header image

Коротко про Woodbadge

Posted by: mykola | Лютий 24, 2018 | No Comment |

Після заснування в 1907 році світового скаутингу дуже швидко виникла необхідность підготовки дорослих провідників, які б розуміли скаутську методу та могли її застосовувати в роботі з юнаками. Такий курс вдалось провести тільки після закінчення Першої світової війни – він відбувся в скаутському вишкільному центрі Гілвелл-парк біля Лондону 8-19 вересня 1919 року під керівництвом Персі Еверета (Percy Everett), а лекції читав сам Бейден-Пауелл. Таким чином Гілвелл-парк став творцем стандарту та центром вишколів для дорослих для всього світового скаутингу.

Після першого курсу в Британії такі ж курси почали проводитись в межах окремих національних скаутських організацій. На сьогоднішній день існують окремі рекомендації ВОСР щодо проведення курсу Woodbadge в національних скаутських організаціях, але всі країни, де він відбувається, адаптували цей курс під власні потреби. Гілвелл-парк залишається символічним центром для всіх Woodbadge`ів та абсольвентів курсів з усього світу, хоча Woodbadge тут вже не проводиться багато років.

Зазвичай формат курсу складається з трьох частин – безпосередньо вишколу (може тривати впродовж тижня чи навіть більше, або кілька вікендів поспіль), виконання продовж кількох місяців персонального завдання кожним учасником курсу, яке спрямоване на вихід із зони комфорту та саморозвиток, та підсумкової зустрічі на 1-2 дні через кілька місяців після вишколу для рефлексій та підведення підсумків.

Як і все на початках скаутингу, Woodbadge має цілий ряд символів. Перш за все, символом Гілвелл-парку і, відповідно, курсу Woodbadge сокира в колоді – саме цей символ в основному зображають на відзначках/нашивках, які отримують учасники Woodbadge.

Другим важливим символом Woodbadge, який власне і дав назву всьому курсу, є дерев’яні намистини – beads. Їхня історія наступна: в 1888 році під час військової кампанії проти племені зулусів Бейден-Пауелл намагався знайти та схопити короля зулусів Дінузулу. Було відомо, що Дінізула носив традиційне намисто зулусів довжиною близько 4м, дерев’яні намистини якого були вирізані з акації – такі намиста називались в зулусів вручались найхоробрішим воїнам. Самого короля Бі-Пі так і не знайшов, але в покинутому гірському укритті він знайшов те саме намисто. Під час першого курсу в 1919 кожен учасник отримав по дві намистини короля зулусів – керівник Гілвелл-парку і сам Бі-Пі, як Начальний скаут світу, використовували по 6 намистин.

Третім символом є хустка Першого скаутського куреня Гілвелл-парку, членами якого є близько 100000 скаутів, які успішно закінчили Woodbadge. На хустці є тартан (традиційний шотландський малюнок) клану Макларен, представник якого фактично викупив та подарував скаутам Гілвелл-парк і вклав кошти в його облаштування. Хуста скріпляється спеціальним обручиком (woogle) в формі Turk’s head knot, який не має початку і кінця та символізує зобов’язання Woodbadge перед скаутингом.

Як символи курсу також використовуються ріг антилопи куду, звуком якого розпочався перший скаутський табір на острові Броунсі в 1907 році, дуб в Гілвелл-парку, трав’яні поля перед білим будинком Гілвелл-парку.

На сьогодні в Пласті в Україні є 7 вудбейджерів і довший час обговорюється потреба/можливість проведення Woodbadge курсу в Пласті.

under: Головна

Текст промови на Міжнародній конференції з нагоди 100-ліття Пласту, яка відбувалась 23 серпня 2013 року в рамках Ювілейної міжкрайоої пластової зустрічі в серпні 2012 року у Львові. Промова надрукована в журналі “Пластовий шлях”  ч.4 (172) за 2012 рік під заголовком “Ми, пластуни, мали б впливати на суспільство”

Перед тим, як говорити про майбутнє декілька слів про теперішнє.

В Пласті в Україні станом на кінець 2011 року у всіх уладах  є 5053 члени, які прозвітували і більшість з них навіть сплатили вкладку. В порівнянні з минулим 2010 роком в кількісних показниках ми виросли на 10% за рік. Проте всі ми розуміємо, що така кількість не дозволить нам досягнути основної цілі Пласту – виховати стільки добрих громадян і провідників суспільства, щоб змінити це суспільство. Нормально розвинуті скаутські організації нараховують 1-1,5% членів від кількості населення – в Україні це 450 тис., тому нам треба ще трохи попрацювати.

До речі, про провідників. Ми багато говоримо про лідерів, яких мав б виховувати і виховує Пласт, але дуже часто ми самі не можемо чітко сформулювати, а що конкретно ми маємо на увазі коли про них говоримо. Які якості мала б мати ця людина? Які навики мала б розвинути в Пласті? Чи для опису цих якостей вистачає 14 точок Закону чи нам треба було б уточнити і деталізувати опис провідника в сучасних умовах – це одна з перших речей, яку ми мусимо чітко окреслити, оскільки в середовищі пластових виховників в Україні не має одностайності в розумінні цього, а це породжує нерозуміння і головної цілі Пласту. Додатковим наслідком цього є і неправильне позиціонування Пласту в суспільстві – більшість про нас знає тільки як тих, хто вміє запалити вогонь з трьох сірників, а не як про організацію, яка здатна сприяти вихованню успішних людей.

Ріст організації кількісно і якісно залежить від наявності вишколених пластових виховників – якщо б в Україні раптом з’явилось ще 500 додаткових виховників, то за рік Пласт в Україні виріс б кількісно мінімум в 2 рази. Іншими словами,  наш і кількісний, і якісних розвиток абсолютно залежить від наявності дорослих вишколених волонтерів. Ми вчергове переконуємось, що виховник є найважливішою особою в  Пласті, бо саме від виховника залежить те, яким є Пласт – великим і потужним чи малим і слабким. І підготовка виховників є одним з напрямків існуючої стратегії Пласту в Україні – оскільки 500 виховників раптом нізвідки не візьмуться, тому ми мусимо їх підготувати.

Якщо коротко описати Пласт України сьогодні, то:

–                 Ми найбільша громадська і скаутська організація в Україні, але разом з тим ми не єдина скаутська організація і разом з іншими подібними організаціями охоплюємо занадто мало молодих людей, щоб серйозно впливати на процеси в суспільстві;

–                 Ми маємо давню історію і потужні традиції, але часом ця історія і традиції не дають нам можливості оперативно і з користю для організації реагувати на виклики, які виникають перед нами в суспільстві;

–                 Ми маємо пластову програму, яка формувалась 100 років і довела свою ефективність, але разом з тим часом засоби цієї програми підміняють цілі цієї програми.

Можна продовжувати цей перелік, але висновок в будь-якому випадку буде один – ми поки не навчились на повну силу використовувати сильні сторони і нівелювати наші слабкі сторони. Ми мусимо це виправити в найближчі роки, якщо плануємо, а ми плануємо, рости і розвиватись.

Говорячи про майбутнє Пласту в Україні, очевидно не можна оминути процеси консолідації українських скаутів, який триває з початку 90-х і поки навіть не наблизився до свого логічного завершення. В останні роки цей процес вилився в створення Національної Організації Скаутів України як майданчику для консолідації розрізнених скаутів України. В цьому процесі пластунам доведеться поступитись деякими своїми амбіціями і дати відповідь на питання в першу чергу для самих себе – чи Пласт створений для Пласту чи Пласт створений для трохи іншої мети.

Відразу декілька слів і про КУПО: Пласт в Україні належить до Конференції Українських Пластових Організацій і я не думаю, що тут щось зміниться в найближчі роки. Проте відбудеться зміна, яка вже наспіла і є питанням найближчих декількох років  – центр світового Пласту перейде в Україну. І тут я найменше маю на увазі те, що Головою ГПБ чи ГПР буде пластун з України – йдеться про те, що Україна повинна підтримувати і розвивати Пласт в країнах діаспори задля досягнення основної, як на мене, цілі Пласту в діаспорі – втриманні української ідентичності української молоді, що так добре вдавалось Пласту півстоліття. Саме тому Пласт в Україні повинен налагодити методичну, ресурсну і навіть фінансову допомогу пластунам за межами України. Фактично цей процес вже почався – пластуни України активно взялись до створення і розбудови пластової організації в країнах Європи. Сподіваюсь, що дуже скоро КУПО збільшиться на декілька нових країв-членів.

Ще один виклик, який існує для Пласту в Україні : ми мусимо навчитись розвивати Пласт з огляду на те, що ми живемо і пластуємо в своїй власній країні, а діяльність організації за таких умов відрізняється від діяльності організації в діаспорі. Тому останніми роками активно вивчається робота інших скаутських організацій, які мають власне такий досвід – наприклад робота тих ж американських бойскаутів чи польських харцерів.

Якщо говорити дуже предметно, то:

–          я думаю, що найближчим часом в Україні буде зініційований процес зміни уладової структури, оскільки існуюча система, як показує досвід і аналіз цього досвіду, не є ідеальною.

–          я думаю, що найближчими роками в Україні буде зініційований процес зміни пластової програми, як одного з основних засобів для досягнення цілі Пласту задля збільшення її ефективності в сучасних умовах і збільшення конкурентоздатності Пласту.

–          вже тепер відбувається зміна системи вишколів для підготовки дорослих членів Пласту.

Я переконаний, що це далеко не всі зміни, які можуть нас чекати в найближчому майбутньому. Можливо для когось це кардинальні і неприйнятні зміни, але тільки такого роду змінами ми можемо стати більш сучасною і динамічною організацією. Однак тут необхідно наголосити на тому, що я ніколи в Україні не чув ідей про необхідність зміни ідейних основ Пласту – зокрема Трьох головних обов’язків. Можливо, хіба за виключенням 10 точки Пластового Закону, яка в першочерговому значенні, на мою думку, мала значно ширшу і кориснішу суть, ніж є тепер.

І про найважливіше насамкінець.

Всім нам відомо, що для досягнення основної цілі Пласту, ми, пластуни, мали б впливати на суспільство і перетворювати його. Проте станом на сьогодні відбувається зворотній процес – суспільство більше впливає на нас, ніж ми на нього. І мушу наголосити, що в багатьох моментах цей вплив міняє нас в напрямку протилежному пластовим ідеалам. Тому основним викликом для нас на найближчі роки є змінити цю ситуацію – замість того, щоб перебирати в Пласт те, що з Пластом нічого спільного не мало б мати, ми б мали приносити в суспільство наші ідеали, щоб таки рухатись в напрямку нашої цілі – ідеального суспільства. Ціль абсолютно ідеалістична і виклики, як стоять на дорозі до її досягнення, виглядають надзвичайно серйозними, але я б не був пластуном, якщо б вважав, що ці виклики не можливо подолати, а ціль не можливо досягнути.

under: Головна

Rover Scout. Загальна інформація

Posted by: mykola | Вересень 30, 2012 | No Comment |

“Rover Scouting is a preparation for life, and also a pursuit for life.”

