Переважна більшість одеситів (84,7%) вважають, що вчити дітей поводитися з грошима повинні батьки. Додатково, рівна кількість респондентів впевнені: діти самостійно повинні вчитися поводитися з грошима (24,3%) і навчати дітей фінансовій грамоті повинні спеціальні телепередачі та економічні ігри (23,7%). «Знайомитися» з грошима діти повинні в школі — такої думки дотримуються 22,3% респондентів, а 9,7% вважають, що цьому повинні вчити дітей банки. Відповідь «інше» обрали 1% опитаних. Про це свідчать дані соціологічного дослідження проведеного у квітні 2011 року Одеською філією інституту Горшеніна.
Більше половини опитаних городян (55,4%) вважає, що діти повинні починати самостійно заробляти гроші в середньому і старшому шкільному віці. При цьому третина (31,1%) впевнена: починати заробляти власні гроші діти повинні з 13 — 15 років, а кожен четвертий (24,3%) вважає, що це має відбуватися починаючи з 16 — 18 років. 8,3% городян стверджує, що заробляти слід з 19 — 20 років, а 5,3% опитаних вважає, що свої перші гроші можна отримувати за виконі домашні доручення ще дошкільням (4 — 6 років). На думку 2,7% респондентів, самостійні заробітки повинні починатися з 21 року.

Три чверті опитаних (74,7%) впевнені, що батьки повинні давати дітям гроші на кишенькові витрати. Більше третини опитаних (36,2%) вважають, що гроші дітям можна давати вже з 10 — 12 років, а 30,8% — з молодшого шкільного віку (7 — 9 років).

На думку психолога Оксани Вдовиченко, вік, коли маля починає розу­міти, що таке гроші і яке у них призначення, дуже індивідуальний, але доступно розповідати про природу зарплати, решти в магазині тощо необхідно вже з дошкільного віку. Вміння накопичувати гроші на якусь свою мрію виховуватимуть у дитині фінансову дисципліну і терпіння.  Кошти, зароблені власною працею навчать поваги до чиєїсь праці, а таком стимулюватимуть ощадність і вміння планувати свої витрати.

Аналізуючи результати дослідження, можна зробити висновки, що українці надають великого значення виховній ролі фінансів у житті своїх дітей. Характерно, що більшість опитаних вважає, що основ фінансової грамотності діти повинні навчатися у школі та за допомогою неформальної освіти. Про це теж свідчать результати опитування Приватбанку проведеного навесні 2011 року. При цьому предмет “економіка” не є обов”язковою дисципліною для  вивчення в українських школах. А чи виправдає покладені на нього сподівання громадський сектор?

Наша сьогоднішня розповідь буде присвячена найпопулярнішій економічній грі усіх часів і народів – “Монополії”.

Так виглядала коробка гри “Монополія” у 30-х роках минулого століття. Ще тоді вона користувалася шаленим успіхом, і у неї завзято бавилися люди по всій Америці. Зараз вона продається більш ніж у 80 країнах світу,  і є перекладеною на 26 мов. Але почнімо з початку.

Прототипом “Монополії” вважають гру випущену у 1904 році, котра відображала теорію економіста Генрі Джорджа про податки на землю. Подібні настільні ігри робилися вручну і активно ширилися Північною Америкою, але справжньої популярності набули у часи Великої Депресії (30-і роки ХХ ст.). Згідно з офіційними джерелами компанії Parker Brothers, яка з 1935 року і дотепер випускає “Монополію”, та легендарна настільна гра, яку ми знаємо сьогодні, у своєму оригінальному варіанті з”явилася на світ так:

У 1934 році, безробітний інженер Чарльз Дарроу запропонував промисловій компанії Parker Brothers видати придуману ним гру про торгівлю нерухомістю. Гра називалася “Монополія”, що означає повне домінування певної компанії на якомусь ринку продукції. Гравці, оперуючи іграшковими грошима, викуповували продавали, брали в оренду якісь об”єкти власності, граючи за правилами, максимально наближеними до умов реального життя, а переможцем гри ставав той, хто зумів привласнити найбільше нерухомості на ринку. Події у першій “Монополії” розгорталися у американському Атлантік-сіті: на поле були нанесені реально існуючі там вулиці і залізниці. Один із перших варіантів ігрового поля був круглим, оскільки мав кластися поверх обіднього столу:)

Брати Паркери, знайшовши у цій грі 52 дизайнерські помилки, відмовили автору у її виданні. Тоді підриємливий винахідник власноруч видав 5000 екземплярів своєї гри і їх миттєво розкупили. Люди в часи глибокої економічної кризи, хотіли відчути себе успішними хоча б на якусь мить і з азартом бавилися в “Монополію”. Компанія Parker Brothers швиденько зрозуміла свою помилку і покликала Дарроу на повторні переговори. Викупивши у нього права на власність “Монополії”, вона успішно випускає цю гру і до сьогодні.

