильним господарюванням», заснованим на розумній економії, прагматизмі, раціональному використанні наявних ресурсів і виробничих заходів. Ощадний рух був своєрідною боротьбою за економічну, а відтак і політичну незалежність. 

Великим прихильником руху був митрополит Української греко-католицької церкви Андрей Шептицький. Він був найзаможнішим греко-католиком, який створив на Галичині тіньовий уряд, що опікувався господарськими справами краю та став одним із засновників та акціонерів першого українського банку. Значною мірою, завдяки митрополиту Земельний банк невдовзі став єдиним українським банком, що здобув визнання у світі, а його цінні папери оплачували у всіх банках Європи.

Священики порівнювали економність з умінням обмежувати егоїстичні прагнення, турбуватися про ближніх, любити Батьківщину. Отці переконували, що тільки віруючі люди спроможні побудувати добрий економічний лад, оскільки їхньою метою є не лише особистий дохід, а й загальний добробут у державі.

Атрибутом руху Ощадності на Україні на поч. 20 ст. була пушка ощадності, так би мовити, прабабця сучасних скарбничок. Зовні схожа на скарбничку, яку замикали ключиком, з отворами для банкнот і монет. Аби не ходити з маленькими сумами в банк, їх збирали в пушку, а згодом, уже маючи певні накопичення, відкривали депозитний рахунок. Щоб не було спокуси витратити назбирані кошти, ключик від пушки залишали в банку. Усі ці заходи заохочували населення по-господарському ставитися до грошей, а відтак сприяти заможності всієї країни.

Світ і День ощадності

27 жовтня 1988 року представники ощадних кас із 29 країн зібралися в Мілані на свій перший Інтернаціональний спеціалізований конгрес. Останнього дня форуму – 31 жовтня – народилася ідея “на згадку про перші збори ощадних банківських інститутів усіх країн” щороку відзначати Міжнародний день економії. Однак, за задумом творців, присвятити цей день слід ощадливому ставленню не тільки до грошей, а й до часу, сил, дбайливому ставленню до речей тощо. Міжнародний день економії офіційно затвердили директивою ООН.

Нині дні ощадності святкують у Франції, Болгарії, Словенії, Боснії, Італії. Особливо святкують цей день знані своєю ощадливістю німці. У Німеччині навіть побутує жарт – німці не заробляють гроші, вони їх економлять. Через таку от любов до економії, “Міжнародний день економії” любить і народ і бізнес. До цього дня багато банків і магазини приурочують спеціальні рекламні акції. В усіх ЗМІ і в школах та дитячих садочках розповідають про економію.

Пам’ятник ощадності в Україні

Центральну постать скульптурної групи авторства Леонарда Марконі на куполі Музею етнографії у Львові називають по-простому “Статуя Свободи”. І це не дивно – надто вона схожа на нью-йоркський оригінал: сидячи жінка тримає в руці смолоскип, а на голові в неї “корона”. Насправді ж скульптура символізує ощадність, бо прикрашає споруду, збудовану 1891 року для Галицької ощадної каси. Вважають, що фігура в центрі групи уособлює економічне процвітання, смолоскип в її руці – вільну комерцію, а чоловіки з обох боків – успішне сільське господарство та промисловість. Усе це мало б відображати готовність народу власними силами домогтися добробуту й поступу в рідній господарці.

Джерело: Університет Банківської Справи.

Презентуємо вашій увазі сторінку “Економіка для п’ятачків” – ресурс, котрий містить методичні матеріали з основ економіки для учнів середнього шкільного віку (а в Пласті – молодшого юнацтва:)).

Його автором є Світлана Шашолко – викладач економіки та інформатики у Піщанській гімназії (м. Кременчуг, Полтавської області). У результаті поєднання цих двох дисциплін, пані Світлана запропонувала дуже цікавий, якісний і технічно продуманий продукт. Розроблені нею заняття з основ економіки, поділені на тематичні блоки, стануть добрим порадником навіть тим, хто ніколи не мав нічого спільного із цією дисципліною. Базові економічні явища та поняття, обрамлені в цікаві розповіді та завдання з використанням нових технологій, гарно сприймаються та легко засвоюються. Користайте із цих та подібних матеріалів під час сходин із молодшим юнацтвом, адже середня школа таких знань на жаль не дає. Хоч саме вони є однією з найважливіших складових так званої суспільної зарадності.

