Пластова особистість. Володимир Янів.

Постать Володимира Яніва (19.11.1907-18.11.1991) належним чином не поцінована. Тому на передодні 100-го ювілею Пласту доцільно згадати про нього. Він як видатний психолог (етнопсихолог), діяч організованого національно-визвольного руху на рідних землях, поет, громадський діяч, організатор наукового життя, журналіст, мистецтвознавець, пластун, людина найширших обдарувань та талантів.

Батько Володимира Яніва Осип був викладачем Української академічної гімназії у Львові, в якій навчалися і навчали видатні вчені, церковні діячі, письменники. Серед них професори Омелян Огоновський, Філарет Колесса,  Іван Крип’якевич, Патріярх Мирослав Любачівський, митрополит Володимир Стернюк, письменники Осип Маковей, Юліан Опільський, Володимир Радзикевич, Святослав Гординський, а також видатні політичні діячі, військовики Євген Коновалець, Роман Шухевич, Ярослав Стецько, Микола Лебедь, Юрій Старосольський, сини Івана Франка Тарас і Петро та багато інших.

Володимир Яніва батько віддав у 1915 році до німецької початкової школи, щоб хлопчик добре опанував іноземну мову. У 1919 році Володимир став учнем Академічної гімназії, провчився там 8 років і здав матуру у 1927-му. Перші два роки його класним керівником був колишній Комендант Українських Січових Стрільців отаман Михайло Галущенський. Другим його класним керівником став професор Михайло Тершаковець. «Професорові Тершаківцеві, – згадував Володимир Янів, – чимало завдячую.  Його провід у навчанні залишив незаперечно глибокий слід у моєму житті. Сумлінність нашого професора була частим приводом до наслідування. Українська література, що її він навчав, служила вивершенню нашої національної свідомості». Професор Михайло Тершаковець був глибоко релігійною людиною, таким став і його учень Володимир Янів. Тут треба згадати, що на глибоку релігійність Володимира вплинула ще і поведінка Романа Шухевича, з яким він сидів два роки в одній камері «Бригідок». Янів згадує: «Роман кожного ранку і вечора заглиблювався в молитві на якийсь час і ніколи не здіймав хрестика з шиї. Його твердження, що український націоналізм без Бога ніколи не сповнить свого завдання, давало багато до думання…». Володимир Янів признається, що в його житті приклад глибокої релігійності Романа Шухевича став переломним фактором.

На переломі 1925-26 років Володимир Янів зорганізував у гімназії 51-й Пластовий курінь ім. Святослава Хороброго і був його першим курінним до літа 1927 року, коли поступив до Львівського університету. Влітку пластуни куреня організували двотижневий мандрівний табір в Чорногору і Горгани під проводом курінного. Володимир Янів згадує: «В мандрівку вибралося 8 юнаків без будь-якого практичного вишколу й досвіду, з мінімальними засобами та скупим вирядом, так що доводилося й голодувати, і мокнути, й мерзнути, але план мусів бути виконаний. Здобутий досвід дозволив за декілька років зразково організувати табори з сотнею юнаків на Соколі. Що лиш згодом я зрозумів, скільки знання людської душі, дала мені особисто саме ця перша велика пригода, коли не раз доводилося мирити подразнених утомою колег».

У 1920-ті роки Володимир Янів дебютував як поет на сторінках пластового журналу «Молоде Життя» віршованими нарисами з пластової мандрівки в Чорногору і Горгани. Пласт був уже заборонений у гімназіях і Янів підписався псевдонімом «Кусоніс». До речі, учителем Володимира в гімназії був також і засновник Пласту біолог Олександр Тисовський – «Дрот». У Володимира був гарний голос і він співав у гімназійнім хорі разом із Юрком Шухевичем, молодшим братом Романа Шухевича, закатованим енкаведистами в тюрмі на Лонцького у Львові в червні 1941 року.

У 1926 році Володимир Янів, тоді учень 8-го класу, був обраний головою Читальні гімназії. Щороку гімназисти влаштовували Шевченківські концерти. Очолювали підготовчий комітет Михайло Добрянський і Володимир Янів, вони складали і вели програму. Володимир підшукував промовців, рецитаторів, сам виступав.

В. Янів є автором біографічного есе «Чупринка-Шухевич: людина і символ». Коли через рік почався процес 17-ти українців, обвинувачених у вбивстві Собінського, гурток в Академії гімназії, над яким мав нагляд В. Янів, видав і розкидав перші листівки. Ще в березні 1928 року був один епізод, пов’язаний з діяльністю Володимира в Академічній гімназії, – це розгон спроби святкувати іменини маршала Пілсудського. Тоді вперше Янів був арештований.

         Новий період життя Володимира Яніва розпочався під час навчання в  університеті і пройшов він під девізом: «Україна потребує освічених патріотів».

Богдан СТАСІВ

 Про автора

Пл. сен. довір’я Богдан Стасів, Орл. навчався 1935-1939 в Українській академічній гімназії у Львові. Таборував у новацьких таборах  на Остодорі. Після тривалого побуту в різних місцях Сибіру в 1954 р. повернувся в Галичину в с. Лозова Тернопільської області. Тривалий час працював фотографом, передав багато пластових світлин про довоєнний Пласт. Богдану Стасіву належать наукові розвідки про колег-гімназистів Української академічної гімназії, зокрема, про Володимира Яніва, Романа Шухевича, Павла Шандрука. Друг Богдан друкував статті в періодичних виданнях і виступав на наукових конференціях, брав участь у пошукових експедиціях лікаря УПА члена Куреня Лісові Чорти Яромира Олісницького. 23.10.2008 р. відійшов на Вічну Ватру і спочиває в м. Тернополі на Микулинецькому цвинтарі.

Опубліковано у Героїчні сеніори. Додати до закладок Постійне посилання.

Без коментарів.