—Baden-Powell, 1928

Я не намагався знайти український відповідник для Rover Scout та Rovering, а також інших назв, які фактично описують ту ж саму систему, тому в тексті ці поняття не перекладені, щоб дати можливість дискусії над ідеєю загалом, а не над перекладом. Всі переклади з англійської і польської мов мої, тому залишається сподіватись, що принаймні зміcт я передав правильно J

За останні 10 років, поки я є членом дійним членом Пласту, постійно піднімається проблема роботи із старшим юнацтвом та молодшим старшопластунством – старше юнацтво малоактивне в організації, дуже мало юнацтва переходить в УСП, нові члени УСП дуже часто не знаходять себе в Пласті і перестають активно пластувати. Фактично поки єдиними конкретними цифрами, які ілюструють цю проблему, є кількість членів УПЮ, які перейшли в УСП. Але навіть такої обмеженої статистичної інформації достатньо, щоб зрозуміти, що в нас з цим реальні проблеми. Навіть якщо ми відкинемо бюрократичні перепони при переході з УПЮ в УСП, що стають перешкодою для якоїсь частини УПЮ, окремі випадки, що перешкоджають окремим пластунам бути активними в УСП, та інші подібні об’єктивні причини, які впливають на зниження загального відсотку, однаково кількість тих, хто переходить з УСП і, тим більше, є там активним, є мізерною в порівнянні з загальною чисельністю УПЮ і людей, які перейшли через УПЮ.

В чому ж причина? На мою суб’єктивну думку причина в змінах, які кожен юнак чи юначка переживає в своєму житті в 16-18 років. Саме в цей вік вони закінчують школу, чому дуже часто передує рік активного відвідування репетиторів, вступає у ВУЗ і їх життя кардинально міняється – інше середовище, інші можливості, інші люди навколо. А в цей час Пласт пропонує те ж, що юнак чи юначка переживали останні 5-6 років – той ж курінь, ті ж сходини і збірки, ті ж акції, дуже подібні табори і т.д. Тобто нічого нового. Заради справедливості необхідно зазначити, що в пластовій методі є інструменти, які дозволяють зв’язковим, як основним реалізаторам пластової виховної методи, змінити таку ситуацію і все ж таки зацікавити юнацтво такого віку, але досвід показує (і це якраз яскраво підтверджують цифри переходу з УПЮ в УСП), що дуже мало хто цими засобами користується.

Тут необхідно зазначити, що проблема не тільки в УПЮ – в УСП також немає чіткої системи та програми для залучення і активізації старших пластунів, що часто приводить до того, що навіть якщо частина юнаків та юначок переходить в УСП, багато з них там не стають активними і просто втрачаються для Пласту завдяки кращій альтернативі ззовні  – в кожній великій станиці є багато колишніх пластунів, які активно розвивають громадські організації, діяльність яких дуже близька до того, що робить Пласт.

Для того, щоб шукати власне вирішення проблеми, для початку варто познайомитись з досвідом інших, аналогічних до Пласту організацій, – отже який там досвід в скаутів з інших країн? Вік 16-18 років, який нас цікавить, в більшості національних організацій входить до вікової групи Rover Scouts, які були створені в Англії на початку століття.

Причина створення Rover Scouts в Англії була такою ж самою, як і причина створення уладу старших пластунів в Пласті – з’явилась група скаутів, які вже виросли із скаутського віку, але продовжували асоціювати себе із цим рухом. Спочатку це бажання вилилось у створення неформальних клубів для спілкування, які згодом були оформлені у окрему вікову групу скаутингу. Засновник світового скаутингу Роберт Бейден-Пауелл приділяв велику увагу Rover Scouts (власне і саму назву Rover Scout придумав Бі-Пі в 1918 році). Наприклад, якщо для скаутів він написав книжку Scouting for Boys, яка фактично започаткувала світовий скаутинг, а для кабскаутів (новаків) – Jungle book, то для Rover Scouts, які були створені в 1918, в 1922 році була написана інша книжка – Rovering to Success, в якій Бі-Пі виклав своє бачення розвитку скаутів після досягнення 15-річного віку.

В 1918 році Бі-Пі написав: Rover Scout є наступним, третім етапом виховання бойскаута (після кабскаута (новака) та скаута (юнака) – прим. М.М.)… Проте Ви не зможете втримати хлопця, якщо не дасте йому певні визначені цілі та програму. Тому ми пропонуємо Службу. Службу для себе, своєї кар’єри та свого здоров’я. Службу для скаутського руху. Службу для суспільства та громадянства.” Служба, як писав Бі-Пі, була засобом, завдяки якому Rover Scout міг виконати свою обіцянку перед Богом. “Братерство та служба” стали гаслом Rover Scout з моменту створення.

Rovering це весела подорож молодих людей від юності до успішного та відповідального дорослого життя на принципах служіння Богу, країні і своїм ближнім.

Цілями Rover Scout є:

  • служба для скаутського руху;
  • служба для суспільства;
  • особистий розвиток через опанування нових навичок;
  • насолода товариством, життям в природі, суспільною та культурною діяльністю

Rovering забезпечує підготовку до дорослого життя через розвиток наступних елементів:

  • Характер і розум
  • Вміння та навики
  • Здоров’я та сила
  • Служба для інших
  • Відповідальність перед суспільством

Кожен з цих елементів є частиною діяльності куреня Rover Scout`ів (до речі, курінь Rover Scouts в англійській мові має іншу назву від куреня скаутів – якщо в скаутів це troop (загін), то в Rover Scout це crew (екіпаж, команда)).

Попри те, що весь процес Rover Scouts формувався з єдиного джерела, впродовж десятиліть існування національних скаутських організацій багато елементів були змінені, відмінені чи перетворились в щось нове, тому фактично кожна окрема національна організація має свою унікальну систему Rover Scouts. Для прикладу можна порівняти тільки вікові рамки в різних країнах:

В скаутів Канади роверскаути охоплюють вік 18-26 років, в Австралії– 18-25 років. В найстарішій скаутській організації Франції, Eclaireuses et Eclaireurs de France, Rover Scout є  в 15 -19 років, тоді як виховниками можна бути від 17 років. В Індонезії, в якій нараховується 17 млн скаутів, роверскаути охоплюють вік 16-20 років, а наступна вікова група – 21-25 років. В бойскаутах США вікова група скаутів охоплює вік від 11 до 18 років, але програма Venturing, яка фактично є аналогом Rover Scouts, охоплює вік між 14 і 21 роками. В японців ж Venture Scouts охоплюють вік 14-20 років, а Rover Scouts – 18-24 роки. В британських скаутів програма Venture, аналог Rover Scouts, була відмінена в кінці 60-х років, замість неї впровадили дві інших –  Explorer Scouts, які охоплюють вік 14-18 років, та Scout Network– 18-25.

Фактично кожна організація має власну систему, проте деякі загальні принципи збережені, наприклад нижня вікова межа в більшості організацій 16-18 років, а верхня – 24-26, уладова структура часом переплітається з програмою Rover Scout, як-от в американських скаутів, часом Rover Scout є невід’ємною частиною структури уладів.

Як на мене, то найкорисніше для нас розглянути методику роботи Rover Scout на прикладі ZHP, найбільшої скаутської організації Польщі.  В ZHP Rover Scouts називаються wędrownicy (дослівно – мандрівники), ця вікова група охоплює членів організації віком 16–25 років. Якщо розглянути всю структуру поділу за віком, то в ZHP вона наступна: зухи (новаки) – 6-10 років, харцери – 11-13 років, старші харцери – 13-16 років та мандрівники – 16-25 років. Кожна із вікових груп має описану детальну методику (проби, вмілості, функціонування куренів, функції дорослих, функції дітей тощо), яка враховує особливості кожного віку.

Найважливішим документом, який описує ідею Rover Scouts  в наших сусідів, є Кодекс. В ньому зокрема написано:

…Бути Rover Scout чимале мистецтво, доступне лише для тих, які володіють справжньою скаутською поставою. Для Rover Scout не достатньо пізнання місця проживання, Rover Scout цікавить світ, Rover Scout, дивлячись в своє майбутнє, прагне відшукати власну стежку…

…Скаутувати в 15-18 років це значно більше ніж проходження кілометрів чи фізична витривалість. Це мистецтво сприйняття життя, яке нас оточує, це відкриті очі і вуха, це таємниця співжиття природи і людини. Мандрівка не буде пришвидшеною тупотом ніг, надлишком галасливого настрою, а буде тишею серед тиші лісу, зібраністю перед сходом чи заходом сонця. Це відчуття Rover Scout легко знайде в собі…

…Rover Scout є приятелем цілого світу…

…Rover Scout нестримна сила тягне вдаль, щораз на нові, невідомі шляхи, не дозволяє йому застигнути в ситому, осідлому житті…

…Rover Scout спостерігає життя всюди, де перебуває, і всюди відкриває те, де інші люди нічого відкрити не можуть. Rover Scout знає радість важких перемог, красу самотнього здобування не стоптаних стежок…

…Rover Scout постійно вправляється в мандрівках, мандрує взимку і влітку, в місті і в селі, всюди де може бути корисним. Шлях його мандрівки визначають вартості, які закладені в скаутському законі і присязі…

Символами польських Rover Scout є гасло і відзнака. Гаслом є “Вийди в світ, побач, подумай – допоможи, тобто дій!”. Візуальним символом Rover Scout  в поляків є ватра, три язики полум’я якої символізують силу тіла, силу розуму і силу духу.

Визначеними засадами праці Rover Scout в ZHP є: праця над собою, пошук місця в суспільстві, служба.

Курінь Rover Scouts в ZHP має свою методику праці, яка відмінна від методики праці куренів інших вікових груп. Для прикладу: кількість членів куреня Rover Scouts не більша 12-15 осіб, курені можуть бути не пов’язані з тими куренями, в яких були до переходу в Rover Scout хлопці чи дівчата, куреня можуть бути мішаними і фактично створюють тими середовищами, які виникли в молодших вікових групах. В курені є одна доросла людина, зв’язковий, який скеровує діяльність куреня – фактично більше з функцією дорадника. Курінь не ділиться на гуртки, а діє однією групою, немає типових сходин з визначеною програмою, як в попередніх вікових групах, – курінь працює над конкретними проектами в різних, визначених членами куреня, напрямках. В описаній методиці визначені напрями праці куреня Rover Scout в ZHP: інтелектуальний та духовний розвиток, орієнтація на світ, екологія, здоров’я та фізичний розвиток, економічне виховання, залучення до суспільного життя. Окрім цих напрямків діяльності, програма діяльності куреня доповнюється:

– спеціалізаціями, яких в ZHP визначено 12;

– відзнаками служб (курінь визначає проект в рамках одного з 10 напрямків, під контролем зв’язкового реалізує його впродовж визначеного терміну, найчастіше впродовж року, і за підсумками виконання цього проекту, результати якого перевіряє методична комісія, отримує право носити відзнаку служби);

– службою, тобто різними проектами, акціями та іншою діяльністю, яка спрямована на різні соціальні проекти в суспільстві;

– залучення до управління цілою організацію.

Окрім спеціалізацій та відзнак служб, до методичних інструментів для Rover Scouts в ZHP також належать:

– так зване “відновлення присяги“, коли людина в 16-18 років так само урочисто, як і під час присяги, перед своїми друзями підтверджує, що ті ідеали, які викладені в присязі, для неї і далі залишаються ідеалами, попри те, що присягу вона складала в 11-12 років.

– ступені – в ZHP є шість ступенів, по два на кожну з вікових груп від 10 до 25 років; особливістю ступенів для Rover Scouts є їхня ідея і структура, коли немає наперед визначеного переліку необхідних пунктів для здачі, а Rover Scout із своїм опікуном формує власний, унікальний, перелік завдань для власного розвитку і під наглядом опікуна цей перелік реалізовує;

– вмілості – вмілості в ZHP є 4 рівневі, останній рівень призначений власне для цієї вікової групи – його завдання близькі до рівня фахівця в конкретній ділянці;

– виховництво – Rover Scouts можуть бути виховниками в молодших вікових групах і розвиватись в рамках ступенів для виховників (аналог наших КВ).

