Нижче наводимо вимоги вмілості “Підприємець” із правильника, запровадженого ГПБ у 1955 році (діяв десь до середини 70-х, поки не запроваджено фактично нині діючий).

img054

За матеріал дякуємо ст.пл. Юркові Юзичу, ОЗО.

Продовжуємо публікувати уривки з “Життя в Пласті” Олександра Тисовського та проектувати його ідеї на сучасні реалії. Сьогодні мова піде про елементи фінансово-господарського виховання, що використовуються при здачі третьої проби.

Дрот у “Житті в Пласті” подає наступні вимоги до здачі проби “Скобиного лету”:

Розділ 1. Три головні обов”язки пластуна:

д) Подасть проєкт і за згодою пластового проводу переведе збірне добре діло куреня (пластовий заробіток на добродійну ціль).

Розділ 2. Пластовий закон:

г) матиме книжку ощадної каси з сумою грошей, потрібною на однотижневий табір.

Перелік документів необхідних для допуску до здачі ІІІ проби:

6. Щаднича книжечка з вимаганою сумою заощадження.

На сьогоднішній день третя проба не ставить обов’язкових вимог щодо проектів. Але рекомендує у розділі провідництво реалізувати один із наступних заходів:

Залучить курінь або гурток до пластового заробітку.

Ця точка дає можливість проявити свої провідницькі здібності – планування, організацію інших людей, відповідальне переведення акції згідно усіх вимог. Вона має на меті поширення традиції пластового заробітку заради зміцнення фінансової зарадності пластунів у повсякденному житті та наповнення курінних\гурткових скарбничок. 

 Спільно з куренем організує і проведе пластовий заробіток для благодійної чи суспільно-корисної акції.

Гроші не повинні бути самоціллю, а лише допоміжним засобом у досягненні мети, здійсненні мрій та задумів, допомоги іншими. Акцент слід робити саме на цьому. Водночас вони є інструментом, якого потребуємо при досягненні поставлених цілей. То ж юнаку чи юначці незайвим буде серйозніше задуматись над пластовим заробітком та його проведенням, аби здобути більше знань та вмінь з цієї галузі, аби згодом вже впроваджувати їх у своїй виховній/адміністративній/інструкторській діяльності, особистому житті. 

Продовжуємо серію публікацій про фінансово-господарські елементи пластової методики та їх історію. Сьогоднішня публікація – про здачу ІІ проби УПЮ.

Згідно з “Життям в Пласті”, початково проба “Скобиного хвату”, у розділі “Пластовий закон”, містила таку точку:

  • Викажеться щадничою книжечкою з заощадженою сумою грошей принаймі на покриття видатків дводенної мандрівки

Теперішня друга проба ІІ ставить трохи осучаснені вимоги:

  • Спільно з куренем проведе пластовий заробіток для реалізації пластової акції.
  • Складе кошторис та фінансовий звіт одної із запропонованих акцій (курінна мандрівка, табір).
Пластун, як потенційний майбутній лідер, організатор різноманітних заходів не може оминути фінансового їх підґрунтя. Навіть якщо він не буде займатися фінансами безпосередньо, то як відповідальна особа повинен орієнтуватися в основних засадах праці з фінансами і контролювати порядок з ними. Складення кошторису це в першу чергу вміння планувати, розподіляти, аналізувати наявні ресурси і потреби. Фінансова звітність на підставі цього кошторису – це уважне ставлення до документів, важливе як для особистої дисципліни, так і для майбутньої співпраці з органами влади, фінансовими установами – тим, з чим в житті зустрічається кожен.

Під час планування та організації пластового заробітку пластуни можуть здобути здібності, що знадобляться їм і у «реальному» світі, а також стануть у пригоді конкретному гуртку, куреню та усій пластовій спільноті. Наприклад: складання бюджету, постановка цілей, оцінка своїх можливостей, мистецтво домовлятися та переконувати, вміння розпоряджатися ресурсами. Навчаємось у грі.

Продовжуємо серію публікацій про фінансово-господарські елементи пластової методики та їх історію. Сьогоднішня публікація – про здачу І проби УПЮ.

У “Житті в Пласті”, у розділі “Пластовий закон” серед вимог до І проби УПЮ є така точка:

Викажеться пластовим заробітком і ощадністю (має заощаджену суму грошей, потрібну на одноденне харчування).

У сьогоднішньому варіанті ця точка звучить так:

Сплачує членську вкладку із пластового заробітку або власних заощаджень принаймні 1 квартал.

Очевидно, що така точка у пластовій пробі для наймолодшого юнацтва з’явилася зовсім недаремно.