Наближається сота річниця від дня Першої Пластової Присяги. Користуємося цією нагодою, щоби пригадати бачення засновниками Пласту того, якою має бути наша організація. Від сьогодні розпочинаємо серію публікацій, присвячену фундаментальній книзі Олександра Тисовського “Життя в Пласті”. Зважаючи на специфіку цього блогу, вибираємо  та публікуємо з неї ті уривки, що стосуються економічно-господарського вихованні в Пласті. Повертаймося до джерел та розвиваймо справу наших вчителів.

Д-р Олександер Тисовський. Життя в Пласті. Видання четверте. Торонто 1991.

Розділ 2. Починаємо гру. Сходини прихильників УПЮ.

Сходини треті.

Пластовий заробіток.

Впорядник роздає нам листки паперу з такою запискою:

Посвідчаю, що …………….(кому?) я виплатив ………………… (скільки?) за ……………………… (яку працю?).

Підпис (чіткий).

і пояснює, що кожний з нас має впродовж тижня заробити якоюсь корисною роботою, не конче велику, готівку. Ці гроші треба заробити, а не дістати в дарунку і не забагато в порівнянні до вартости праці. Їх треба принести разом із вірно виповненою й роботодавцем підписаною посвідкою на наступні сходини й віддати до каси гуртка.

Цей заробіток потрібний нам для придбання гурткових книг і на інші наші спільні витрати, а збірним зусиллям нам буде легко його здобути. (5 хв.)

Сходини четверті.

Впорядник перевіряє посвідки, як заповів на попередніх сходинах, випитує про подробиці виконаної праці й пояснює, що ціллю тієї вправи було не тільки придбати фонди на спільне гурткове майно, але в першу чергу показати, як чесною працею добуваються засоби для життя. Далі розмовляє з нами, з якої з тих робіт можна було б утримуватись і скільки при тому треба б напрацюватись, як, отже, мусять батьки трудитись, щоб самим утриматись і нам, родині, дати те все, чого потребуємо. (10 хв.)

Від себе лишень додамо, що Тисовський у “Житті в Пласті” подає описи всього семи сходин для прихильників. І вже на третіх та четвертих сходинах відводить окремий час для точок про пластовий заробіток. Це очевидно свідчить про те, якого значення він надавав цьому елементу пластової виховної методи.

Своїм рішенням від грудня 2009 року МРСК рекомендувала включити гутірку про економічно-господарське виховання в Пласті до програми та матеріалів вишколів виховників УПЮ. Нижче подаємо скорочену версію такої гутірки, розроблену Референтурою економічного вишколу. Повну її версію, а також power point презентацію для її ілюстрації можна знайти тут. Користуйтеся на здоров’я та діліться з іншими!

1. Мета Пласту.

Метою Пласту є виховання духовно і фізично загартованої молодої людини, доброго громадянина, новітнього провідника суспільства. Саме тому виховання у Пласті є всебічним, а ключовим поняттям є явище «зарадності» – вміння дати собі раду у будь якій життєвій ситуації. У сьогоднішніх умовах щораз більшого значення набуває так звана «суспільна зарадність» – розуміння законів, за якими функціонує сучасне суспільство та вміння використовувати їх інструменти.

- Ринкова економіка є однією з підвалин функціонування української держави. Ця система є новою для українського суспільства, що протягом 70 років жило в умовах командно-адміністративної економіки Радянського Союзу. Зважаючи на це, сучасна українська молодь у багатьох аспектах є «першопрохідцями» цієї системи, тому особливо потребує розуміння основ фінансової зарадності та економічної культури. Цього, на жаль, не забезпечує система державної освіти. Тим важливішою стає у цій справі роль Пласту.

 2. Стереотипи.