Але це все в іноземних сккаутів, як щодо Пласту? В повоєнній історії Пласту були прецеденти, коли фактично йшлось про створення аналогу роверскаутів. Наприклад, на перших зборах Конференції Українських Пластових Організацій була прийнята наступна резолюція:

Виховну програму в УПЮ-ів треба розділити на два виховні етапи:
а) до 15 років життя включно – в рамах трьох юнацьких проб;

б) від 16-ого до 17-ого включно – в рамах однієї з виховних груп:

  • Передових (іспити вмілостей),
  • Морського пластування,
  • Літунського пластування.

Фактично в рамках УПЮ створювались дві вікові групи 11-15 та 16-17 років.

На дев’ятих зборах КУПО в 1984 році була прийнята резолюція на основі експерименту в станиці Торонто:

Дати змогу зацікавленим краям та станицям чи країнам створити улад для вікової групи 16-19 літ на експериментальній базі. Проєкт правильника та програма вже розпрацьована членами Скобиного Круга. Зацікавлені зголосяться до проводу Скобиного Круга і їм звітуватимуть.

Під час цього експерименту фактично була розроблена методика нового уладу, але подальшого розвитку в Пласті, навіть попри резолюцію КУПО, ця ініціатива не мала.

 

Метою всієї інформації в цій статті є бажання вивести всіх зацікавлених на єдиний рівень знання про Rover Scout – тільки тоді, коли ми будемо однаково розуміти поняття та ідею Rover Scout, ми зможемо вирішити наскільки нам це потрібно в Пласті та наскільки це допоможе нам вирішити проблему, яка описана на початку статті.

26.09.2012

 

under: Головна

НОСУ і пластуни

Posted by: mykola | Жовтень 7, 2010 | No Comment |

Чергова стаття в Пластовий шлях – на цей раз про Національну організацію скаутів України і участь в цьому процесі пластунів

На тему процесів останніх років, які пов’язані із створенням НОСУ і прийняттям України у Світову організацію скавтського руху (СОСР), я, та й не тільки я, писав в ПШ вже декілька разів. Зокрема, в ч.4 за 2008 рік я назвав причини, які, на мою думку, визначали необхідність нашої найактивнішої участи у цих процесах. По-перше, якщо Пласт не візьме участі в процесі творення НОСУ, то є загроза, що дуже швидко опиниться на маргінесі скавтського життя в Україні. По-друге, участь в цьому процесі дозволяє нам відкрити скавтський світ для нашого юнацтва.

Пройшло майже два роки від публікації в ПШ і настав час проаналізувати, наскільки висловлені думки були правдивими. Отже, що сьогодні відбувається з Національною організацією скавтів України і яка роль в цьому процесі Пласту?

Скавтінг в Україні

Для налагодження роботи НОСУ в лютому 2010 року за посередництва Євразійського скавтського бюро була створена робоча група з представників Пласту і СПОКу (друга організація, яка долучилась до створення НОСУ в 2007 році) — по 3 члени від кожної організації. Однією з вимог Світового бюро до НОСУ є створення регіональних осередків, і саме це є першочерговим завданням, над вирішенням якого зосередилась робота робочої групи.

НОСУ розглядається не просто як структура, яка належить до Світової організації і представляє там Україну, а як проєкт, який може, за рахунок офіційного визнання СОСРом, консолідувати українських скавтів. Практично у всіх великих містах є місцеві скавтські організації, і таких організацій в Україні декілька  десятків. Така роздрібненість жодним чином не сприяє залученню великої кількости молоді до скавтингу (це одна з теперішніх стратегій Світового скавтингу) і прищепленню їй скавтських цінностей, а така ситуація не приносить жодної користі Україні, над розвитком якої мали б працювати українські скавти. Отже, офіційний статус НОСУ викликає велику зацікавленість практично всіх великих і малих скавтських організацій, які виявляють бажання приєднатись до діяльности цієї організації на місцевому рівні. Таким чином формуються регіональні осередки НОСУ в областях: представники всіх зацікавлених місцевих скавтських організацій створюють обласний осередок НОСУ і разом працюють над його розбудовою. Зараз це відбувається вже у 12 областях; до кінця року ми мусимо охопити не менше ніж 18 областей України. Якщо цього не буде зроблено, Україна може втратити статус члена СОСР.

Без сумніву, процес консолідації є непростим і потребує великої кількости компромісів з усіх сторін, щоб досягнути позитивного результату. Багато років скавтські організації в Україні зіштовхували, що породжувало велику кількість непорозумінь і конфліктів, проте сила в єднанні, і НОСУ має всі шанси стати об’єднуючим фактором для всіх, хто називає себе українським скавтом. Це єдиний можливий шлях, який дозволить Україні посісти належне місце в скавтському світі. Наскільки цей процес буде успішним і наскільки на український скавтінг будуть впливати пластуни, залежить виключно від активности самих пластунів.

В областях, де Пласт є набільшою скавтською організацією, саме пластуни створюють обласні осередки. З одного боку, це дозволяє нам впливати на формування обличчя українського скавтінгу, з іншого боку, дає можливість місцевим скавтським організаціям познайомитись з пластунами і розвіяти численні міфи про Пласт і пластунів, які виникли в 90-х роках і живуть до сьогодні.

Міжнародна співпраця

Раніше наша праця назовні була дуже незначною. Після конференції в Кореї міжнародна активність посилилась, часом відбувались доволі поважні проєкти, як-от перша зустріч представників Европейського і Євразійського регіонів СОСРу у квітні 2009 року в Києві. Цю зустріч підготували і провели пластуни. Проте дуже активною наша діяльність в міжнародному напрямі стала з кінця 2009 року. У листопаді 2009 року Ольга Сінкевич взяла участь в форумі міжнародних секретарів Европейського регіону на Мальті, в лютому 2010 року Любомир Шимків був учасником 4 міжнародної скавтської зустрічі «Скавтинг та інтелектуальна ініціатива» в Об’єднаних Арабських Еміратах, в травні Олена Галушка взяла участь в зустрічі гайдів Европейського регіону, в липні Ольга Сінкевич була на спільній конференції скавтів і гайдів Европейського регіону в Бельгії, а Андрій Ковальов і Тарас Волянюк — на 13-тій міжнародній зустрічі для молодіжних обмінів в Єгипті. Я зупинився на найважливіших подіях; подібних подій і контактів з іноземними скавтами впродовж останніх півтора року було більше, ніж за всі попередні 20 років.

Проте це все офіційні конференції, зустрічі і семінари, у яких брали участь окремі старші пластуни. Але чи справді наша участь в процесі «відкрила скавтський світ для юнацтва»? Так, адже останнім часом ми отримали величезну масу запрошень на різноманітного роду національні чи регіональні джем борі, з яких вибиралися найважливішиі для нас і участь в яких була фінансово можливою. Перерахую тут ці заходи.

Друге Джемборі Євразійського регіону в Молдові. Загалом українська делеґація складалась з 40 осіб, з них 20 були членами Пласту зі Львова, Тернополя, Івано-Франківська та Києва. Українська делеґація була найчисельнішою делеґацією після господарів – скавтів з Молдови. Крім делеґації, яка брала участь в цьому джемборі, на декілька днів на джемборі для вивчення досвіду прибула група пластунів з України, які формують оргкомітет 100-ліття Пласту в Україні.

Десяте центральноевропейське Джемборі в Угорщині. Пластунки з Острога були єдиними представниками України поряд з делеґаціями з 13 европейсьих і неевропейських країн.

Ювілейне джемборі  (зліт) з нагоди 100-ліття польських харцерів в Кракові. Українська делеґація складалась більш ніж з 60 осіб. З них 40 — пластуни зі Львова, Івано-Франківська, Маріуполя. Окремо участь в злеті взяла офіційна делеґація Пласту з метою вивчення досвіду харцерів, що може бути корисним при організації ЮМПЗ в Україні.

Декілька днів тому українська делеґація повернулась з 4-ї конференції Євразійського регіону СОСР, яка відбувалась в Грузії. Це вперше Україна представлена на подібній конференції після прийняття України у світову організацію. Під час конференції делеґація чітко задекларувала, що український скавтинг був створений у 1912 році у Львові і ми є одним з найстаріших національних скавтських рухів у світі. Багато учасників цієї конференції відзначали, що делеґація України виступала єдиною командою, що дозволило нам вперше на такому рівні досягнути серйозних результатів: представник України був обраний в Регіональний комітет (керівний колегіяльний орган регіону), а місцем проведення наступної конференції регіону в 2013 році буде Україна. Від позиції української делеґації залежала велика кількість питань, які визначали долю регіону принаймні на наступні 3 роки.

Окрім того, що пластуни є членами делеґацій НОСУ (в офіційних скавтських заходах участь можуть брати члени тільки офіційно визнаних організацій, якою є НОСУ), не припиняється і міжнародна діяльність самого Пласту. Зокрема, делеґація оргкомітету організації 100-ліття в Україні, яка відвідала зліт харцерів в Кракові, була делеґацією від Пласту, як і Андрій Ковальов, який зустрічався з російськими скавтами в Москві, також діяв від імені Пласту. Отже, Пласт як самостійна організація продовжує активно працювати і розвиватись.

Тут варто згадати, що практично всі витрати на нашу участь в міжнародних заходах, як в рамках НОСУ, так і від імені Пласту, забезпечуються фондом Богдана Гаврилишина, який багато років сприяє Пластові на міжнародній арені.

Наступними великими подіями у світовому скавтінгу будуть Світова конференція в Бразилії в січні 2011 р. і Світове джемборі в Швеції влітку. Дуже хотілось би, щоб Україна була предсталена якісно і там, але поки все залежить від ресурсів, в першу чергу фінансових, які вдасться знайти для забезпечення нашої участи в цих великих подіях.

Таким чином, після прийняття НОСУ у світову організацію Україна нарешті має можливість бути представленою на величезній кількості міжнародних заходів, і найактивнішу участь в цьому процесі беруть пластуни — як старші пластуни, так і юнацтво.

Отже, повертаючись до питань які були озвучені на початку статті, – чи справдились ті плани, які два роки тому були аргументами для нашої участів процесі творення НОСУ? Як на мене, то справдились – ми активні учасники інтеграційного процесу українського скавтингу, світовий скавтинг відкритий для нас, в першу чергу для наших дітей. Чи могли б ми цього досягти, якщо б не взяли участи в цьому процесі? Дуже сумніваюсь…

Вище я намагався описати основні процеси, які відбуваються сьогодні в напрямі, який цікавить багатьох членів Пласту, проте неможливо викласти все на сторінках «Пластового шляху». Тому, щоб уникнути чуток і непорозумінь, у випадку виникненння питань, що стосуються цього процесу, прошу звертатись на мою поштову скриньку  mykola.muzala@plast.org.ua, а я буду намагатись надати максимально вичерпну відповідь на питання, яке цікавлять пластунів і пластунок.

P.S. Мовна коректа редакції ПШ, тому написання окремих слів дещо відрізняється від того, як звикли писати в Україні.

under: Головна

Станиця Львів: що далі?

Posted by: mykola | Березень 7, 2010 | 5 Comments |

Як говорить статистика, при нормальному розвитку скаутської організації в окремій країні чисельність скаутів складає 1-3% від загальної кількості населення. Якщо перенести цю статистику на рівень міста Львова, то у Львові мало б нараховуватись 7-10 тис. пластунів. На хвилину можемо уявити, що нас у Львові справді  7-10 тис. Яким чином вся ця маса мала б бути організована? Адже за такої кількості пластунів у Львові було б близько 210-300 куренів УПЮ (за теперішньої чисельності в 1 тис. пластунів куренів у Львові близько 30) і 35-50 гнізд УПН (знов ж таки тепер у Львові 5 гнізд). Членів УСП і УПС теж нараховувалось б 1500-2000. Чи теперішня структура станиці могла б забезпечити ефективне управління і розвиток станиці при такій чисельності? Думаю, що ні. Навіть якщо зменшити кількість «потенційних» куренів до 100 – теперішня структура станиці, на мою думку, не забезпечить нормальну роботу в куренях і гуртках і багато адміністративних та господарських справ ляжуть на плечі тих таки виховників і зв’язкових, що, без сумніву, далеко не покращить виховного процесу в станиці, отже не зовсім не покращить Пласт.