Пластовий заробіток не покликаний навчити заробляти гроші, виховати покоління бізнесменів та підприємців – а тільки дати зрозуміти дітям, що гроші мають свою ціну. Після самостійного заробляння грошей діти витрачають їх набагато обережніше і ощадніше, а ще – раціональніше. Для дієвості пластовий заробіток не повинен бути одиничним, адже характер виростає зі звички, а звичка формується на багаторазовому повторенні одного й того самого досвіду. Найлегший спосіб заробітку – це ощадність. Тому в точці проби дано на вибір пластовий заробіток чи зекономлені гроші. Крім того, вкладка за один квартал чи становить аж такі великі гроші? Чи так важко подбати зі своїм гуртком аби заробити чи заощадити цю суму? А натомість ця точка дає можливість застановитись над цією темою із юнацтвом, почати виховувати в собі на практиці ту рису ощадності, до якої прагнемо.

Наближається сота річниця від дня Першої Пластової Присяги. Користуємося цією нагодою, щоби пригадати бачення засновниками Пласту того, якою має бути наша організація. Від сьогодні розпочинаємо серію публікацій, присвячену фундаментальній книзі Олександра Тисовського “Життя в Пласті”. Зважаючи на специфіку цього блогу, вибираємо  та публікуємо з неї ті уривки, що стосуються економічно-господарського вихованні в Пласті. Повертаймося до джерел та розвиваймо справу наших вчителів.

Д-р Олександер Тисовський. Життя в Пласті. Видання четверте. Торонто 1991.

Розділ 2. Починаємо гру. Сходини прихильників УПЮ.

Сходини треті.

Пластовий заробіток.

Впорядник роздає нам листки паперу з такою запискою:

Посвідчаю, що …………….(кому?) я виплатив ………………… (скільки?) за ……………………… (яку працю?).

Підпис (чіткий).

і пояснює, що кожний з нас має впродовж тижня заробити якоюсь корисною роботою, не конче велику, готівку. Ці гроші треба заробити, а не дістати в дарунку і не забагато в порівнянні до вартости праці. Їх треба принести разом із вірно виповненою й роботодавцем підписаною посвідкою на наступні сходини й віддати до каси гуртка.

Цей заробіток потрібний нам для придбання гурткових книг і на інші наші спільні витрати, а збірним зусиллям нам буде легко його здобути. (5 хв.)

Сходини четверті.

Впорядник перевіряє посвідки, як заповів на попередніх сходинах, випитує про подробиці виконаної праці й пояснює, що ціллю тієї вправи було не тільки придбати фонди на спільне гурткове майно, але в першу чергу показати, як чесною працею добуваються засоби для життя. Далі розмовляє з нами, з якої з тих робіт можна було б утримуватись і скільки при тому треба б напрацюватись, як, отже, мусять батьки трудитись, щоб самим утриматись і нам, родині, дати те все, чого потребуємо. (10 хв.)

Від себе лишень додамо, що Тисовський у “Житті в Пласті” подає описи всього семи сходин для прихильників. І вже на третіх та четвертих сходинах відводить окремий час для точок про пластовий заробіток. Це очевидно свідчить про те, якого значення він надавав цьому елементу пластової виховної методи.

У 20-роках ХХ ст., слідуючи духові того часу, пластуни стали активними членами українського кооперативного руху. Це допомогло організації мобілізувати свої матеріальні ресурси у часи, коли годі було очікувати фінансової підтримки зі сторони. Пластуни змогли забезпечити себе необхідним вирядом, знайти кошти на утримання домівок та Пластового Видавництва, а навіть розпочати грошовий збір на будівництво Пластового Дому. Продовжуючи тему української кооперації, сьогоднішня розповідь – про кооперативу “Пласт”. За надані матеріали дякуємо ст.пл. Юркові Юзичу, ОЗО.

У 1925 році інженер Андрій Сербин, який вважався великим спецалістом пластової економічної справи, створив кооперативу «Пласт». Кооператив розвинувся з невеликої установи, яка займалася постачанням різного спорядження для пластування та табірництва.  Основна діяльність довший час здійснювалась в львівській пластовій домівці – Бляхарська, 11 (зараз вул. Федорова). “Треба було прийти перед “Святом Весни” до домівки, щоб зрозуміти, що це таке “Пластове Постачання”. Довгий “хвіст” пластунів ждав черги, щоб поповнити таборовий виряд чи однострій! Разом із ширенням діяльности пластової організації, зростав товаровий засяг постачання, від дрібних додатків до однострою, всякого таборового виряду” до пошиття спортових строїв, шкільних та робітничих фартухів.

