100-річчю ПЛАСТУ присвячується! Пластуни з Білгород-Дністровська помандрували горами Криму

Цьогоріч осінні канікули для Білгород-Дністровських школярів минули надзвичайно цікаво. Одного прекрасного дня, 22 жовтня, в Білгород-Дністровській пластовій станиці зібралися дев’ять відчайдушних і сміливих мандрівників. У команді були гості з Базар’янки – хлопчик Максим і його керівник Валентина. Окрім гостей були пластуни-прихильники  Сергій та Андрій, учні ЗОШ №3, пластун-прихильник Дмитро з Вигонської школи і дорослі учасники – Світлана й Наталя.  А також ті, без кого цього походу не було б взагалі, керівники мандрівки пластуни-сеніори Сергій та Людмила Лєхан.

Перед виїздом учасників походу і приміщення станиці Білгород та клубу мандрівників «Вершина» освятив священник – отець Михайло. Він побажав нам гарної погоди не тільки на дворі, а і в душі.

Подорож розпочалась. Ми прибули до Сімферополя. 9-ти денний похід розпочався біля кафе «Кара-Коз» у селищі Перевальне. Група мандрувала вздовж Малинового струмка, по крокусових галявинках, по засніжених вершинах, по засипаних барвистим листям лісах, по крутих схилах. А іменинник Дмитро увесь день проходив із повітряними кульками – позначкою новонародженого. Під час походу діти навчилися багатьом туристичним премудрощам і хитрощам – розпалювати багаття з мокрих дров, варити кашу та суп під дощем, розбивати і збирати намети при поривах майже ураганного вітру, організовувати комфортну й теплу ночівлю, коли температура повітря на сягає нуля, а то й нижче, безпечно та правильно пересуватися по небезпечних гірських стежинах. Усі – і діти, і дорослі – здружилися, отримали нові знання і навички.

Хочу розповісти одну цікаву історію, яка трапилася з нами на найвищому гірському плато Криму – Карабі-Яйлі. Всі учасники групи хотіли потрапити до Кримських печер, але ми були від них дуже далеко. І от, коли дійшли до метеостанції, її наглядач повідомив, що десь тут недалеко є «Мамина печера». Він пояснив, як туди потрапити, але, на жаль, ми дві години бігали, як сайгаки по сопках, і повернулись уже при світлі ліхтарів у цілковитій темряві. Знайшли якусь печерку, але не ту. Наш керівник Сергій  – досвідчений турист, навіть в непролазних джунглях знайде стежку. А от Геннадій, мабуть, щось переплутав. Наступного дня ми знайшли ще одну печеру – «Казку», але вона була вузенька і глибока. Залізти в неї, судячи по набитих шлямбурах, можна було тільки за допомогою мотузки та спеціального спорядження. Далі по дорозі ми вже не зустрічали ні печер, ні печерок. А шкода, дуже вже хотілося залізти туди.

Майже весь наш маршрут проходив по місцях бойової слави захисників Криму від фашистських загарбників. Велика кількість пам’ятників старанно прибрані, доглянуті  і це дуже приємно бачити у таких важкодоступних місцях!  Пам’ять про загиблих воїнів повинна жити у віках…

І ще одна історія, пов’язана з нашим переходом через скелі до Нового Світу. Це було щось! Важко, страшно, але дуже класно! Ми по корінцях ялинок вилазили на вершину, піднімалися по дуже крутих гірських сходах. Гарні пейзажі та лазурове море підбадьорювали. Попереду нас чекав Царський пляж, стежка Голіцина та грот, де колись виступав великий Шаляпін. Найдивовижнішим для мене було те, що я 28 жовтня купалася в морі – це мій особистий рекорд, бо водичка була, м’яко кажучи, свіженька і прохолодна. Світлана й Наталя  теж зробили такий «подвиг». А от для Людмили це звичайна справа – вона купається в морі цілий рік! Купаючись ми так голосно волали, що нас, мабуть, чули аж у Судаку.

Позаду залишилось  130 кілометрів пішого переходу, адже наша мандрівка – спортивна подорож 1 категорії складності!

Гарне море, чарівна природа, величні гори, чисте повітря, щирі й добросердечні люди, мудрі керівники, слухняні діти – за цим всім не треба їхати в Америку, на Кіпр, в Туреччину. Це все є у нас, в нашій рідній Україні. Кримські канікули відбулись!!!

Зовсім скоро – зимові канікули, і цього разу наша мрія про печери обов’язково збудеться! З 23 по 29 грудня станиця Білгород планує спелеологічну мандрівку на Чатир-Даг!

Всі наші мандрівки цього року присвячені знаменній даті у житті кожного пластуна – 100-річчю пластового руху в Україні!

В. Саченко, учасниця мандрівки, вчителька Базарьянської школи 

Опубліковано у Некатигоризовано. Додати до закладок Постійне посилання.

Без коментарів.