Гра швидко вийшла за межі США. Її популярність не падала навіть у роки Другої Світової Війни, коли британські видання “Монополії” виходили з картонними “вертушками” замість кубиків: не вистачало пластику. Десь у 60-х роках Parker Brothers зрозуміли, що британцю краще презентувати у грі Лондон, французу – Париж, тощо. Національні та “міські” версії “Монополії” зробили її культовою. А у 90-х з’явилися ще й “поп” версії цієї гри – для любителів мультиків “Діснея”, “Зоряних воєн”, “Кока-коли” ітп.

Цікаво знати, що:

  • Майже 500 мільйонів людей зіграли у цю гру з 1934 року.
  • Майже 200 мільйонів екземплярів було продано по всьому світу.
  • Набір із золотими хаткам і срібними готелями, випущений компанією «Alfred Dunhill», було продано за $25 000.
  • Навесні 1987 року студенти Juniata College in Huntington перетворили квартали свого студмістечка у клітинки “Монополії”, ходи робилися за допомогою гігантських паралонових кубиків, а переміщення виконувалися  через велосипедистів оснащених портативними раціями.
  • В 1964 році «Parker Brothers» зробили особливий комплект гри для New England Divers, яку можна було грати під водою. Спеціальне металеве поле було вкрите целофаном і важило близько 100 кг. У свій час було виготовлено також “шоколадну” версію “Монополії”.
  • А найдовша партія “Монополії” в історії тривала 70 днів.
То ж замисліться, чи варто виділяти на неї 15 хв на своїх сходинах:) Найкраще – знайти для цього окремий час, а по закінченню гри – проаналізувати її хід та результати. Адже крім того, що “Монополія” показує  світ зовсім з іншої перспективи і вчить мислити стратегічно, вона ще й відкриває у гравцях новий і незвіданий потенціал:) Тому – веселої забави!
_

Сьогодні пропонуємо вам переглянути сюжет каналу “24” про те, як пластуни Івано-Франківська організували заробкову акцію для успішного завершення таборового сезону, популяризуючи при тому пластовий рух.

Пластовий заробіток. Івано-Франківськ.

За надане відео дякуємо ст.пл. Тарасові Зеню, ЧоК.

Чи знаєте Ви хто був ініціатором Музею західного та східного мистецтва, Музею російського мистецтва, Національного музею образотворчого мистецтва?

Чи знаєте Ви хто надав фінансову підтримку авіаконструктору Ігорю Сікорському на створення найбільшого у світі літака початку ХХ століття «Ілля Муромець»?

Чи знаєте Ви хто був меценатом заснування лікарні Охматдит у Києві?

Ці та багато інших речей було зроблено з допомогою сім’ї Терещенків – відомих на всю Європу українців, цукрових магнатів, фінансистів і меценатів, змушених у 1917 році емігрувати за кордон. Більше про родину Терещенків читайте тут.

Нащадок цієї славетної династії Мішель Терещенко – громадянин Франції, але живе зараз в Україні.  Шість років тому він повернувся на Батьківщину своїх предків і продовжує тут сімейні традиції підприємництва та благодійності.

17-ого листопада о 17:30 Мішель Терещенко завітає до 201-ї аудиторії 6-ого корпусу Києво-Могилянської академії за адресою вул. Волоська 10, щоб поділитись своїми враженнями від України, розказати про життя своїх предків та поділитись своїм баченням бізнес-перспектив в Україні. Крім того, він також презентує книгу про невідоме життя свого діда Михайла Івановича Терещенка.

Реєстрація є обов’язковою.  Зареєструватися можна тут.

Як показує досвід, планування річ необхідна, але недостатня. І стосується це не тільки фінансів. Як часто ми складаємо грандіозні плани, наприклад щодо власного розвитку і як рідко ми самі перевіряємо чи заплановане збігається з реальністю. Якби ж ми підбивали проміжні підсумки і час від часу аналізували чи дійсно те, що ми робимо є частиною обраної нами стратегії, збитися на манівці було б набагато важче.

Коли йдеться про гроші чи господарський виряд, такі звіряння потрібні навіть більше. Бо ж як скарбнику вдосконалювати існуючу ситуацію і складати плани на майбутнє, якщо не проаналізувати діяльність попереднього скарбника? Оцінюючи те, наскільки вдалося зреалізувати заплановане, можна визначити слабкі і сильні місця попередньо вибраної стратегії. І це відповідно дозволяє уникати подібних помилок в майбутньому, і навпаки використовувати свої вже перевірені переваги.