Так, серед іншого, кооператива мобілізувала пластунів на збір та пакування лікарських рослини. Потім пластуни організували власне виробництво мухолапок (на вул. Городоцькій), а також дріжджового і ванільного порошку за німецьким рецептом та почали випускати пасту для взуття. Все це було дещо примітивним, але давало чималі прибутки.

При кооперативі “Пласт” існувала також пластова щадниця (Ощадна каса) куди можна було віддати свої гроші на зберігання під певні відсотки. В свою чергу щадниця мала змогу використовувати цей оборотний капітал для потреб кооперативи.

Статутом кооперативи було також передбачено „для піднесення культурного рівня своїх членів засновувати читальні, бібліотеки, уладжуючи лекції, виклади й курси, щоби розвинути ідею виховання молоді в кооперат. дусі і методах скавтінґу”.

Плани були широкі, проте їх повну реалізацію стримував брак коштів, а також відсутність власного приміщення.  Не зважаючи на це, кооператива «Пласт» продовжувала успішно діяти і в умовах польської окупації, навіть після переходу пластового руху в підпілля.  Так наприклад у 30-х роках існувала крамниця Пласту при вулиці Городоцькій у Львові, яка з часом стала цілком успішною самостійною установою. 

“Кооператива не лише приходить молоді, з фінансовою допомогою, але теж привчовує її до організованої праці на економічному полі, та розвиває товариське співжиття. Тому булоби дуже вказаним, щоби молодь інших осередків закладала цього рода кооперативи і в них працювала”, закликали ініціатори кооперативи.  

В часи еміграції, традиції кооперативи продовжувалися. Саме в такий спосіб українці за кордоном гуртувалися та допомагали один одному.  Це був один із способів збереження своєї ідентичності, та надійна організаційна опора Пласту.

Традиції Пластової Кооперативи живуть і досі. Сьогодні вони відроджуються у підприємствах створених пластунами,  у проектах на кшталт “Свій до свого по своє”, у скаутських ярмарках та міжуладових крамничках-кооперативах. Хоча цим починанням поки що бракує системності, та все ж вони, плекаючи принципи суспільної зарадності та взаємодопомоги, реалізовують у свій спосіб мету Пласту та стають потрохи його організаційною опорою.

Зараз неможливо уявити життя суспільства без грошей. З ними змушені мати справу абсолютно усі. Гроші існують майже стільки ж, скільки пам’ятає себе людство, однак до нас вони дійшли в дуже зміненій формі. Сьогодні спробуємо трохи розказати про те, чому ж вони виникли і навіщо існують.

З найдавніших часів люди починали обмінюватися різноманітними предметами (бартер). Історики відзначають, що бартер виник у період первіснообщинного ладу.  Той хто ходив на полювання, міг обміняти м”ясо на зерно у того, хто займався сільським господарством. Однак з часом деякі речі стало важко визначати: що дорожче – добротний лук чи корова? чи вигідно обміняти мішок картоплі на три літри меду?  З”явилася потреба на встановлення загального еквіваленту для обміну, цінність якого визнавали би усі. Функцію грошей почали виконувати всілякі предмети споживання, які користувалися найбільшим попитом: в одних народів – хутра, в інших – тканина, у третіх – сіль, мушлі, бурштин і таке інше. Досить часто цю роль відігравала худоба. Однак необхідно було щось універсальне, довговічне і зручне, що б не займало багато місця і одночасно досить коштовне. Вже в ІІ тисячолітті до н.е. у Древньому Єгипті використовують як гроші золоті кільця, а в країнах басейну Егейського моря – мідні злитки, що мають форму бичачої шкіри.

Уважається, що найперші монети були зроблені в Китаї й древньому Лідійському царстві (Мала Азія) в VII столітті до н.е. Вони мали вигляд круглих злитків дорогоцінних металів, виготовлені за єдиними стандартами. Паперові гроші з’явились в X столітті – знову ж у Китаї, де, як відомо, уперше почали виготовляти й сам папір. Перші європейські банкноти з’явилися в Швеції в 1661 році. Спочатку паперові гроші випускалися комерційними банками, але з XVIII століття це стало винятково прерогативою держави. Технічна революція XX століття створило новий вид грошових відносин – безготівковий. У середині XX століття в побут увійшла перша кредитна карта Dinners Club, яку можна було використовувати для обідів у кредит у ресторанах. Сьогодні кредитки – один із найбільш популярних платіжних інструментів у світі.