За останні декілька років чисельність станиці досягнула верхньої планки в 1100 членів і вище вже не піднімається,  а швидше навіть навпаки. Додатково до проблеми чисельності станиці багато останніх років виховними і зв’язкові нарікають на те, що СПС відірвана від роботи гуртків і куренів, члени СПС не допомагають їм в роботі, наприклад в ремонті домівок, проведенні таборів і т.д., тому виховникам, як волонтерам, доводиться вибирати: або якісно працювати з гуртками, або жертвувати цієї роботою в користь адміністративних чи господарських справ. Можливо ми досягнули верхньої планки чисельності організації і для того, щоб зростати далі і працювати ефективно, нам необхідно щось міняти?

Щоб отримати відповідь на це питання варто придивитись до скаутських організацій, де скаутів справді 1-3% від населення. Загальна методика роботи в гуртках і куренях у всіх скаутів, як відомо, дуже близька. Тому робота в гуртках і куренях  не мала б заважати збільшенню кількості пластунів при збереженні якості. Структура до рівня, який відповідає пластовому куреню, практично однакова  по світу, але понад нею починаються різниці. Якщо систематизувати всю наявну інформацію,то в світі є дві загальні моделі структури скаутської організації:

-«розмита» структура – у Великобританії і Німеччині, та й більшості інших скаутських організацій по світу, практично кожен курінь працює сам по собі – достатньо одного старшого, який прочитав «Скавтінг для хлопців» і захопився ідеєю. Зв’язки між куренями і національною організацією настільки розмиті, що структуру загалом важко назвати чіткою.

– «чітка» структура – яскравим представником є наш найближчий сусід ZHP. Існує чітка структура дружина(курінь) – хуфэц (кіш/станиця) – хоругва(округа) – національна організація. Загалом структура дуже близька до пластової, але харцерів нараховується понад 120 тис., а у великих містах по 5-10 і більше тисяч.

В чому ж тоді причина – чому у Львові 1 тис. пластунів і далі ми не розвиваємось ні якісно, ні кількісно, а в Кракові в 5-10 разів більше харцерів і вони нормально функціонують? Як на мене, то причина такої різниці саме в структурі хуфца…

Якщо детальніше розглянути що ж таке хуфєц, то недарма в структурі ZHP, пояснюючи структуру хуфца, я вжив два пластові поняття – кіш і станиця. Хуфєц є чимось середнім між кошем і станицею. Відомо, що в Пласті станиця – це об’єднання пластунів усіх уладів на території одного міста чи кількох сіл. Поняття ж коша в Пласті значно менш зрозуміле. У Львові з 90-х до майже середини 2000-х в СПС станиці Львів входили кошовий і кошова, в обов’язках яких була робота з куренями хлопців і дівчат, які творили хлоп’ячий і дівочий кіш. Цей поділ на коші не торкався ні УПН, ні УСП, ні УПС. Останні 5 років в СПС станиці Львів входить тільки референт УПЮ, а кошових він обирає собі сам для допомоги в роботі з куренями. За такої ситуації, на мою думку, поділ на коші є абсолютно формальний і серйозної користі для розвитку організації не несе. Що ж таке хуфєц? Це структура, яка об’єднує дружини харцерів і зухів (новаків), які діють в одній місцевості. Зазвичай чисельність хуфців не перевищує 250-300 членів, тому у великих містах хуфців є декілька – наприклад у Варшаві їх близько 20. Хуфци в свою чергу формують хоругви (округи), що працюють на рівні воєводств (областей).

Отже, знов ж таки на мою думку, одним із варіантів подальшого розвитку станиці Львів як в якісному, так і кількісному напрямі, є реформування структури, яка б дала більше можливості займатись виховникам саме виховницькою працею, а не витрачати час на справи з домівкою, спілкуванням із спонсорами для таборів  і т.д. Такою зміною є створення в структурі станиці кошів на основі досвіду ZHP. Як б це виглядало?

Модель коша могла б бути наступною: в кожному районі міста (спочатку можна відштовхнутись саме від адміністративних районів Львова, в подальшому можна розширити цей поділ) є пластова домівка, навколо якої гуртуються пластові частини. Для домівки нормального розміру цілком реальним є забезпечення проведення повноцінних сходин 2 дівочих і 2 хлоп’ячих куренів, а також 1-2 новацьких гнізд. В структурі куренів нічого звичайно ж не міняється – курені складаються з гуртків, з якими працюють впорядники і зв’язковий. Для забезпечення «невиховницької роботи» в коші достатньо 2-3 волонтерів, які б взяли на себе опіку над домівкою, представництво коша перед місцевою владою, бізнесом і церквою. На цих людей лежало б значно менше обов’язків, ніж лежить зараз наприклад на заст.станичного по фінансах і господарці – треба опікуватись однією домівкою, а не десятком, і 8-10 таборами, а не 35. Отже такі обов’язки потребували б значно менше часу, тому легше було б знайти волонтерів, які можуть робити це по справжньому якісно.

За подібної структури провід станиці зміг б зосередитись на більш стратегічних питаннях через делегування поточних справ на рівень кошів. В склад СПС мали б бути включені «кошові», які б представляли на СПС коші (тобто один представник від 6-8 виховних частин, а не референт УПЮ, який представляє 30 куренів).

Додатковою перевагою існування кошів є наявність конкретного дієвого осередку і домівки в різних районах міста – дітям із Сихова не треба їхати в центр на сходини, що є зручним як дітям, так і, що набагато важливіше, їхнім батькам. За існуючої ситуації більшість пластових домівок знаходяться або в центрі, або дуже близько до центру. Причини: домівками в інших районах ніхто постійно не займався. І навіть ті домівки, які все ж таки є в інших районах міста, не використовуються в повну силу для розвитку Пласту. Структура ж кошів допомогла б більш-менш рівномірному розвитку Пласту у всіх районах міста.

На рівні коша, на мою думку, значно легше було б налагодити контакти з владою, церквою, освітою і бізнесом. Як приклад можна взяти Сихів: в районі близько 180-200 тис. населення, є достатня кількість місцевого бізнесу (наприклад ринок «Шувар»), видається районна газета «Сихів», є 13 шкіл і районний відділ освіти, районна адміністрація, одна велика і ряд менших церков, які всі є нашими «цільовими групами».  З цими всіма інституціями легше працювати з рівня коша, ніж з рівня станиці, бо «цільові групи» значно легше підуть на співпрацю, якщо будуть бачити, що їхня допомога допомагає там само, де вони й працюють, де формують про себе позитивний імідж і т.д.Крім того, якщо кошовим є хтось, хто живе в цьому ж районі, тоді він знає конретних людей,  які можуть допомогти кошу. СПС б далі продовжила працювати на рівні міста по більш стратегічних напрямках ніж ремонт конкретної домівки.

Для коша також легше сформувати Пластприят, оскільки всі діти працюють в одній домівці,що є найважливішим фактором активності/неактивності батьків в Пластприяті. Створити з батьків юнацтва чи новацтва Пластприят на рівні теперішньої станиці фактично не можливо, оскільки батьки не відчувають своєї причетності до роботи станиці – поки максимально ефективно при теперішній структурі станиці  Пластприят може діяти і діє максимум на рівні куреня/гнізда. За умови діяльності Пластприяту на рівні коша співпраця з владою, церковю, освітою і бізнесом стає ще більш ефективнішою.

Є звичайно і декілька недоліків такої системи: в першу чергу необхідно знайти 10-20 волонтерів, які б взяли на себе господарські і адміністративні питання функціонування кошів, а знайти сьогодні таку кількість людей, які хочуть щось робити в Пласті, не так вже й легко. Другим недоліком є децентралізація станиці, що може перерости в хаос, – в історії станиці Львів вже були випадки створення станиці Левандівка, яка пізніше перетворилась в окрему організацію УНПО «Пластун». Проте, як на мене, цих проблем можна уникнути вже на рівні технічної реалізації ідеї із реформуванням структури – наприклад не створювати окремих юридичних осіб, або створювати і прописувати ті чи інші умови в статутах кошів.

І насамкінець: згідно із останніми даними станиця Львів нараховує ¼ всіх пластунів в Україні і розвиток Пласту в Україні в багато чому залежить саме від розвитку станиці Львів. Якщо ми колись хочемо стати впливовою і чисельною організацією в Україні, тоді для цього необхідно починати готуватись вже тепер. І двигуном цього процесу може стати тільки Львів, як б це по снобістські не виглядало.

under: Головна
Tags:

Ще одна стаття для ПШ – поки невиданого спецномера про Вифлеємський Вогонь Миру

В сучасному світі основним засобом поширення інформації став інтернет, тому кожна компанія, фірма, установа, громадська ініціатива  чи навіть окремі люди намагаються поширити інформацію про себе в Інтернеті для того, щоб цю інформацію могли отримати всі зацікавлені. Щось подібне було і з сторінкою акції Вифлеємського вогню миру: акція існувала вже декілька років і залишалась ініціативою декількох осередків Пласту із західної частини України, ініціатори акції розуміли, що розвинутись акція можу тільки в тому випадку, якщо буде можливість широко поширити інформацію про неї. До того часу інформація про ВВМ була або на сторінках пластових вісників, або окремими новинами на Пластовому порталі, які в той час ще тільки починав перетворюватись на головний інформаційний ресурс Пласту України в інтернеті. А цього було недостатньо, щоб нею зацікавились пластуни з цілої України. Тому в 2005 році виникла цілком логічна ідея створити окрему сторінку Вифлеємського вогню миру для того, щоб ця сторінка стала основним засобом поширення інформації про акцію. В 2005 році цю ідею втілити в життя так і не вдалось – вже тривала акція, крім того не було когось хто б міг технічно реалізувати цю ідею.

В 2006 році Костя Яковчук-Бесараб за допомогою безкоштовної CMS (content managment system – програма для створення і редагування сторінок в інтернеті) створив першу сторінку акції Вифлеємського вогню миру. Це вже був великий крок вперед – сторінка нарешті була створена і на ній була зібрана вся інформація про акцію в 2006 році.

Проте програму, за допомогою якої можна було працювати із сторінкою, знало не так багато людей, крім того «безкоштовність» програми несла за собою обмеження функціональності. Тому для розвитку сторінки необхідно було шукати інших варіантів.

В 2007 році брати Андрій і Тарас Бєляєви зі Львова створили логотип акції, який використовується дотепер (на синьому фоні віконечко української хати з свічкою, різвяною зіркою та лілейкою) – дуже хотілось б використати цю символіку в оформленні сторінки Вогню. І тут на допомогу прийшов Богдан Рак, довголітній адміністратор Пластового порталу, який вчасно згадав про сторінку, коли по робочих питаннях  чекав свій рейс на летовищі Внуково в Москві – цей час пішов на створення сучасного дизайну сторінки на основі нового лого. Вже у Львові дизайн остаточно був відредагований в процесі обговорення. Для нової CMS для сторінки Вогню була використананова CMS – siteGist, CMS, на якій працював і працює до сьогодні Пластовий портал та багато інших пластових інтернет-проектів в Україні. Основною перевагою цієї системи було те, що це була дуже потужна програма, яка була розроблена Любком Олійником, також пластуном зі Львова, система постійно доповнювалась новими можливостями і давала значно кращі можливості для роботи із сторінкою Вогню. Крім того, цією програмою вже користувалась команда Пластового порталу, тому близько 10 людей могли в будь-який час працювати з сторінкою Вогню, що додавало оперативності в розміщенні новин, що є важливим процесом, оскільки акція триває лише 2-3 тижні в році. Із запуском нової версії сторінки була змінена адреса з vvm.plast.ua (vvm-скорочення від Вифлеємський вогонь миру) на vohon.plast.org.ua.

