НЕВТОМНИЙ ПЛАСТУН (САЛЕВИЧ ГРИГОРІЙ)

Народився в с. Вікняни р-н Товмач, Івано-Франківської обл. в родині священика.
В 1915 році родина переїхала до с. Вікторів. Там закінчив початкову школу. У 1917 році – українську гімназію в Івано-Франківську.

У 1920 році помер батько, залишивши десятеро дітей. Почав працювати, заробляючи репетиторством.

11-тий ПОЛК:
В 1921 році в Івано-Франківську вступив в Пласт. На той момент в Станіславові були наступні полки: 11-ий полк ім. гетьмана Мазепи, 16-ий полк ім. короля Данила. Тоді якраз найважнішим інструктивним чинником став підручник О. Тисовського «Життя в Пласті» (1921). У порівняні з підручником «Пласт»(1913) тут вражає глибина думки, вчування у національну традицію. Цей підручник до сьогодні – ніким не перевершений підручник української педагогічної думки і основ здорового національного виховання та світогляду.

Світлини дивись тут

«Одразу після гімназії не міг я поступити в університет бо тоді наше громадянство бойкотувало університет у Львові як польський. Я переїхав до м. Саджава готовити дітей до вступу в середню школу, і організував 89-й курінь УУПЮ, членами якого стали сільська молодь(село-пласт). Сестра Григорія була в другому полку при українській вчительській жіночій семінарї сс. василіанок у Станіславові».

СЕЛО-ПЛАСТ:
Організація Село-Пласт в околицях Станиславова має свою окрему історію. Від самого початку діяльности пластової організації в школах існували намагання перенести Пласт поза шкільні мури і поширити його серед сільської молоді. Пластуни-учні, що доїздили до школи з поблизьких сіл, закладали пластові гуртки в своїх рідних селах і ці організації Село-Пласту переважно доводили до дуже гарних успіхів».

(31.10.1925 Верховна Пластова Команда іменувала скобом пластуна ХI-го куреня імені гетьмана Мазепи Григорія Салевича (ч.1(8) Листопад 1925.-15-тий Пластовий рік.(Урядові Вісті (ВПК). Це єдиний пластун-скоб, що дожив до часів відродження Пласту в Україні).

ПРОДОВЖЕННЯ НАВЧАННЯ:
В 1926 році поступив в університет у Львові. Через цілий ряд обставин мені не довелося його закінчити.
В 1931-32 роках закінчив однорічну торговельну школу товариства «Просвіти» та поступив на роботу головного бухгалтера кооперативи «Зоря» у Львові.

НЕВТОМНА ПРАЦЯ:
Пропрацювавши один рік перейшов на роботу бухгалтера в Повітових союзах Кооператив в Івано-Франківську, Жовкві та інших до початку другої світової війни. Далі перейшов на роботу ревізором в Союз Українських Кооператив. У часі війни працював головним бухгалтером РайВно.
А з 27.06.1956 року – заступник директора по адміністративно-господарській роботі в Інституті Суспільних наук(сьогоднішній інститут Українознавства УАН).
З липня 1968 року пішов на пенсію.

ГРОМАДСЬКА РОБОТА:
Починаючи з 1988 року збираю українську літературу та відсилаю у східні та південні області України. За цю діяльність відзначений Похвальною Грамотою від Телерадіоцентру військових Морських сил України».
Життєпис написано 29 вересня 1996 року.

Булава УПС постійно підтримувала контакт із др.. Григорієм. Відвідували Його в дома. Розглядали Його заяву щодо надання ступеня в УПС. Часопис «Пластовий Шлях» надрукував допис про нього. Не зважаючи на хворобу др. Григорій знаходив час і можливості бути потрібним Україні та Пластові.

Опубліковано у Героїчні сеніори. Додати до закладок Постійне посилання.

Без коментарів.