Сьогодні пропонуємо вам матеріал для гутірки, дискусії, чи просто роздумів вголос. 

У Давньому Римі вільні громадяни були звільнені від податків – їх стягували лише з рабів та чужинців. Але грошей частенько не вистачало на усі потреби, тому римські імператори вводили й свої додаткові податки. Так, наприклад, римський імператор Веспасіан, що правив у 69-79 роках, ввів податок на  туалети.  Спадкоємець трону Тіт докоряв батькові, що той, у своєму прагненні заробити побільше грошей, дістався навіть до «нужників». Але коли були отримані перші збори по новому податку, Веспасіан підніс до носа сина монету і запитав, чи відчуває той неприємний запах. «Ні, не відчуваю», – відповів Тіт. «Але ж це гроші з сечі!» – сказав Веспасіан. З того часу й пішла приказка «гроші не пахнуть».

У сучасному світі, послідовники цього принципу вважають, що для одержання прибутку будь-які засоби добрі.  Тому й потрапляють наприклад в аптеки замість ліків підробки, на прилавки магазинів замість м’ясних  продуктів – мішанки з сої та невідомих субстанцій, а у річки – відходи з великих виробництв. Гроші, зароблені у такий спосіб, не пахнуть. Та чи дійсно мета виправдовує засоби?

Leave a Reply


You must be logged in to post a comment.