Тоді ж зявилась сучасна структура сторінки з розділами «Дорога Вогню» (опис того, як Вогонь потрапляє в Україну і загальний шлях Вогню в Європі), «Історія Вогню» (від 1986 року до сьогодні), «Вогонь в Україні» (карта України з осередками, які беруть участь в цій акції), «Програма Вогню» (опис етапів акції кожного року), «Символи Вогню» (логотип, пісня Вогню і додатковий бонус у вигляді шпалер для мобільного телефону), «Поради осередкам» (методичні матеріали, які осередки можуть використовувати для акції на місцях), «ЗМІ про Вогонь» (збірка посилань на всі знайдені згадки про вогонь в інтернеті), «Вогонь у світі» (посилання на сторінки про акцію з інших країн), «Фотоальбом» (збірка фотографій про акцію в Україні за останні роки), «Відео» (те ж саме, що й фото, але вже відео про акцію, якого останнім часом зявляється все більше і більше) і «Контакти».

Для наповнення інформацією нової сторінки довелось витратити трохи часу для того, щоб знайти достатню кількість інформації – наприклад історію Вогню від 1986 року переклали з сторінки австрійських пфафіндерів,  багато інформації про традиції Вогню з сторінки польських харцерів. А ще були сторінки німецьких, словацьких, американських, італійських, іспанських і інших скаутів світу, які беруть участь в цій скаутській естафеті. Для того, щоб наповнити розділ «ЗМІ про Вогонь» доводилось під час акції за допомогою різноманітних пошукових систем декілька разів на день моніторити інтернет, щоб знайти всі можливі згадки про акцію в ЗМІ – в 2007 році за перший тиждень в ЗМІ було понад 100 згадок про Вогонь.

Для якісної презентації акції на міжнародному рівні необхідно було переклакласти сторінку іншими мовами – першочергово були вибрані англійська, німецька, польська і російська. Тут доклалась вже дуже велика кількість пластунів з різних станиць, наприклад Марічка Депутатова зі Львова, Оленка Слободяник з Вишгороду, Альона Герус з Рівного. В процесі перекладу основною проблемою яка була (і залишається до сьогодні)  це адаптація текстів на інших мовах – написати справді якісний текст може тільки native speaker. Тому деякі розділи, наприклад англійською і німецькими мовами, досі не доступні. Але попри це польською і російською мовами перекладена вся сторінка і навіть більшість новин.

Повноцінний запуск сторінки, яка оперативно оновлювалась і на якій можна було знайти всю інформацію про акцію Вифлеємського вогнь миру та координати людей, які могли б допомогти в організації цієї акції в окремих станицях, а також розмістити інформацію про те, як акція відбулась в цій станиці, допоміг остаточно перетворити акцію з локальної на всеукраїнську.

В планах на найближчий рік запуск сторінки на німецькій і англійській мовах, усучаснення інформації про акцію, створення команди людей, які могли б постійно опікуватись сторінкою.

under: Головна

Пласт в 2012 році

Posted by: mykola | Лютий 15, 2010 | 2 Comments |

“Кандидатська” програма на Крайовий з’їзд 201, якщо виберуть, то за 2 роки треба звіритись з “досягнутим”….

КПР

Крайова пластова рада максимально динамічна структура, яка є двигуном для Пласту в Україні. Основна частина рішень приймається з перспективою на майбутнє, а не для вирішення поточних питань. Всі технічні питання діяльності організації делеговані на рівень виконавчої структури або на рівень округ/великих станиць – КПР займається виключно стратегічними питаннями діяльності організації.

Інформація

В Пласті: Налагоджений вільний обмін інформацією в організації по вертикалі і по горизонталі. В будь-який момент  часу будь-який дійсний член Пласту може отримати будь-яку інформацію про діяльність крайового проводу. Разом з цим дії і рішення крайового проводу передбачувані і спрямовані на досягнення узгодженої/затвердженої стратегії розвитку організації, тому не потребують окремого роз’яснення. Про рішення, які приймаються крайовим проводом, максимально швидко поінформовані всі дійсні члени Пласту.

Поза Пластом: В суспільстві позиціонування Пласту змінено з організації, яка «вчить запалювати вогонь з трьох сірників» на організацію, яка «вчить командної роботи, досягати поставлених цілі, виховує успішних менеджерів і активних громадян». Якнайбільша кількість людей знає про Пласт, орієнтується в меті його існування та основній діяльності.

Діаспора

Напрям вектору потоку ресурсів (методичних, фінансових, навчальних і т.д.) змінений з напряму «з діаспори в Україну» на напрям «з України в діаспору» – Пласт України є двигуном в розвитку цілого світового Пласту. Поза межами України Пласт максимально тісно співпрацює з пластовими організаціями в країнах, де він існує, і з українськими організаціями в країнах з великою кількістю українців, де Пласту немає. В цій діяльності Пласт є постійним партнером українських офіційних установ, зокрема МЗС, і працює над піднесенням цієї діяльності на рівень офіційної політики держави.

Скаутський рух

Представники Пласту беруть максимально активну участь в якнайбільшій кількості міжнародних скаутських акціях, представляючи на них Україну. Першочерговими серед таких заходів на найближчий час є  Світове Джемборі в Швеції 2011, Світова Конференція в Бразилії 2011, Центральноєвропейське Джемборі в Угорщині 2010.

Найцікавіші методичні напрацювання скаутських організацій з інших країн перекладені на українську мову. Скаутські методичні напрацювання видаються в Україні від імені Пласту і ними користуються всі зацікавлені скаутінгом в Україні. Найкорисніші  напрацювання доповнюють пластову методу.

В процесі «Пласт-НОСУ-ВОСР» залишається основна мета: Пласт має стати офіційним представником України у ВОСРі, оскільки фактично є однією з найбільш розвинутих скаутських організацій на пострадянському просторі. В рамках досягнення цієї мети необхідно налагодити якнайтіснішу співпрацю з Євразійським бюро і максимально долучитись до проектів бюро саме як Пласту.

under: Головна
Tags:

Найперше хотів б відзначити, що я не належав ні до оргкомітету святкування 20-ліття з часу відновлення Пласту в Україні, ні до оргкомітету Джемборі – лише в останні два тижні, через зайнятість поза Пластом, зміг долучитись до організації цього масштабного заходу, але на самому Джемборі виконував обов’язки бунчужного, тому був в епіцентрі всіх найважливіших подій. Таким чином, я мав унікальну нагоду оцінити процес організації Джемборі з середини, але по суті безпосередню участь в цьому процесі брав тільки в останні дні.

Поштовхом до організації Другого Всеукраїнського Пластового Джемборі став Указ Президент України № 279/2008, який з’явився в березні  2008 року, «Про заходи щодо сприяння розвитку пластового (скаутського) руху в Україні». Указ з’явився «з нагоди відзначення у 2009 році 20-ї річниці відновлення діяльності в Україні молодіжної організації «ПЛАСТ – Національна Скаутська Організація України» та у 2012 році 100-річчя пластового (скаутського) руху в Україні».  Серед іншого в Указі був пункт «розробити за участю молодіжної організації «ПЛАСТ – Національна Скаутська Організація України», інших скаутських організацій та затвердити плани заходів з відзначення у 2009 році 20-ї річниці відновлення діяльності ПЛАСТу в Україні та у 2012 році 100-річчя пластового (скаутського) руху в Україні.» Проведення 20-ліття загалом і Джемборі зокрема мало стати перевіркою можливостей Пласту на високому рівні організувати більш масштабне відзначення 100-ліття організації в 2012 році. Однак тільки в грудні 2008 року, після проголошеного конкурсу на коменданта відзначення 20-ліття з часу відновлення Пласту, на який зголосилась аж одна людина, Крайовою пластовою радою нарешті була затверджена комендантка цих святкувань. З самого початку робота крайового оргкомітету будувалась таким чином, щоб оргкомітет координував роботу команд, які відповідальні за проведення окремих етапів святкування – до організації кожного етапу, дуже часто після довгих пошуків оргкомітетом, зголошувались пластуни і пластункиз різних куренів та станиць. Подібно було і з Джемборі, як одним з етапів відзначення 20-ліття, – ще в січні 2009 року до організації Джемборі зголосилась команда, яка хотіла і могла б організувати Джемборі. Проте з боку команди відразу була висунута абсолютно логічна умова: за декілька місяців до початку Джемборі фінансове забезпечення з боку крайового проводу має бути обіцяне не тільки на словах, а й наявне на рахунку організації принаймні в розмірі половини необхідної для проведення Джемборі суми  – в іншому випадку команда не почне працювати. В квітні, коли з’ясувалось, що обіцянки про фінансове забезпечення жодним чином не підтверджені наявністю навіть найменшої суми на рахунках, ця команда відмовилась від проведення Джемборі. Очевидно, жодні напрацювання команди не були передані оргкомітету святкувань, тому в квітні оргкомітет опинився в ситуації, яка була ще в січні, – чотири місяці були абсолютно безнадійно втраченими і проведення Джемборі, як основного етапу відзначення 20-ліття, опинилось під загрозою.

На думку оргкомітету 20-ліття Джемборі необхідно було провести через декілька основних причин: це основний захід святкувань, який в першу чергу був призначений саме для пластового юнацтва, а не PR’у назовні; Джемборі мало стати етапом підготовки ЮМПЗ в 2012 році; для невеликих осередків акції подібного масштабу є дуже важливими для усвідомлення приналежності до великої організації, а це, в свою чергу, сприяє появі додаткового стимулу до роботи,  – проведення Джемборі давало нагоду допомогти цим осередкам та дати додатковий поштовх до розвитку Пласту в Україні, що є дуже важливим зважаючи на те, що всього через три роки ми будемо відзначати 100-ліття організації. В травні і навіть в останні дні перед Джемборі обговорювались ідеї провести Джемборі в 2010 році, або взагалі відмовитись від проведення, але оргкомітет святкування 20-ліття в кінці травня, після обіцянки фінансового забезпечення поданого бюджету, таки вирішив організовувати Джемборі в цьомі році і перебрав на себе обов’язки оргкомітету і проводу Джемборі. На організацію наймасштабнішої акції Пласту за останні 7 років залишалось трохи більше 2 місяців…

Від самого початку початку роботи над організацією Джемборі члени оркомітету розуміли те, що для того, щоб втілити в життя такий масштабний проект, необхідні значні людські ресурси. Для забезпечення цих ресурсів команда Джемборі неодноразово зверталась по допомогу до членів УСП-УПС краю через Пластовий портал, піднімала це питання на різноманітних нарадах окружних, станичних і проводів крайових таборів, в особистих розмовах з проводами куренів УСП-УПС та окремими пластунами. Результат цих звернень можна оцінити якщо не нульовий, то дуже близький до нуля. Більше того, частина з тих, які обіцяли допомогти з організацією конкретних ділянок на Джемборі, за декілька днів до початку Джемборі просто відмовились це робити. За такої ситуації на плечі кожного з команди лягало по декілька напрямів роботи, що, без сумніву, відбилось на якості організації Джемборі в цілому.

