Пригоди українців в Польщі

7-10.07.2011 пластуни мали унікальну нагоду взяти участь у цікавій події – урочистостях з нагоди візиту до Польщі українського отця Владики Бенедикта Олексійчука.

Інститут Високих Тисків Польської Академії Наук організовує для українських та білоруських дітей табори щоліта на своїй території, що знаходиться неподалік Варшави в с. Целестинув. Ці табори організовувані вже впродовж 17 років. Серед учасників табору переважно діти з школи бл. Климентія Шептицького (м. Львів, Сихів), з парафій в Уневі, Перемишлянах та Перимишлянському р-ні. Загалом близько 30 дітей. Разом з ними приїжджають вихователі. Програму табору організовують харцерки з ZHR, вони ж і є головними керівниками програми під час табору. Діти мешкають в наметах на території інституту. В зв’язку з тим, що програма організовувана харцерами, то вона має елементи споріднені з пластовими таборами.

Цього року у таборі взяв участь єписок-помічник Львівської архиєпархії, в минулому ігумен Унівського монастиря і багаторічний співорганізатор цих таборів з української сторони, і саме тому на урочисті святкування запросили офіційну делегацію із українського Пласту.

Під час служби Божої

Неформальні враження однієї учасниці, пл. вірл.-греб. Уляни Вдовичин, цієї події можна прочитати нижче:

Свою подорож ми розпочали 07.07 о 20:30, і відразу почалися пригоди. Почалося все із виховного процесу, який, проте, надовго не затягнувся. Ми нарешті прибули до кордону, і після п’ятигодинного простою, охоронець перевіривши наші плєцаки, був розчарований, що серед українських пластунів немає контрабандистів…

Світає, край неба палає, автобус вже котився по «рівних» дорогах Польщі. О 8:30 ми нарешті покинули пекельний автобус, а перед тим встигли оглянути нову футбольну арену до ЄВРО-2012. Також в автобусі перестрівся пан поляк, який порекомендував нам відвідати музей варшавського повстання.

Ранок у Варшаві ми провели у компанії з голубами, а також робили змагання на швидкість поїдання нашого українського печива польськими горобцями, голубами та випадковими перехожими. Експеримент закінчився доволі швидко через брак стратегічних ресурсів. Підземними тунелями ми відшукали нашого напівпровідника, ним виявився польський докторант Інституту Високих Тисків Польщі.

Після довгого кружляння вулицями славного міста Варшави, ми прибули до місця, де мали сніданок. За час перебування в інституті ми встигли познайомитися із майже всіма працівниками та ознайомитись з їхньою дослідницькою діяльністю. Інститут займається штучним виготовленням алмазів, а також зробив нам подарунок у вигляді маленьких кристалів. У зв’язку з тим, що це вважається контрабандою, ми вирішили лишити ці подарунки до кращих часів, а саме до введення безвізового режиму.

Настрій був чудовим, бо далі нас чекала екскурсія по музею, де, крім багатьох цікавих експонатів, нам також показали фільм у 3D- форматі тривалістю 3 хвилини.

Далі нам дуже хотілося заглянути на закупи… Але провідник нас повіз додому, цілу дорогу нас супроводжував дощ…

В п’ятницю ввечері ми приїхали на табір у с. Целестинов, де були діти з України,а табір для них організували поляки. Ввечері ми вирішили провести ватру з дітьми, які дуже тепло нас прийняли. Були трішки здивовані, що табір не пластовий та й не харцерський, але сигнали подавалися свистком і перед сном вони сіріли, тримаючи праву руку згори – усе в кращих традиціях скаутингу.

В суботу зранку ми взяли участь у Службі Божій, на яку приїхали багато визначних людей з Польщі, багато професорів, родина Шептицького, а також була запрошена делегація з України на чолі – Єпископ помічник львівський Владика Бенедикт Олексійчук, та трьох дияконів. Служба Божа закінчилася виступами всіх приїжджих, які дякували пану професору з Варшавського Інституту Високих Тисків, за те що він всіх зібрав у великому колі та співдружує два народи. Опісля було організовано для всіх гриль, за яким ми провели час із дияконами і розказували про нашу організацію, і по закінченню розмови вони нам пообіцяли, що будуть співпрацювати з Пластом. Після обіді ми разом поїхали в невеличке містечко, де була виставка старих машин, а коли повернулися назад на територію табору, то збудували та зоорганізували ватру.

Вечір наш закінчився цікавими активітетами, а саме – грою у великий теніс та басейном, а опісля грали у пінг-понг разом із дияконами. Нічна Тиша.

Неділя для нас почалася дуже ранесенькому, тому що треба було прокинутися о 5 ранку, щоб встигнути заїхати до с.Гдешин за 40 км від кордону між Україною та Польщею, де повинна була відбутися ще одна зустріч. Близько 12 години ми туди доїхали,де й розпочалася Служба Божа. Основна мета цих зустрічей – здружити два народи та забути про всі сутички та незгоди,які виникали в ході історії між нашими державами.

Ця ж зустріч була присвячена також пам’яті священика цього селища, який підчас ІІ-гої світової війни, коли німці прийшли в село та наказали йому здати українців, які тут переховуються, то він їх не видав, за що і був замордований. Тому після Служби Божої ми побували на могилі, а опісля всі пішли частуватися за великим столом до школи, на завершення ще зробили спільну фотографії, взяли благословення у Владики на дорогу та й роз’їхалися.

Попереду нас знову чекав кордон…

Це була неймовірна подорож! Дуже хочеться подякувати отцю Бенедикту Олексійчуку, дияконам, пану професору Інституту Високих Тисків Польщі, а також ст. пл. скобу Богдану Садовому, який цю чудову подію організував для нас!

You can leave a response, or trackback from your own site.

Leave a Reply

"Міжнародна служба Пласту" працює на платформі WordPress µ як частина сервісу Ми.plast.org.ua. Приєднуйтесь!
Проект Пластового порталу