Представляємо вашій увазі унікальний проект, котрий дозволяє пластунам користати із професійних знань та вмінь одне одного, а також навзаєм ділитися різноманітними можливостями.
ф
Ви напевно знаєте, що Пласт – це “велика банда” в період з 1990 до 2011 року в наших лавах побували більше 20 000 осіб. Сьогодні багато з них вже дорослі люди, що реалізували себе в житті – це талановиті лікарі, вчителі, юристи, держслужбовці, приватні підприємці, власники та провідні менеджери найрізноманітніших приватних фірм ( з продажу, послуг тощо).
ф
Маючи базу даних про місце праці один одного ми можемо суттєво допомогти собі. Тому ми вирішили започаткувати в межах Пластового порталу сторінку “Свій до свого по своє”, де б могли розмістити інформацію про себе всі бажаючі пластуни та колишні пластуни. Також в межах цієї сторінки можна буде розміщати інформацію про вакансії та пошук роботи.
Якщо ти бажаєш до нас долучитись заповни цю анкету.

Заповнену анкету надсилати на адресу makovej@gmail.com

Джерело: Пластовий Портал 

Час на гутірку

Грудень 16, 2011

На одному з економічних вишколів о. Михайло Димид (УГКЦ), пластун із Ордену Хрестоносців, розповідав, що місяць грудень – це найкращий час для проведення гутірок про смисл грошей, милостині і багатства.  Адже саме цей час охоплює дуже символічні у цьому сенсі свята – день Святого Миколая та Різдво Христове. Історія святого Миколая – це в першу чергу історія про велике багатство і велике милосердя. Різдвяні свята – час вертепів і коляди, а отже пластових заробітків. Зробіть це приводом для своїх гутірок, дискутуйте, ставте собі запитання і шукайте на них відповіді. Адже саме у цей час, теорія як ніколи добре поєднується з практикою.

Про біблійний погляд на гроші читайте тут. Про життя та діяння святого Миколая черпайте звідси. А тут можна переглянути відео про пластунів та коляду.

Гарних вам пошуків і веселих свят!

В продовження до попередньої теми пропонуємо вам переглянути веселу візуалізацію еволюції грошей. Цей мультик – спільний проект одного з українських банків, компанії VISA Україна та школи неформальної освіти “Уроки тітоньки Сови”.  Це чудовий матеріал для ілюстрації гутірок для старшого новацтва та молодшого юнацтва, і просто для усіх зацікавлених тематикою.

Повну його версію можна знайти тут.

Приємного перегляду!

Зараз неможливо уявити життя суспільства без грошей. З ними змушені мати справу абсолютно усі. Гроші існують майже стільки ж, скільки пам’ятає себе людство, однак до нас вони дійшли в дуже зміненій формі. Сьогодні спробуємо трохи розказати про те, чому ж вони виникли і навіщо існують.

З найдавніших часів люди починали обмінюватися різноманітними предметами (бартер). Історики відзначають, що бартер виник у період первіснообщинного ладу.  Той хто ходив на полювання, міг обміняти м”ясо на зерно у того, хто займався сільським господарством. Однак з часом деякі речі стало важко визначати: що дорожче – добротний лук чи корова? чи вигідно обміняти мішок картоплі на три літри меду?  З”явилася потреба на встановлення загального еквіваленту для обміну, цінність якого визнавали би усі. Функцію грошей почали виконувати всілякі предмети споживання, які користувалися найбільшим попитом: в одних народів – хутра, в інших – тканина, у третіх – сіль, мушлі, бурштин і таке інше. Досить часто цю роль відігравала худоба. Однак необхідно було щось універсальне, довговічне і зручне, що б не займало багато місця і одночасно досить коштовне. Вже в ІІ тисячолітті до н.е. у Древньому Єгипті використовують як гроші золоті кільця, а в країнах басейну Егейського моря – мідні злитки, що мають форму бичачої шкіри.

Уважається, що найперші монети були зроблені в Китаї й древньому Лідійському царстві (Мала Азія) в VII столітті до н.е. Вони мали вигляд круглих злитків дорогоцінних металів, виготовлені за єдиними стандартами. Паперові гроші з’явились в X столітті – знову ж у Китаї, де, як відомо, уперше почали виготовляти й сам папір. Перші європейські банкноти з’явилися в Швеції в 1661 році. Спочатку паперові гроші випускалися комерційними банками, але з XVIII століття це стало винятково прерогативою держави. Технічна революція XX століття створило новий вид грошових відносин – безготівковий. У середині XX століття в побут увійшла перша кредитна карта Dinners Club, яку можна було використовувати для обідів у кредит у ресторанах. Сьогодні кредитки – один із найбільш популярних платіжних інструментів у світі.

Що ж робить гроші грошима? – Їх основні функції:

  • Міра вартості. Саме за допомогою грошей ми можемо зрозуміти, чим цінність (вартість) одного товару відрізняється від іншого.
  • Засіб обміну. Гроші виступають у ролі посередника між одною людиною (організацією), що хоче щось купити, і іншою людиною (організацією), що хоче щось продати.
  • Засіб накопичення. Гроші застосовуються для створення запасу багатства як людини, так і організації й країни в цілому.

