Частина 1. Англія

Їздили ми в Англію для того, щоб допомогти в проведенні СВ (Цьогорічне ювілейне СВ було присвячене століттю Пласту і зібрало рекордну кількість учасників та гостей – близько 80) та провести для батьків та прихильників Пласту такий собі Вишкіл Виховників. Скажу вам, що завдання це не з простих, навіть для таких крутих (хі-хі :) ) пластунів, як ми.

Почалося все з того, що ми отримали британські візи, купили квитки на літак і полетіііли! Виїхали ми на 2 дні швидше, ніж саме СВ починається для того, щоб відвідати Оксфорд і нашу пластунку, яка там зараз вчиться, Олю Сінкевич, і для того, щоб з проводом табору обговорити програму та все до кінця підготувати.

Кордони ми пройшли практично без проблем, лише офіцерів дуже зацікавило чого то в нас бізнес віза і ми їдемо безкоштовно проводити дітками табір ;) В Оксфорді нас зустріла Оля Сінкевич та її подруга Оленка (закінчила Оксфордський університет і тепер там працює на кафедрі, лікар за спеціальністю). Дівчатка були дуже гостинними і наше добове перебування в Оксфорді було надзвичайно вражаючим!

Оксфорд взагалі дуже гарне місто – таке маленьке, казкове, затишне. Всі їздять на роверах, купа студентів та викладачів, які в своїх піджачках та з кейсами теж їздять на роверах! Люди відкриті, щирі, усміхнені, радо допомагають. Сам Оксфорд – це суцільні коледжі університету, навчальні та дослідницькі установи ну і звісно ж кафешки – треба ж десь тим студікам зависати ;) Були ми в гостях в Оліному коледжі, в музеї Історії, в Оксфордському парку та…. в коледжі, де знімали Гаррі Поттерра, чи точніше біля нього ;)

Вечеря в Оленки була інтернаціональна, бо в гості прийшли двоє канадійців, Оленчиних друзів і ми мило посиділи з вегетаріанським меню. Цікаво, що сестра канадійки (вибачте, але забула як її звати) одружилась з українцем і вона навіть знала кілька слів по-українськи. Світ тісний ;)

Наступного дня нас чекав Лондон і його величності: Біг-Бен, Будинок Парламенту, Тавелський міст, Темза, Букенгемський палац, собор св. Павла та ін. Часу на прогулянки ми мали зовсім мало, проте використали його досить якісно. Ввечері мали підготовчу нараду по СВ в затишній та гостинній хатині коменданта СВ Дениса Угрина та його дружини, інтенданта СВ Оксани Літинської.

Наступного ранку повними сил та енергії ми вже сідали з іншими учасниками та проводом СВ в міні-автобуси і вирушали на пластову оселю “Верховина”, але знаходиться в мальовничому селі Colwyn Bay, Wales.

Англійські пластунята дуже класні, проте часто їм потрібно було робити зауваження, щоб говорили українською мовою. Та їх можна зрозуміти.. все-таки вони народились і живуть тут, в англомовному оточенні. Про, оскільки мова табору була виключно українською, ми всіма можливими способами спонукали дітей розмовляти українською. Якщо провід табору чув від дитини англійську мову у спілкуванні, то малеча отримувала “хрестик”, три такі “хрестики” і пластун мав виконати власно написаний віршик ввечері на ватрі. Ох насміялись же ми ;))))

Був нам один юнак, який вперто ну ніяк не хотів (чи не міг) перейти на українську і вже на таборі отримав псевдо – “Хрестик” – за величезну кількість хрестиків ;)))

Погода протягом СВ була така англійська.. практично завжди був дощ.. крім передостаннього дня. І саме тоді ми мали чудову екскурсію до Уельського замку. ОООО! Це було щось! Справжній тобі англійський замок якогось 13-го століття.. як з фільмів! Ми мали су перову екскурсію по ньому і потім… не повірите… так.. обід на пляжі на березі Ірландського моря (чи точніше вже океану). Умм! То було класно! І дітиська, і дорослі були безмежно задоволені, коли після 2 днів безперестанного дощу отримали такий чудовий подарунок від погоди та від проводу табору ;)

 

День закінчився смачнючою вечерею з англійським барбекю на прощальною ватрою. На ватрі ми запалювали саморобні ліхтарики та смажили маш-меловс (такий собі спеціальний зефірчик для смаження на вогні – ну як в американських фільмах J) ). Наспівались пісеньок, набавились ігор і побігли спатки.

До речі, стосовно нашої участі у СВ: всі ми були виховниками гуртків, я була писарем та інструктором, Андрій теж був інструктором, решта в цей час проводили так званий вишкіл виховників для батьків і по можливості ми долучались до вишколу, а вони до СВ. Вільної хвилинки практично не було – але в тому, як ви знаєте, якраз і весь кайф.

В останній завершальний день ми, делегація з України, приготували теренову гру, в якій команди були мішаного типу: діти та батьки. Набігались, надурілись, повеселились і закрили наше СВ. Але і ту ще не кінець. Пластуни Англії придумали дуже цікаву ініціативу – висадження на цій пластовій оселі дуба в честь століття Пласту. Сподіваємось, що через кілька років, коли ми знову приїдемо туди, цей дуб вже буде такий великий, що зможемо з його допомогою переправу робити ;)

Отаке класне було СВ. Дякуємо всім організаторам та учасникам, а особливо коменданту Денису, інтенданту Оксані, бунчужному Лесику Яворському, писарю ст. Лондон – Орисі Марцюк та всі-всім пластунам.

Сподіваюсь, що наш приїзд туди поклав початок активнішій співпраці Пласту України та Пласту Великобританії.

Лайф-новину нашого перебування на СВ в Англії читайте на пластовому порталі: http://www.plast.org.ua/news?newsid=8119

Далі буде… ;)

 

You can leave a response, or trackback from your own site.

Leave a Reply

"Міжнародна служба Пласту" працює на платформі WordPress µ як частина сервісу Ми.plast.org.ua. Приєднуйтесь!
Проект Пластового порталу