- Саме у радянській система цінностей були поширені стереотипи, що заробляти гроші – принизливо, бо це негідне прагнення до наживи. Ця думка походить від невміння достойно оцінити людську працю, що було закладено в радянській ідеології. Гроші – міра праці. Це найдосконаліший інструмент, який на сьогодні винайшло людство. Тому отримувати гроші за свою працю – це справедлива винагорода за вкладені знання, вміння та зусилля.

- Часто можна почути закиди, що Пласт – ідейна організація, а не організація для заробляння грошей. Ні те, ні інше. Пласт – в першу чергу виховна організація, а гроші є одним з інструментів її виховної методи.

 3. Пластова метода.

- Економічно-господарське виховання торкається усіх аспектів пластової методи. «Пластун ощадний» – одна з точок пластового закону. Допомога іншим – один з Головних Обов’язків Пластуна. А чим більше маєш, тим більше, як відомо, можеш віддати. Ці два засадничі постулати у поєднанні з практикою фінансової зарадності втілюються у фінансових точках пластових проб.

- Сплата членських внесків є обов’язковою умовою приналежності до Пласту. Це не тільки фінансова допомога організації, а й виховання дисципліни та відповідальності.

- Діловодство скарбника дає змогу навчитися основ праці із фінансовою документацію. Ця відповідальна посада навчає правильно розпоряджатися грішми та планувати їх використання.

- Наявність спільного виряду, власних домівок спонукає пластунів до раціонального господарювання та ощадного ставлення до свого і чужого майна. Від того, наскільки успішно вони з цим справляються, залежать умови їх пластування.

- Для тих, хто цікавиться економікою трішки глибше, існують вмілості «Економіст» різної складності для УПЮ, а також вмілості “Банкір”, “Підпиємець” та “Економіст” для УПН. Вони дозволяють розвивати свої зацікавлення та ділитися знаннями з іншими.

4. Риси, які виховуємо.

Економічно-господарське виховання у пластовій методі сприяє розвитку ініціативності та творчості, організованості та провідницьких здібностей. Заробляння коштів для доброго діла формує навики особистої та соціальної відповідальності. Організація заробкових акцій сприяє розвитку аналітичних здібностей, а фінансове діловедення навчає дисципліни у роботі з цифрами. Все це є необхідними атрибутами доброго лідера.

Про інші важливі аспекти економічно-господарського виховання в Пласті та окремі елементи пластової виховної методи читайте у повній версії гутірки.

Аукціони та лотереї – це перевірені способи пластового заробітку, особливо, якщо його метою є добре діло. Традиції таких заходів є дуже популярними у Пласті в Америці та Канаді. Окрім збору коштів вони мають і іншу мету – гуртують Пластсприят та ближче знайомлять його із діяльністю пластунів, що є дуже потрібним для розвитку організації. Нижче – стаття про аукціон та лотерею, присвячені 100-літтю Пласту, що їх організувало новацтво Івано-Франківська.

У неділю, 4 березня в станиці Івано-Франківськ пройшов новацький захід під назвою «Сто талантів», який був присвячений 100 річниці організації.

До цієї події новаки готувались протягом цілого лютого. Вони виготовляли своїми руками різноманітні мистецькі вироби. Мета такого заходу було продемонструвати батькам які ж талановиті їхні дітки. Для всіх присутніх, а таких було близько 150 осіб була проведена і розважальна програма, яка складалася із музичних та інтелектуальних конкурсів.

Також, при вході на свято всі охочі могли придбати лотерейний квиток, за яким відбувався розіграш призів у вигляді дисків із новацькими піснями та сувенірні відзначки 100 річчя Пласту. У другій частині свята пройшов аукціон дитячих виробів. Присутні батьки могли позмагатися увикупі різноманітних лотів. Найдорожчий лот – подушечки для шпильок був проданий аж за 50 грн.

Новаки та новачки щасливі, що долучилися до збору коштів на Перший в Україні пам’ятник «Пластунам, що не зламали своїх присяг» і продали свої талановиті вироби на суму 1022 грн.

Джерело: Пластовий портал.