Задовго до початку святкування 20-ліття в Пласті в Україні велась дискусія про те, де мало б відбуватись Джемборі (а в майбутньому і ЮМПЗ): поблизу Києва, де є всі центральні органи влади, ЗМІ і бізнесу, отже значно легше знайти можливе фінасування та підтримку влади, чи поблизу Львова, де є людський ресурс для організації таких масштабних акцій і витрати на Джемборі могли б бути в декілька разів меншими, зважаючи на різницю цін між Києвом та Львовом. В підсумку оргкомітет прийняв компромісне рішення – Джемборі було проведено поблизу с.Нирків Заліщицького району Тернопільської області, між Тернополем та Івано-Франківськом, двома з чотирьох (крім Львова та Києва) найбільших осередків Пласту в Україні. Додатковою причиною вибору саме цього місця була обіцянка максимальної допомоги в проведенні Джемборі від Тернопільської обласної адміністрації, яка стала можливою завдяки тісній співпраці пластунів з Тернополя з владними структурами. Крім того, проведення Джемборі на цьому місці мало зініціювати питання про створення на цій території молодіжного центру під патронатом Пласту для проведення зустрічей, вишколів, екологічних акцій тощо. Як історичні (руїни замку і костелу та насичена подіями історія місцевості), так і природні (мальовничий каньйон з грунтами червоного кольору, шістнадцятиметровий водоспад та Дністер за декілька кілометрів) особливості місцевості додали плюсів при виборі саме цього місця для проведення Джемборі. За відгуками учасників обране місце сподобалось більшості тих, хто взяв участь в Джемборі.

Джуринський водоспад давно відоме і популярне місце, що приваблює велику кількість туристів не тільки з навколишніх областей, а цілої України і навіть інших країн, що, в свою чергу, сприяє перетворенню цієї місцевості на велике сміттєзвалище. Для того, щоб мати можливість провести таку велику пластову акцію біля водоспаду, довелось це місце прибрати – за декілька днів до початку Джемборі на місце приїхало 8 пластунів (небагато, як для великої організації, але це всі, хто відгукнувся на заклик оргкомітету), які, за допомогою місцевої влади, зібрали та вивезли 4,5 великих вантажівки сміття, а це тисячі літрів пластику, скла та інших матеріалів, які не розкладаються десятки і сотні років. В часі проведення Джемборі кількість зібраного і вивезеного сміття збільшилась ще на дві вантажівки – крім соціального активітету, під час якого всі учасники Джемборі збирали сміття, кожен бажаючий (не тільки учасник Джемборі, але й випадковий турист) міг зібрати мішок сміття і отримати за нього цукерки чи печиво, або замовити пісню на радіо Джемборі. Таким чином ми залишили місце проведення Джемборі значно кращим ніж воно було до нас – отже поєднали приємне проведення великої пластової акції з корисною екологічною акцією, чим допомогли місцевому населенню, владі та туристам.

Влада виконала свою обіцянку в допомозі при організації та проведенні Джемборі, але як це часто буває в сучасній Україні, бажання верхівки далеко не завжди забезпечується  реальними діями нижчих рівнів виконавців, тому обіцянки були виконані не на всі 100 відсотків: була відремонтована дорога до місця проведення Джемборі,  доїзд учасників від Тернополя до найближчої до Джемборі станції відбувався спеціально виділеним для пластунів потягом (чи швидше електричкою, як такі потяги називають в Україні), на місці Джемборі була постійна охорона з міліції, на місце проведення Джемборі був обмежений доступ для туристів для забезпечення максимальної безпеки учасників Джемборі (але працювала це не так, як це було попередньо домовлено,що спричинило низку проблем для проводу Джемборі), на території Джемборі були вставновлені лампи (але їх абсолютно не вистачало для освітлення основних місць перебування учасників), були наявні біо- та стаціонарні лятрини (але менше від попередньо узгодженої кількості), їжа готувалась на військових польових кухнях (але обіцяних солдатів, які мали допомагати кухарям, не було), їсти можна було в великих військових наметах (але столів і стільців, які там мали бути, так і не було) та багато іншого. Проте під час Джемборі пластуни могли зрозуміти скільки проблем може бути вирішене за допомогою влади і як це може допомогти в організації таких акцій. Наприклад  на Джемборі  були цікаві та із захопленням сприйняті учасниками показові виступи бійців спецпідрозділу «Беркут» МВС України та МНС України – це стало можливим тільки завдяки співпраці з владою.

Декілька слів про харчування. Думаю всі учасники ЮМПЗ в Україні в 2002 році добре пам’ятають як годували на ЮМПЗ. Добре це пам’ятав і оргкомітет Джемборі, тому відразу було розуміння, що підхід до приготування їжі необхідно міняти. Готувати їжу в таких масштабах і таких умовах на чомусь іншому, а не військових польових кухнях, практично не можливо – хіба б кожен табір/станиця готувала для себе, тоді б час участі в програмі був б зменшеним до мінімуму. Тому було вирішено користуватись тими ж військовими кухнями, які зібрали з двох областей, але саму їжу мали б готувати спеціально найняті професійні кухарі. Спочатку планувалось, що всі «чорні» роботи (рубання дров, миття казанів, носіння води) мали б забезпечувати солдати, але за день до початку Джемборі зясувалось, що солдатів таки не буде. Довелось проводу Джемборі застосовувати давній перевірений пластовий спосіб – чергування таборів по 5-10 людей  на кухні. Це частково відірвало учасників Джемборі від програми, але їсти хочеться всім, тому довелось йти на такий непопулярний спосіб. В перші дні черги при видачі харчів були десь такі як і на ЮМПЗ в 2002 році, але в наступні дні система видачі була налагоджена і стало очевидним, що є можливість майже без черг організувати видачу харців навіть для такої кількості учасників. Про якість їжі я чув різні відгуки (якщо не помиляюсь, то після ЮМПЗ відгуки були однакові J ), тож доводиться покладатись на власний досвід – вдалось поїсти на кухні  за час Джемборі три рази і жодного разу в мене не було завваг до приготування їжі. Звичайно, якщо хтось б хотів якість приготування як в фешенебельному ресторані, то напевно він цього не отримав, але як для таборових умов і такої кількості учасників на Джемборі вдалось забезпечити абсолютно нормальним харчуванням (от тільки видавали кухарі не завжди пропорційно – з цим доведеться працювати проводу ЮМПЗ 2012).

Програма Джемборі традиційно складалась з активітетів. Ще на початкових етапах організації провід Джемборі звертався до проводів крайових таборів, кожен з яких має ту чи іншу спеціалізацію, посприяти в організації ділянок з тією ж спеціалізацією.Відгукнулись далеко не всі. Але морська точка від Чорноморців та Чорноморських Хвиль, летунська точка від Чоти Крилатих, мистецька точка від Літавиць точно запамяталися тим учасникам, які на них потрапили. Крім того на Джемборі були спортивна точка, кіноклуб, який транслював пластове відео, і, вперше на пластових таборових акціях в Україні, інтернет-кафе. Особливо популярною серед юнацтва і фотографів була точка під умовною назвою «болото», ідея якої зявилась за декілька днів до Джемборі і була організована всього декількома старшими пластунами.  Практично кожен міг організувати свою частини програми, наприклад курінь ОЗО кожного вечора проводив ватру, яка збирала велику кількість і старших пластунів, і юнацтва, а в останній вечір таких ватер відбулось не менше чотирьох. Але тільки провід Джемборі знає скільки ідей так і не вдалось зреалізувати через брак людських ресурсів…

На Джемборі, завдяки міжнародній службі Пласту, були присутні скаути з інших країн – найбільш чисельна делегація харцерів з Польщі, скаути з Грузії та далекого Алжиру. Останні десять років дуже мало іноземних скаутів брали участь в пластових акціях, що пов’язано з політикою ВОСРу, яка базується на співпраці тільки з офіційними членами цієї організації. Те, що ці делегації таки були присутні на Джемборі, є наслідком вступу України у ВОСР минулого року – це відкрило багато можливостей також  і для пластунів, хоч і не Пласт є офіційним членом ВОСРу. Якщо ми хочемо організувати з нагоди 100-ліття велику міжнародну акцію, то нам необхідно за наступні роки налагодити якнайбільше контактів з іноземними скаутами, зрозуміти нетипові для нас потреби скаутів з інших країн, та забезпечити виконання цих потреб (наприклад скаути з Алжиру, які є мусульманами, в часі Джемборі відзначали одне з мусульманських свят під час якого два дні не можна їсти від сходу до заходу сонця).

І нарешті про найболючіше місце як Джемборі, так і Пласту загалом, – про справи фінансові. Ні для кого не секрет, що світ знаходиться в стані глибокої кризи, яка чи не найбільше зачепила Україну. Без сумніву це торкнулось і можливостей знайти кошти для проведення Джемборі.Наскільки мені відомо, багато спонсорів, які обіцяли допомогу, так її і не надали. Те ж саме сталось з обіцянми коштами від держави. Все фінансове забезпечення проведення Джемборі, згідно з попередніми домовленостями, лежало на Крайовій пластовій старшині України і провід  Джемборі остаточно погодився організувати Джемборі тільки після гарантії, що весь затверджений бюджет Джемборі буде забезпечений фінансово. Окрім цих коштів, частина коштів надійшла з вкладки на Джемборі. Розмір вкладки становив 60 грн (близько 7 американських доларів за теперішнім курсом обміну в Україні). Вкладка насправді просто мізерна, зважаючи на сучасні ціни в Україні (до прикладу вкладка на Джемборі українських гайдів, яке майже в той самий час відбувалось поблизу Києва становила 400 грн. за 8 днів), крім того учасники крайових таборів окремої вкладки на Джемборі не платили взагалі, але провід  Джемборі вирішив встановити вкладку саме на такому рівні для створення можливостей для участі на Джемборі якнайбільшої кількості пластунів з цілої України. Хоча наступного разу я б переглянув такий підхід до втсановлення розміру вкладки.

І декілька моїх висновків за підсумками проведення Джемборі, яке, як і кожна велика акція організації, є лакмусовим папірцем для оцінки загального стану організації – організаційних, фінансових, інформаційних можливостей.

Пласту в Україні вчергове пощастило, що знайшлась група відданих організації людей, які, по суті на власний страх та ризик і навіть за власні кошти (на момент написання цієї статті, два тижні після закінчення Джемборі, 16% загального бюджету ще не оплачені – це власні кошти організаторів і позичені з різних джерел тими ж самими організаторами тощо), організували та провели потрібну для Пласту акцію та вчергове довели для середовища поза Пластом те, що Пласт є великою і потужною організацією.  От тільки, вчергове оцінивши процеси, які відбуваються в середині організації, і маючи нагоду оцінити безпосередній ефект від цих процесів, організатори Джемборі в цій тезі абсолютно не переконані…

За іншого, планованого, розвитку подій все могло б відбутись значно краще (і харчування, і програма, і технічне забезпечення, і багато іншого), але навіть за умов, які склалися, основна мета Джемборі, яка й була основною причиною чому Джемборі все ж таки відбулось, а саме створити можливість для юнацтва краю весело провести час і по-пластовому відзначити важливу подію в історії Пласту, судячи з відгуків, які вдалось отримати, таки виконана. І кількісні показники: на Джемборі зареєструвалось понад  1200 пластунів та пластунок, які представляли 64 осередки Пласту України. Крім пластунів з Укарїни на Джемборі «були помічені» пластуни з Естонії, Німеччини, Бельгії та США.

Без сумніву, значно легшим було в будь-який момент просто відмовитись від проведення Джемборі – для цього постійно з’являлись достатньо поважні причини (наприклад відсутність за два дні до початку Джемборі обіцяної оплати за харчування), але команда Джемборі не була б пластунами, якщо б пішла легшим шляхом J . Тому Джемборі таки відбулось – як завжди після таких акцій, комусь дуже сподобалось, комусь зовсім ні, але такі оцінки були б навіть тоді, якщо б все заплановане попередньо було проведено на найвищому рівні.

under: Головна
Tags:

І ще одна стаття, яка була надрукована в останньому номері Пластового шляху – опис ще одного напряму діяльності, до якого я був причетний останні 2 роки. Думаю, що інформація буде цікавою всім, хто цікавиться перебігом підготовки до святкування 100-ліття Пласту, яке, ще раз нагадаю. заплановане на 2011-2012 роки – отже часу залишилось зовсім не багато….

