7-ий Курінь УПС ім. А. Войнаровського

У 1996 році 7-ий курінь УПС ім. Андрія Войнаровського відзначив свій Золотий Ювілей. Заснувався він з відновою Пласту на чужині в грудні 1946 року в СС-казармах на Фраймані біля Мюнхена в Німеччині. На знак того, що постав він поза межами Батьківщини, у певний час, за патрона куреня обрано Андрія Войнаровського, визначного Мазепинця, представника першої укрнаїнської політичної еміґрації, якого в 1726 році підступно запроторили на Сибір. Команда УПС у Мюнхені затвердила курінь 4 березня 1947 року і надала йому число 7.

Відзнакою куреня став герб Войнаровського: червоний щит символізує вогнисте намагання по-лицарськи служити Батьківщині, а золоте стрем’я вказує на високі моральні вартості. Войнарівці мають свій правильник і кодекс та свою обрядовість.

Курінь має членство обох статей. Основників куреня було 13. Після переїзду за океан, до Америки, стан куреня поступово зростав. Влився у нього курінь УПС «Мандрівники». У 1978 році Войнарівці зробили «наступ» на Австралію. В 1985 році число членів дійшло до 47. На скитальщині зареєстровано було 76 членів. З них вибуло 28, відійшли на Вічну Ватру 20, а залишилося 28, за статтю: жінок 16, чоловіків — 12. Проживають вони в Австралії, в ЗСА, в Канаді. У 1991 році постала в Україні, у Львові, паланка Войнарівців.

Почесними членами куреня були іменовані: пл. сен. Богдан Чехут у 1947. Основоположник Пласту пл. сен. Олександер Тисовський у 1966 р., у його 80-ліття, і пл. сен. Петро Саварин у 1987 р.

Члени об’єднані курінним гаслом «За Україну, Пласт і Дружбу».

Курінь Войнарівців відбув 13 Великих Курінних Рад. Першу курінну ватру в 1961 році запалив сл. п. Начальний Пластун Сірий Лев. Це була його остання пластова ватра. Під час пластової сеніорської ватри на ЮМПЗ в 1987 році був посвячений курінний прапор.

У червні 1992 року в Україні, в Карпатах біля Підлютого, відбувся курінний табір «Войнарівців» з участю друзів з Австралії.

До 1949 року провід куреня був в Німеччині, опісля до 1987 року в ЗСА, а тепер він є у Австралії. Першим курінним у роках 1946-1956 був пл. сен. Ілярій Домбчевський, який потім став батьком куреня (до 1987 року). Наступником його у роках 1956-1987 був пл. сен. Микола Грушкевич, який згодом удостоївся бути батьком куреня. Від 1987 року веде курінь пл. сен. Анна Овчаренко.

Комунікаційним засобом проводу куреня з членами був від 1956 до 1987 року «Лист Курінного», якого появилося 95 чисел, а від 1987 року «Листок Зв’язку» — досі вийшло 17 чисел. Крім того, курінь неперіодично видавав курінний бюлетень «Вузли Дружби». У 1970 році курінь видав поему Рилєєва «Войнаровський» у перекладі С. Гординського. Видання присвячено українському Пластові на чужині.

Особливу увагу курінь присвятив обороні 12 точки Пластового Закону. Войнарівці успішно відстояли непохитність цієї точки. Курінь видав серію листків «Під Знаком Золотого Стремени» з такою тематикою: «Пластун не курить тютюну» (1964), «Я не п’ю алькоголю, бо я пластун» (1971), «Пластун не зловживає ліками» (1971). Для ЮМПЗ 1962 на «Вовчій Тропі» курінь зорганізував виставку «Шкідливі налоги, наркоманія й надуживання ліками».

Про живучість ідей Войнарівців свідчить постання в 1979 р. на терені Австралії старшопластунського мішаного куреня ч.100 під патронатом Андрія Войнаровського та паланки в Україні, в Сокалі та Червонограді. Сподіваємося, що ця молода кров принесе славу Українському Пластові.

За Україну, Пласт і Дружбу!

Без коментарів.