Від нині започатковуємо серію статей про історію українського кооперативного руху – економічної основи українського державотворення в кін. ХІХ – на поч. ХХ ст.

За визначенням кооперація (лат. cooperatio), це форма організації економічної діяльності людей на засадах самоврядування для спільного досягнення загальних цілей. Кооперація – це господарська система, що складається з об’єднань господарів найчастіше в одній сфері діяльності. Її мета – сприяти членам кооперації у сфері виробництва, торгівлі і фінансів. У різні часи популярними були кредитні, страхові, споживчі кооперації, а також виробничі кооперації (масловиробнича, сільськогосподарська, будівельна, тощо). В сучасному світі кооперація розглядається як третій сектор ринкової економіки, свого роду альтернатива приватному та державному підприємництву.

Українських земель кооперативний рух, що зародився у Західній Європі, досяг наприкінці ХІХ ст. У 1873 році в Австро-Угорщині було видано закон про заробітково-господарські спілки, який передбачав розвиток кооперації на всій території імперії. Влада вирішила використати кооперативний рух для гальмування процесу розорення дрібних товаровиробників. Це рішення українці зустріли з ентузіазмом і вже у 1883-ому році з ініціативи Василя Нагірного і А. Ничая на кошти українських заможних міщан і селян створено перше кооперативне торгівельне підприємство «Народна торгівля». Метою його діяльності було оптове постачання «з перших рук» і навчання українського населення веденню власної торгівлі. У 1907 р. у Львові утворено Краєвий Молочарський Союз (“Маслосоюз”), що згодом став одним із головних українських кооперативних союзів того часу. У сфері споживчо-рільничої кооперації найактивніше діяли: товариство “Сільський Господар”, що займалося в основному торгівлею сільськогосподарськими машинами, штучними добривами і насінням, а також центр “Центроосюз” — об’єднання постачальних та збутових кооперативів продовольчої і промислової продукції, які мали власні скотобійні й виробництва з переробки сільськогосподарських продуктів. Союз Народня Торговля, що обслуговував більші міста й об’єднував у 30-х роках близько 200 міських споживчих кооперативів, у найкращі свої часи мав понад 20 оптових складів і 27 споживчих магазинів. Фінансовим та організаційним центром української кредитної кооперації був “Центробанк”. [Джерело]

Концепція кооперації знайшла чимало прихильників по обидва боки Дніпра, адже за умов відсутності державності українці не мали на кого розраховувати у питаннях фінансової підтримки, тож механізм самоврядованої громадської каси ідеально відповідав запитам часу.

Окрім звичайних функцій, що полягали в організації народної економіки, підвищенні рівня життя та заохоченні нових форм та методів господарювання на селі, першочерговим завданням українського кооперативного руху було політично, господарчо й культурно організувати український народ для здійснення вищих перспективних національних цілей. Кооперативи ставали рушіями суспільного розвитку. За їх гроші видавалися спеціалізовані освітні журнали, фінансувалося проведення українських культурних і мистецьких заходів, а також діяльність товариства “Просвіта”. Над усім цим панувала ідея економічної взаємодопомоги та самостійності серед українців, яка мала стати початком політичної незалежності. Здобуття незалежності було метою стратегічною, а до тактичних завдань українського кооперативного руху належали:

  • освіта економічної еліти;
  • формування українського середнього класу;
  • утворення матеріальної бази для розвитку народної школи та освіти;
  • здобування організаційної бази для реалізації процесів виховання народу.

Митрополит Андрей Шептицький вважав кооперацію порятунком для українських селян: «Лучіться разом, заводіть по ваших селах крамниці християнські, шпихлярі громадські і всякі інші пожиточні установи». Вона ж бо об’єднувала в собі економічну діяльність і суспільний рух, саме тому стала основою творення модерного українського суспільства.

Незабаром на блозі: публікація про кооперативу “Пласт”.

Досить часто пластуни задають собі питання, чому для Пластового Закону обрано такі, а не інші людські чесноти. Адже їх є дуже багато, але засновники Пласту виділили саме ці 14. Якщо ж розмірковувати над кожною з них, то стає зрозумілим, що точки пластового закону це не лише риси характеру, це свого роду заклики до дій, адже їх неможливо дотримуватися без практичного застосування. Кожна з цих точок передбачає взаємодію з оточуючим середовищем, а їх втілення може впливати на обставини довкола нас. Те наскільки ми відповідаємо Пластовому Закону залежить тільки від нашої самодисципліни і праці над собою, і майже не залежить від наших талантів чи природніх здібностей. А його практикування фактично відображає нашу життєву позицію, впливаючи тим самим на здорове функціонування цілого суспільства.

Нижче пропонуємо вам зразок гутірки на тему “Пластун ощадний”, котру розробили пластуни з Канади. Її мета  – знайти межу між скупістю та марнотратністю, подумати, чому ця точка є необхідною, а також проаналізувати свою щоденну практику ощадності.
Джерело: “Пласт” в Канаді.