Рішення про формування комісії із організації святкування 100-ліття Пласту Головною Пластовою Булавою було прийняте в грудні 2006 року, тоді ж був призначений голова комісії. Решту членів комісії мали делегувати ГПБ і краї – 2 члени мали бути з України, по 1 з США, Канади і від ГПБ, пізніше було прийняте рішення про те, що до складу комісії також має увійти представник Німеччини. Остаточний склад комісії був сформований тільки в грудні 2007 року – впродовж року краї визначались із своїми представниками. Станом на сьогодні склад комісії є наступним: ст.пл. Микола Музала, =V= (голова комісії), пл.сен. Слава Рубель, ПС (представник ГПБ), пл.сен. Марта Кузьмович, Гр (представник США), пл. сен. Христя Колос, Гр, яка замінила в комісії пл.сен.Ганю Шиптур, Гр (представник Канади), ст.пл. Ірця Добрянська-Рейндль (представник Німеччини), ст.пл.Надійка Опалинська, Гр і ст.пл.гетьм.вірл. Оля Герус, ЧоК (представники від України). Наради комісії, яких загалом було проведено 5, відбувались через Skype, тому кожен члени комісії мав можливість брати участь в обговоренні та висловлювати власні пропозиції.

В переліку питань нарад Пленуму ГПБ впродовж 2006-2009 років завжди було виділено окреме питання – 100-ліття Пласту, і на кожному Пленумі я, як голова комісії, звітував про роботу комісії. Таким чином всі члени ГПБ та голови крайових проводів мали абсолютно вичерпну та актуальну інформацію про роботу комісії. Окрім того, від імені комісії я декілька разів звертався листами до всіх голів крайових проводів, наприклад 25.06.2008, коли подавав інформацію: про оголошений конкурс на гасло святкування, створення видавничої,фінансової та інформаційної підкомісій з проханням делегувати членів крайових організацій до цих комісій та закликав брати якнайактивнішу участь у формуванні програми святкувань. Нажаль я не маю інформації наскільки ефективно і вчасно цю інформацію отримували члени Пласту в різних краях, оскільки не знаю систем інформування членства в різних краях. Наприклад в Україні на Пластовому порталі на форумі для пластунів були створені гілки, на яких кожен зареєстрований на форумі пластун міг написати свої власні пропозиції до святкування і таким чином долучитись до програми святкувань.

На першій нараді комісії 26.01.2008 була визначена ціль роботи комісії: втримати зацікавлення до святкування 100-ліття, яке виникло під час ЮМПЗ 2007 в Канаді; підготувати програму святкувань для оргкомітету/оргкомітетів святкування; втілити підготовчі етапи, які необхідні для якісного проведення святкування 100-ліття Пласту для досягнення цілі згідно якої має бути проведене все святкування 100-ліття – інтегрувати краї та улади.

На Пленумі ГПБ 12.04.2008 було створено три підкомісії, які мали б перебрати окремі напрями підготовки відзначення 100-ліття: видавничу, яку очолив пл.сен.Мирон Баб’юк, фінансову, яку очолив пл.сен.Петро Лісовський, та інформаційну, яку очолив ст.пл.Іван Кіналь. Голови підкомісій в травні 2008 року подали попередні плани роботи. Пропозиції видавничої підкомісії були затверджені пленумом ГПБ 28.03.2009. Серед затверджених пропозицій: видання історії Пласту, книга-альманах про Пласт як презентаційне видання назовні, видання для УПН та УПЮ про історію Пласту, інформативне видання про підготовку та проведення святкувань, філателістичні видання та CD-DVD з відео, аудіо і фотоматеріалами про Пласт. Основною метою роботи інформаційної комісії є інформаційне забезпечення організації та проведення святкувань, в першу чергу за допомогою інтернет-ресурсів (окрема інтернет-сторінка, сторінки-групи на соціальних мережах тощо), але поки існує тільки скринька 100@plastscouting.org, на яку кожен пластун може надсилати свої думки чи пропозиції щодо відзначення 100-ліття. Поки невизначений план роботи фінансової комісії, оскільки вона може повноцінно працювати лише тоді, коли буде затверджений загальний план святкувань.

В межах підготовки до святкувань, згідно плану роботи комісії, мали бути проголошені конкурси на гасло та відзнаку, пісню, прапор святкувань. Перший  конкурс на гасло святкувань 100-ліття Пласту був проголошений ГПБ 12.04.2008. Всі пластуни мали можливість надіслати свої пропозиції гасел (загалом надійшло 19 гасел з 3 країв), з яких комісія вибрала кращих 6 та подала на загальне голосування в Інтернеті. Будь-який пластун в світі міг проголосувати один раз – була запроваджена система авторизації, яка забезпечувала саме такий процес. Всього в голосуванні взяло участь 142 людини (очікувалось, що участь візьме не менше 500), із незначною перевагою  (34 голоси – 24% від всіх голосів) гаслом святкування 100-ліття Пласту було обране гасло пластуна зі Львова Івана Чира – Будь іскрою як мрієш бачити багаття.

Після визначення гасла святкувань 28.03.2009 Пленумом ГПБ був проголошений конкурс на відзнаку, пісню та прапор святкувань. До 25.08.2009 всі бажаючі мали можливість надіслати свої пропозиції, а з 1.09.2009 до 1.10.2009 мало б тривати он-лайн голосування за надіслані на конкурс пропозиції. Кінцева мета  – в листопаді 2009 року на КУПО мали б бути представлені ці атрибути. Проте, з незрозумілих для мене причин, інформація про конкурс з’явилася тільки на Пластовому порталі в Україні. Як результат, надійшла одна пропозиція пісні і одна пропозиція відзначки святкувань… Необхідно, на мою думку,  повторно проголосити конкурс після 17-тих Зборів КУПО – зазвичай місяць після Зборів КУПО спостерігається зацікавлення такими питаннями, тому є шанс, що на конкурс надійде трохи більше пропозицій до цих елементів святкування 100-ліття.

Комісія запропонувала проводити заходи з нагоди відзначення 100-ліття Пласту в 2011 (створення перших пластових гуртків) та 2012 (офіційне заснування організації) роках. Основними етапами святкувань мали б стати велика зустріч в Північній Америці (попередньо була інформація про те, що в США,але ця інформація поки жодним чином не підтверджена) в 2011 році та, як підсумок святкувань, ЮМПЗ в Україні в 2012 році. Згадка про відзначення 100-ліття Пласту міститься в Указі Президента України про підтримку пластового руху, який був виданий в 2008 році. В рамках підготовки до відзначення 100-ліття в 2009 році Пласт в Україні проводить заходи з нагоди 20-ліття з часу відновлення Пласту в Україні  – частина цих заходів, як-от Друге Всеукраїнське Пластове Джемборі, мають на меті перевірити сили пластунів в Україні  та налагодити систему для якісного проведення заходів з нагоди 100-ліття Пласту.

На цейчас існують конкретні пропозиції до програми святкувань століття Пласту на світовому рівні, але це поки тільки пропозиції, які не формують цілісної програми святкувань. Крім цього, в більшості це пропозиції членів комісії, а хотілось б, щоб надійшли пропозиції від більшої кількості пластунів та пластунок з різних країв. На мою думку, цілісну програму святкувань варто затверджувати через декілька місяців після проведення Зборів КУПО – на самих Зборах буде можливість обговорити всі питання, які можуть виникнути в делегатів, крім того активізація пластового життя після проведення Зборів КУПО може сприяти надходженню нових пропозицій до програми святкувань.

Паралельно із роботою комісією існують додаткові ініціативи і проекти, які пов’язані із святкуванням 100-ліття від часу заснування Пласту, але реалізуються не комісією, а окремими групами пластунів. Наприклад в Україні два роки втілюється в життя проект «100 видатних пластунів», який має на меті зібрати інформацію про 100 найвидатніших людей, які були членами організації. Поява таких проектів, особливо якщо вони дійдуть до свого логічного завершення, є позитивним явищем і можуть принести багато користі. Проте необхідно, щоб інформація про подібні проекти надходила до комісії ГПБ, яка має завдання координувати все, що пов’язано із святкуванням цієї визначної для Пласту дати.

Основними проблемами в підготовці святкувань 100-ліття загалом і роботи комісії з підготовки цих святкувань зокрема я бачу наступні:
Незацікавленість загалу, зокрема крайових проводів, підготовкою до святкування 100-ліття на рівні КУПО
Як я писав вище, голови крайових проводів отримували всю найактуальнішу інформацію на Пленумах ГПБ і окремими листами, але зворотнього зв’язку від країв до комісії я, на жаль, так і не отримав. Єдиною ознакою того, що листи таки були отримані, могла бути поява новин на крайових інтернет-сторінках. Також мені не відомо чи відбувається якесь обговорення програми святкувань в краях – жодних пропозицій за півтора року так і не надійшло, хоча є інформація про формування комісій в США та Канаді (із свого боку я зініціював створення такої комісії в Україні). А це жодним чином не сприяє підготовці якісного святкування – чим більше людей долучиться до обговорення і подасть свої пропозиції до програми святкувань, тим кориснішу, цікавішу і ціліснішу програму можна отримати в результаті.

Немає визначеної мети діяльності комісії
На першій нараді комісії була визначена ціль і обумовлений план роботи комісії. Згідно пропозиції А-4 16-тих Зборів КУПО логічним виглядає, що робота комісії закінчується на 17-их Зборах КУПО, після яких, на мою думку, мав б бути створений оргкомітет святкувань, який б почав вже реалізацію безпоспредньої організації святкувань. Проте це питання до кінця не з’ясоване. В будь-якому випадку комісія рекомендувала номінаційній комісії 17-тих Зборів КУПО пропонувати Зборам включити до складу ГПБ каденції 2009-2012 років діловода, який був б відповідальним за організацію та проведення відзначення 100-ліття Пласту. Перед цим діловодом мало б стояти завдання перебрати/переформувати комісію чи створити оргкомітет святкувань з тим, щоб забезпечити організацію та проведення святкувань на гідному рівні. Зі свого боку комісія зголосила свою готовність працювати до закінчення святкування 100-ліття Пласту в кінці 2012 року з тим, щоб в часі святкування координувати роботу оргкомітетів святкування, які будуть створенні в краях.

under: Головна
Tags:

Стаття, яка була надрукована в останньому номері Пластового шляху – своєрідний підсумок трирічної каденції на посаді Головного булавного УПЮ. Оскільки єдиним можливим коментарем до даної статті є стаття-відповідь в тому ж таки ПШ, а пластуни писати якби не дуже люблять :), то було б цікаво почути коментарі в цьому блозі (перепрошую за многабукафф ;) )…

На 16-тих Зборах КУПО в Києві я був обраний Головним булавним УПЮ. Відразу мушу сказати про те, що до обрання я не мав жодного досвіду роботи на рівні світового проводу Пласту і навіть з пластунами з-поза України спілкувався дуже мало, тому в багато справ я вникав вже в процесі роботи. З іншого боку, це дало мені можливість подивитись на цю ділянку свіжим оком. Наскільки ця каденція була успішною чи неуспішною дасть оцінку Велика Рада Скобиного Кругу в листопаді під час КУПО, але із свого боку хотів б зупинитись на декількох ключових темах, на яких необхідно буде зупинитись не тільки майбутньому складу ГБ УПЮ, але й світовому Пласту загалом, оскільки ці тенденції є властивими не тільки для УПЮ, а для всієї організації.