Саме для цього пропонуємо вам час від часу (бажано з певною періодичністю) складати звіт про фінансову діяльність – чи для себе, чи для куреня, чи для осередку. Серед бланків для фінансового звітування куренів (котрі можна знайти тут), бланк фінансового звіту виглядає майже так само, як бланк фінансового плану. Це зроблено навмисне для того, щоб могти порівняти ці два документи і неозброєним оком побачити чи сильно план відрізняється від фактичної діяльності, і відповісти собі на запитання “чому так?”.  Можна використовувати також інші бланки, наприклад для того, щоб проаналізувати які статті вашого бюджету були найбільш дохідними, а які – найбільш витратними. Звіт про використання та надходження коштів варто складати також після організації куренем чи осередком більших акцій – це дозволяє побачити на конкретних прикладах, наскільки ваші розрахунки були правильні та обгрунтовані.

Як і у випадку з плануванням, бланки для звітування можна розробляти залежно від потреб осередку. Головне, щоб книга фінансового діловода такий документ містила. Бо звіт – це впершу чергу аналіз зробленого,  а аналіз – це матеріал для висновків і подальших планів, як на рівні гуртка, так і на рівні цілого краю.

То ж хай ваша пластова одиниця буде міцною цеглинкою цілого товариства!

На початку жовтня у Києві відбувся вишкіл із фінансової зарадності за участі пл.сен. Богдана Гаврилишина, ЛЧ, світової слави економіста та засновника Міжнародного Інституту Менеджменту. Друг Богдан розказував серед іншого про те, наскільки важливою є особиста фінансова диципліна і організованість, з якої складаються цеглинки фундаменту організації та суспільства загалом. Але на питання про те, як заробити багато грошей, друг Богдан відповів: “Робіть те, що любите, а гроші прийдуть. Головне – будьте сміливими у своїх мріях. Мрійникам належить світ.”  

Нижече пропонуємо матеріал для роздумів про те, чому люди хочуть бути багатими, і де лежить межа між фінансовою розсудливістю і сліпою гонитвою за прибутками.

Якось одного разу бізнесмен стояв на пірсі у маленькому селищі і спостерігав за рибалкою, котрий сидів у тісному човнику. Рибалка якраз спіймав великого тунця.

- Скільки часу ти потребуєш, щоб зловити таку рибину? – запитав бізнесмен.
— Кілька годин, не більше, – відповів рибалка.
— Чому ж ти не залишишся в морі довше і не зловиш ще декілька таких рибин? – здивувався бізнесмен.
— Однієї рибини достатньо, щоб моя сім”я прожила завтрашній день, – відповів той.
— Ну а що ж ти робиш решту дня? – не вгавав бізнесмен.
— Я сплю до обіду, потім йду на кілька годин порибалити, подім бавлюся зі своїми дітьми, потім ми з дружиною влаштовуємо собі сієсту, подім я іду прогулятися по селищі, увечері п”ю трав”яний чай і граю зі своїми друзями на гітарі. Бачите – я насолоджуюся життям, – пояснив рибалка.
— Я — випускник Гарварду, — сказав бізнесмен, — я поможу тобі, ти все робиш неправильно. Ти повинен увесь день рибалити, і потім купити собі великий човен.
— І що потім? – спитав рибалка.
— Потім ти будеш ловити ще більше риби, і зможеш купити собі декілька човників, навіть кораблів, і в один прекрасний день у тебе буде ціла флотилія.
— А потім?
— Потім, замість того, щоб продавати рибу посереднику, ти будеш привозити рибу прямо на фабрику, і збільшивши прибуток, зможеш відкрити власну фабрику.
— А потім?
— Потім ти залишиш це Богом забуте село, і переїдеш у велике місто, і можливо колись ти зможеш відкрити величезний офіс і стати там директором.
— І скільки це все займе часу?
— Років 15–20.
— І що ж потім?
— А потім, — розсміявся бізнесмен, — потім настане найприємніше. Ти зможеш продати свою фірму за декілька мільйонів і стати дуже багатим.
— А потім?
— Потім ти зможеш перестати працювати, поїдеш у маленьке селище на березі моря, будеш спати до обіду, трошки рибалити, бавитися з дітьми, влаштовувати сієсту з дружиною, прогулюватися по селищі, по вечорах пити трав”яний чай і грати на гітарі зі своїми друзями …

А для чого гроші потрібні вам?