Що ж робить гроші грошима? – Їх основні функції:

  • Міра вартості. Саме за допомогою грошей ми можемо зрозуміти, чим цінність (вартість) одного товару відрізняється від іншого.
  • Засіб обміну. Гроші виступають у ролі посередника між одною людиною (організацією), що хоче щось купити, і іншою людиною (організацією), що хоче щось продати.
  • Засіб накопичення. Гроші застосовуються для створення запасу багатства як людини, так і організації й країни в цілому.

Від нині започатковуємо серію статей про історію українського кооперативного руху – економічної основи українського державотворення в кін. ХІХ – на поч. ХХ ст.

За визначенням кооперація (лат. cooperatio), це форма організації економічної діяльності людей на засадах самоврядування для спільного досягнення загальних цілей. Кооперація – це господарська система, що складається з об’єднань господарів найчастіше в одній сфері діяльності. Її мета – сприяти членам кооперації у сфері виробництва, торгівлі і фінансів. У різні часи популярними були кредитні, страхові, споживчі кооперації, а також виробничі кооперації (масловиробнича, сільськогосподарська, будівельна, тощо). В сучасному світі кооперація розглядається як третій сектор ринкової економіки, свого роду альтернатива приватному та державному підприємництву.

Українських земель кооперативний рух, що зародився у Західній Європі, досяг наприкінці ХІХ ст. У 1873 році в Австро-Угорщині було видано закон про заробітково-господарські спілки, який передбачав розвиток кооперації на всій території імперії. Влада вирішила використати кооперативний рух для гальмування процесу розорення дрібних товаровиробників. Це рішення українці зустріли з ентузіазмом і вже у 1883-ому році з ініціативи Василя Нагірного і А. Ничая на кошти українських заможних міщан і селян створено перше кооперативне торгівельне підприємство «Народна торгівля». Метою його діяльності було оптове постачання «з перших рук» і навчання українського населення веденню власної торгівлі. У 1907 р. у Львові утворено Краєвий Молочарський Союз (“Маслосоюз”), що згодом став одним із головних українських кооперативних союзів того часу. У сфері споживчо-рільничої кооперації найактивніше діяли: товариство “Сільський Господар”, що займалося в основному торгівлею сільськогосподарськими машинами, штучними добривами і насінням, а також центр “Центроосюз” — об’єднання постачальних та збутових кооперативів продовольчої і промислової продукції, які мали власні скотобійні й виробництва з переробки сільськогосподарських продуктів. Союз Народня Торговля, що обслуговував більші міста й об’єднував у 30-х роках близько 200 міських споживчих кооперативів, у найкращі свої часи мав понад 20 оптових складів і 27 споживчих магазинів. Фінансовим та організаційним центром української кредитної кооперації був “Центробанк”. [Джерело]

Концепція кооперації знайшла чимало прихильників по обидва боки Дніпра, адже за умов відсутності державності українці не мали на кого розраховувати у питаннях фінансової підтримки, тож механізм самоврядованої громадської каси ідеально відповідав запитам часу.

Окрім звичайних функцій, що полягали в організації народної економіки, підвищенні рівня життя та заохоченні нових форм та методів господарювання на селі, першочерговим завданням українського кооперативного руху було політично, господарчо й культурно організувати український народ для здійснення вищих перспективних національних цілей. Кооперативи ставали рушіями суспільного розвитку. За їх гроші видавалися спеціалізовані освітні журнали, фінансувалося проведення українських культурних і мистецьких заходів, а також діяльність товариства “Просвіта”. Над усім цим панувала ідея економічної взаємодопомоги та самостійності серед українців, яка мала стати початком політичної незалежності. Здобуття незалежності було метою стратегічною, а до тактичних завдань українського кооперативного руху належали:

  • освіта економічної еліти;
  • формування українського середнього класу;
  • утворення матеріальної бази для розвитку народної школи та освіти;
  • здобування організаційної бази для реалізації процесів виховання народу.

Митрополит Андрей Шептицький вважав кооперацію порятунком для українських селян: «Лучіться разом, заводіть по ваших селах крамниці християнські, шпихлярі громадські і всякі інші пожиточні установи». Вона ж бо об’єднувала в собі економічну діяльність і суспільний рух, саме тому стала основою творення модерного українського суспільства.

Незабаром на блозі: публікація про кооперативу “Пласт”.

В рамках відзначення 100-ліття Пласту, продовжуємо публікувати пластові економічні приписи, що діяли у 20-х роках минулого століття. Набираймося натхнення та завзятості!:)

Способи придбання фондів для Куріня.

Курінь може в ріжні способи придбати для себе фонди; се залежить від його помисловости (винахідливості) і зручности (зарадності). Між иншим однак В[ерховна]. П[ластова]. К[оманда]. намічує такі способи як: а) анонси, б) розпродаж непластових видань, в) пластові робітні і г) пл ощадність.