Першим є те, що ми, пластуни в різних краях, є різними. Не кращими і гіршими, а різними – ми всі належимо до однієї організації, що дає нам багато спільного, але по світу ми живемо в різних суспільствах зі своїми законами та традиціями і це накладає відбиток на діяльність, мету, методу Пласту і пластунів в цих країнах. Тому абсолютно недоречним є оцінювання ситуації в тому чи іншому краю через призму Пласту з іншого краю.Через це, як член Пласту в Україні, я намагався не втручатись в справи УПЮ інших країв – допомагати, дораджувати, координувати, але не більше. Тішить, що таку політику по відношенню до всіх країв впроваджував весь склад ГПБ цієї каденції. На мою думку, це єдино можливий варіант співпраці ГПБ-краї в теперішній ситуації для збереження єдності КУПО – будь-який тиск може спричини відхід того чи іншого краю з КУПО, що буде значною втратою, якщо не крахом, для світового Пласту.

Іншим чинником, який впливає на діяльність Пласту , є чисельність організації і можливості її зростання в тому чи іншому краї. Наприклад станиця Львів за кількістю юнацтва більша ніж Аргентина, Німеччина, Велика Британія, Австралія і напевно Канада разом взяті, на Святі Весни Львівської округи в 2009 зареєстровано вдвічі більше юнаків та юначок ніж на ЮМПЗ в Канаді в 2007 році. І можливості кількісного зростання Пласту в Україні є величезними (на жаль ці можливості за 20 років так і не вдалость зреалізувати принаймні на половину, але, на щастя, вони ще актуальні і цілком реальні для виконання). Такі розбіжності в кількості зумовлюють абсолютно різні потреби і шляхи їх вирішення. Більше того, чим більшими є можливості розвитку, тим динамічнішою повинна бути організація, тим оперативніше мають прийматись рішення. І як тут не згадати про процедури КУПО…

Показовим в цьому сенсі є процес затвердження  Правильника кадри виховників УПЮ – 13-ті збори КУПО в 1997 році доручили ГБ УПЮ створити комісію правильника КВ УПЮ, 15-ті збори КУПО в 2003 році зобов’язали крайових комендантів УПЮ до березня 2004 року подати інформацію про ратифікацію, 16-ті збори КУПО в 2006 році доручили ГБ УПЮ, при отриманні рішення про ратифікацію Правильника КВ УПЮ від шостої крайової організації, закінчити процес затвердження цього правильника як обовязуючого для всього світового Пласту. Тільки в 2007 році Правильник КВ УПЮ нарешті був затверджений як загальнобовязуючий – відразу після того, як шостий край його ратифікував. Отже на весь процес було затрачено 10 років. В той ж час той ж Правильник Кадри виховників УПЮ в Україні був прийнятий в 1996 році і станом на сьогодні він вже є застарілим і потребує змін.

Ще цікавішою є історія із створенням і затвердженням правильника впоряду (відразу хотів б наголосити на тому, що впоряд є далеко не основним елементом пластової програми, але це є важливий елемент цієї програми із своїми метою і методою; крім цього цей елемент дотичний до всіх пластових уладів). Рішення про усучаснення пластового впоряду було прийняте на 10-х зборах КУПО в 1989 році, 11-ті збори КУПО в 1993 році доручили ГПБ видати посібник пластового впоряду, 14-ті Збори КУПО в 2000 році рекомендували розповсюдити проект «Підручника пластового впоряду» до випробування, ГПБ повинна була апробувати цей проект до грудня 2001 року, 15 збори КУПО в 2003 році рекомендували ГБ УПЮ продовжити роботу над проектом і створити комісію для укладення остаточного проекту, який мав бути представлений до листопада 2004 року, на 16-х зборах КУПО в 2006 році також обговорювалось питання про правильник впоряду, але окремих резолюцій вже не приймалось. Отже справа тягнеться вже 20 років і дотепер не є остаточно вирішеною. В той ж час в Україні робота над правильником розпочалась в 2003 році, коли для роботи за основу був взятий проект правильника Ю.Мончака, саме той, який на 14-тих зборах КУПО був рекомендований до розповсюдження, впродовж трьох відбувалась апробація цього проекту, і в 2006 році був представлений остаточний текст проекту правильник впоряду, який був рекомендований МРСК, а в 2008 році крайовий зїзд прийняв цей правильник як обовязковий до використання в Україні.

Не важко спрогнозувати, що подібно будуть прийматись рішення і надалі – існуюча процедура затвердження загальнопластових правильників передбачає плекання одності і єдності Пласту в світі, але не дозволяє приймати рішення оперативно, що очевидно заважає діяльності Пласту в теперішньому, надзвичайно динамічному суспільстві. Надалі необхідно знайти такий механізм прийняття важливих рішень, який б забезпечував і оперативність, і єдність та одність Пласту. В сучасному світі технічних можливостей є більш ніж достатньо для створення саме такого процесу. Що ж до правильника впоряду – як Головний булавний УПЮ я не бачив впродовж своєї каденції зацікавлення цим питання в крайових організаціях, чим, на мою думку, і пояснюється така затягнутість процесу, пов’язаного з цим правильником. Остаточно це питання дійде до логічного закінчення (затвердження правильника впоряду) лише тоді, коли в цьому правильнику зявиться зацікавленість  у більшості крайових організацій.

Іншою великою проблемою Пласту в світі є ініціативність і бажання/можливість працювати на користь організації, чи швидше відсутність цієї ініціативності. Приклад з роботи ГБ УПЮ в каденції 2006-2009 років: останні декілька ВРСК приймають резолюції про необхідність регулярних нарад/зустрічей крайових комендантів УПЮ. Після КУПО 2006 року я звернувся до всіх крайових комендантів УПЮ (копію листа отримали також всі голови КПСів) з пропозицією організувати зустріч в Skype крайових комендантів для обговорення основних питань – із всіх адресатів мені відповів тільки один крайовий комендант … В тому ж листі я просив надіслати мені контакти членів ВРСК та надіслати пропозиції по завершенню процесу створення і затвердження правильника пластового впоряду – очевидно, що ці питання також залишились без відповіді. Потім я ще декілька разів звертався до крайових комендантів, але й ці листи залишались без відповіді. Звідси виникає питання: чи була можливість виконати резолюції КУПО, які зобов’язували ГБ УПЮ організовувати регулярні (квартальні) наради крайових комендантів УПЮ і протоколи цих зустрічей надсилати членам ВРСК (якщо до цього додати відсутність впродовж цих трьох років крайових комендантів УПЮ принаймні в 3 краях, то ситуація з УПЮ на крайових і світовому рівні, як на мене, виглядає критичною)? Отже, ініціативність, посвята загальній справі, відповідальність, активність, чим славилось і славить дотепер старше покоління пластунів, є в більшості випадків невластивими молодшому поколінню. Це проблема сучасного, дуже прагматичного світу, але в будь-якому випадку Пласту доведеться діяти і розвиватись саме в цьому світі, тож необхідно шукати шляхів подолання цієї проблеми, оскільки вона впливає на Пласт від рівня роїв і гуртків до рівня світового проводу.

До описаного вище можна додати також історію із сторінкою для виховників. Від початку каденції була ідея створити сторінку в Інтернеті, на якій зібрати матеріали, які могли б допомогти в роботі виховникам. Орієнтовно в той ж час почалась робота по створенню подібного ресурсу на Пластовому порталі в Україні і в процесі цієї роботи зясувалась цікава річ: питання про такий ресурс постійно піднімається на Малих і Великих Радах Скобиного кругу вже впродовж деількох років, але, коли така сторінка таки створена, вона нікому не потрібна (про це якраво свідчить статистика відвідувань сторінки в інтернеті, які близька до нуля). То чи справді необхідно створювати світову сторінку, якщо її, я впевнений, чекає така ж доля?

Основним досвідом в питанні  роботи з юнацтвом в різних краях для мене була участь виховником на ЮМПЗ в Канаді в 2007 році, за що дуже вдячний КПС Канади, оскільки це справді був неоцінений досвід. Там в повній мірі можна було оцінити різницю в цьому питанні. Для мене особисто було дивним, що робота з юнацтвом різниться навіть в США і Канаді, не кажучи про різницю з країнами з інших континентів. Я думаю саме тому настільки болючим був перший «масовий контакт» пластунів з України і діаспори під часу ЮМПЗ в Україні в 2002 році. Здавалось ми є членами однієї організації, з однаковими ідеологічними засадами, читаємо одні і ті ж напрямні книжки, носимо практично такі ж однострої, але нюанси суспільства в якому ми живемо, про які я писав на початку статті, роблять нас настільки різними, що ЮМПЗ в Україні було настільки болючим в плані співпраці між пластунами з різних країв, що навіть зараз, 7 років по тому, постійно про це згадують. Найбільша різниця є між пластунами з давніх демократичних країн і Україною, як країною з посттоталітарним суспільством. Виправити цю проблему зможе лише якнайбільше контактів між краями: участь пластунів з діаспори в таборах в Україні і навпаки, спільні вишколи, обмін досвідом і т.д. Це стає особливо актуальним в переддень відзначення 100-ліття Пласту в 2011-2012 роках – є дуже мало часу для того, щоб ми, якщо не стали однаковими по світу, то принаймні розуміли один одного без зайвих дискусій і непорозумінь.

Але тут накладається проблема, про яку згадувалось вище, – якщо не буде ініціативи «знизу», тобто від звичайних пластунів, старших пластунів чи сеніорів, то жодні рішення проводу будуть недієвими. Наприклад, в рамках обговорення про створення сторінки для виховників УПЮ обговорювалось питання про необхідність створення форуму, де виховники могли б обмінуюватись досвідом. Але такий форум вже давно існує в Україні на Пластовому порталі, на ньому навіть колись в дискусіях брали участь пластуни з-поза України, але це були поодинокі випадки – тобто можливість вже є давно, але нею знов ж таки ніхто не користується. А з появою соціальних мереж потреба в форумі взагалі відпала – facebook, multiply, vkontakte станом на сьогодні забезпечили такі можливості для спілкування, які не дає жоден з форумів. Але чи багато ви знаєте груп на цих соціальних мережах, де обговорюються виховницькі справи і в яких обмінюються досвідом? Декілька спроб, які були в Україні, проіснували всього лише декілька тижнів. То чи справді пластуни з різних країв хочуть обмінюватись досвідом і обговорювати питання Пласту? Просто поспілкуватись, запитатись як справи, привітати з тієї чи іншою датою – це звичайно позитивно для налагодження особистих контактів між пластунами по світу, але ця можливість жодним чином не використовується для розвитку Пласту. А могла б…

І як підсумок: ми є справді великою і унікальною організацію. Не вистачає лише незначних зусиль, які б допомогли це зрозуміти суспільству і в Україні, і поза її межами (актуальним залишається також скаутський рух, який дуже мало знає про Пласт). Але ці зусилля мусять прикласти всі пластуни в світі. Всі скаутські організації є особливо «затребуваними» при існуванні важких умов в суспільстві. В умовах теперішньої рецесії в світі перед Пластом і в Україні, і в світі відкривається велика кількість нових можливостей (не дарма, кажуть, в китайській мові ієрогліф «криза» пишеться як «загрози» і «можливості») – ми вчергове отримуємо шанс зробити наступний крок в розвитку Пласту для поширення пластових ідеалів.

under: Головна
Tags: , ,

Older Posts »

Categories

"Будь іскрою як мрієш бачити багаття" працює на платформі WordPress µ як частина сервісу Ми.plast.org.ua. Приєднуйтесь!
Проект Пластового порталу