Сьогодні публікуємо матеріали, що пояснюють, як впливає відсутність базових економічних знань у дітей та молоді на економіку країни. 

Близько 30% української молоді залишається без роботи. При цьому мало хто наважується відкрити бізнес, ще менше молодих підприємців успішно розвивають власну справу. Що заважає розвиватися молодіжному підприємництву в Україні, обговорювали під час “круглого столу”, який пройшов в Харківській філії Інституту Горшеніна у вересні 2011 року.

На думку виконавчого директора Союзу молодих підприємців Дмитра Веркуша, головна проблема – помилкове уявлення про підприємця в українському суспільстві. «На сьогодні в українському суспільстві підприємець розглядається не як людина, яка дуже багато працює, працевлаштовує людей, платить податки, допомагає державі містити пенсіонерів і усіх інших, – говорить Веркуш. – Він розглядається як людина, яка десь щось узяв, щось продав, запрацював, побудував собі будинок, квартиру купив, поїхав відпочивати, поки усі працюють».

Ні школа, ні ВНЗ не формують у молодих людей підприємницьких якостей і навичок, вважає директор Харківського регіонального фонду підтримки підприємництва при ХОГА Денис Ткачев. Саме тому проблеми виникають, як тільки людина зареєструвалася підприємцем. «Тому, що він найчастіше не знає, куди йти, які податки платити, які терміни здачі звітності, як працювати з банками, де шукати своїх контрагентів і споживачів» – вважає Ткачев.

У рамках “круглого столу” були презентовані результати всеукраїнського дослідження на цю тему, проведеного ГО “Молодіжна альтернатива” за підтримки Національного фонду підтримки демократії. Його результатом стала розробка пропозицій для органів державної влади, міністерств, відомств і органів місцевого самоврядування, впровадження яких могло би стати значним проривом в питанні захисту прав молоді і реального сприяння працевлаштуванню.

Маючи комплексну державну програму розвитку молодіжного підприємництва, можна сподіватися на системну інституційну його підтримку. Але у час, коли її впровадження скоріше не є пріоритетом внутрішньої політики України, її ефективна реалізація залежатиме передусім від готовності та ініціативності підприємливої молоді. За сьогоднішніх умов тільки самоосвіта та просвітницька діяльність громадських організацй здатні змінити цю ситуацію, вважають спеціалісти.

Джерело: Молодіжна Альтернатива

Переважна більшість одеситів (84,7%) вважають, що вчити дітей поводитися з грошима повинні батьки. Додатково, рівна кількість респондентів впевнені: діти самостійно повинні вчитися поводитися з грошима (24,3%) і навчати дітей фінансовій грамоті повинні спеціальні телепередачі та економічні ігри (23,7%). «Знайомитися» з грошима діти повинні в школі — такої думки дотримуються 22,3% респондентів, а 9,7% вважають, що цьому повинні вчити дітей банки. Відповідь «інше» обрали 1% опитаних. Про це свідчать дані соціологічного дослідження проведеного у квітні 2011 року Одеською філією інституту Горшеніна.
Більше половини опитаних городян (55,4%) вважає, що діти повинні починати самостійно заробляти гроші в середньому і старшому шкільному віці. При цьому третина (31,1%) впевнена: починати заробляти власні гроші діти повинні з 13 — 15 років, а кожен четвертий (24,3%) вважає, що це має відбуватися починаючи з 16 — 18 років. 8,3% городян стверджує, що заробляти слід з 19 — 20 років, а 5,3% опитаних вважає, що свої перші гроші можна отримувати за виконі домашні доручення ще дошкільням (4 — 6 років). На думку 2,7% респондентів, самостійні заробітки повинні починатися з 21 року.

Три чверті опитаних (74,7%) впевнені, що батьки повинні давати дітям гроші на кишенькові витрати. Більше третини опитаних (36,2%) вважають, що гроші дітям можна давати вже з 10 — 12 років, а 30,8% — з молодшого шкільного віку (7 — 9 років).

На думку психолога Оксани Вдовиченко, вік, коли маля починає розу­міти, що таке гроші і яке у них призначення, дуже індивідуальний, але доступно розповідати про природу зарплати, решти в магазині тощо необхідно вже з дошкільного віку. Вміння накопичувати гроші на якусь свою мрію виховуватимуть у дитині фінансову дисципліну і терпіння.  Кошти, зароблені власною працею навчать поваги до чиєїсь праці, а таком стимулюватимуть ощадність і вміння планувати свої витрати.

Аналізуючи результати дослідження, можна зробити висновки, що українці надають великого значення виховній ролі фінансів у житті своїх дітей. Характерно, що більшість опитаних вважає, що основ фінансової грамотності діти повинні навчатися у школі та за допомогою неформальної освіти. Про це теж свідчать результати опитування Приватбанку проведеного навесні 2011 року. При цьому предмет “економіка” не є обов”язковою дисципліною для  вивчення в українських школах. А чи виправдає покладені на нього сподівання громадський сектор?

 

Стабільна фінансова система країни може бути створена лише тоді, коли її учасники добре поінформовані та довіряють фінансовим установам. Про результати першого всеукраїнського соціологічного дослідження «Фінансова грамотність та обізнаність в Україні: факти та висновки», що було проведене у грудні 2010 р. у рамках проекту USAID для розвитку фінансового сектора, читайте тут:

http://www.finrep.kiev.ua/download/finlit_survey_6dec2010_ua.pdf