а) Анонси. (Оголошення).

Адміністрація [журналу] «Молодого Життя» буде прий­мати анонси, які Куріні придбають з тим, що по­ловина вартости придбаного анонсу остає в користь Куріня. Кождий Курінь може придбати довільну кількість анонсів, а вся половина їх вартости буде вписана на власність Куріня. З цих грошей адміністрація може відразу оплатити за даний Курінь пренумерату (передплату) «М. Ж.», чи ужати на сплату таборо­вих паїв Куріня; причім половина вартости анонсу віддається на розпорядження Куріня.

б) Розпродаж непластових видань.

Куріні повинні брати в розпродаж певну скіль­кість непластових видань під тою умовою, що певний процент з доходу з розпродажи припадає для Куріня. Що до проценту умовляється Курінь з видавництвом наперід.

в) Пластові робітні.

Найбільше чистого доходу можуть дати для Курінів ріжного рода варстати  і робітні (майстерні) як на приклад, столярська робітня, пластові швальні, фризієрні (перукарні), токарні, варстати щіток, килимкарні і т. д. В кождому Куріні повинна бути бодай одна добра робітня, яку провадивби відпо­відний Гурток спеціялістів – пластунів. Вироблені в своїх робітнях предмети належить як найліпше збувати. Деякі з них, як н. пр. пластові однострої або його частини, пл. палиці і т. п. можна присилати до пл. постачання у Львові, а воно постарається про збут. Теж всі пл. робітні повинні зголосити у пл. постачанню, що вони можуть виробляти і в якій кількости, щоби в разі потреби пл. постачання могло до них звернутися.

г)  Пластова ощадність, (обж. 8/10 і 9/16 ).

Багато Курінів, придбавши трохи гроший на власні потреби, переховують їх довший час без користи, заки ужиють їх на якусь ціль. Поминаючи те, що скарбник може легко ті гроші згубити, то гроші, якіби вони не були, у свідомої людини не повинні лежати ніколи безкорисно. Призбирані гроші, головно на шатра, прапор, таборовий фонд і проче, повинні бути уміщені на щадничу книжочку або в місці, або прислані до В.П.Кмди, яка поста­рається їх добре, певно і на корисних умовах умі­стити. Коли Курінь буде вже потребувати ужити придбаних гроший на означену ціль, В.П.Кмда зверне йому їх з відповідним процентом. Впрочім в кождій хвилі Курінь може своїми грішми розпоряджати. Реферат пл. ощадности є ведений при рефераті будови Пл. Дому.

Не тільки Куріні, але і поодинокі пластуни повинні в повищий спосіб уміщувати свої гроші, заощаджені на власні або пластові потреби.

Далі буде…

Пластові оплати. (скорочено)

 І. Поголовне (членські внески – ред.). (Віс. з В. П. к., М. Ж., Ч. 7. І 1926. р.)

1. Кождий заприсяжений пластун платить по­головне до курінної каси чвертьрічними ратами (щоквартально) в квоті 100 зл. Поголовне призначене на покриття коштів видавниц­тва пл. часопису «Молоде Життя» і адміністраційні видатки В[ерховної] П[ластової] Команди. Зібрані від пластунів суми надсилають Кур. Команди до каси В. П.Кмди точно що чверть року рівночасно з чтвертьрічними звітами.

2. Всі зв’язкові, скавтмастри, члени О.П.К. і В.П К., платять як поголовне впрост до каси В.П.К. трома ратами 1 (одного америк. доляра) річно.

3. Всі новики і прихильники є від поголов­ного звільнені.

 2. Вкладки .

1. Курінні Команди збирають від членів Куріня на курінні потреби сталі періодичні вкладки в висоті, яку самі визначать.

3. Кошові Команди і Окружні в прозумінню з Кош. Кмдами можуть на покриття біжучих видатків стягати від Кур. Команд відповідні оплати, беручи під увагу число членів даних Курінів, їх матеріяльний стан і запотребовання.

 

3. Звільнення Пл. Курінів від вплат. (Приказ Ч. 1/16).

На случай передбаченої трудности сплати якихнебудь зобовязань належить вносити до В.П.К. на руки економічного референта відповідно умотивоване прохання о проволоку (відтермінування). Воно буде узгляднене лише цим, які зобовяжуться наміченим в економічних пл. приписах або якимнебудь иншим способом придбати до означеного реченця (терміну) потрібну квоту. Команди Курінів, котрі не додержать обіцяного реченця, будуть потягнені до відвічальности (відповідальності). Команда Куріня не може залягати (запізнюватися) з якою-небудь оплатою без оправдання.

далі буде…