16-ий Курінь УПС «БУРЛАКИ»

Бурлацька Ватага нав’язує своє духове оформлення до таборів КВОММ-у на Остодорі, Соколі, Брустурах та до таборів ВСУМ-у в Брюховичах, Шклі і Нижневі над Дністром. Саме там в роках 30-их і 40-их кристалізувалась подібність поглядів та зацікавлень цих молодих людей, які нав’язали тісну дружбу в курені «Передових», заснованому на пластових засадах в 1941 році і які вирушили опісля цілістю, в пластових одностроях, до 1-ої Української Дивізії «Галичина». З тих, що пішли, не багато повернулося з війни, а тих, що залишилися, доля розкинула по цілій Европі. Та все ж таки бажання відновити цей круг було сильніше від обставин. Доповняючи ряди однодумцями полеглих друзів, курінь «Передових» відроджує себе в Німеччині, в лютому 1946 р. під назвою 1-го Куреня УСП «Бурлаки».

Рисою «Ватаги Бурлак» є легкий підхід до всіх життєвих справ, який віддзеркалюється у словах бурлацького маршу: «…море для нас по коліна, а Міссіссіппі по кістки». Та найбільш характеристичною рисою «Бурлак» є повна толерантність політичних і релігійних поглядів та толерантність питомих людських слабостей. Не менше характеристичним для них є, одначе, нетолерантність нетовариськості й нетерпимість людей, які ставлять свої дрібні інтереси понад добро спільноти або які вживають спільноту для своїх особистих цілей. В загальному Ватага остерігається пафосу та фанфар у виявах свого пластового духа чи патріотизму та оминає емоційність і екстремність, уважаючи такі явища симптомами недоліків характеру. В Німеччині вірні своїй пластовій назві «Бурлаки» майже виключно посвячувалися зимовому та літньому мандрівництву й таборуванню. В короткому часі після заснування куреня в 1946 р. вони стали експертами в цих ділянках пластування та організували численні мандрівні табори і прогульки. Вони допомогли у відновленні Карпатського Лещетарського Клюбу та стали його членами і першунами в лещетарстві, плаванні та легкій атлетиці. В 1947 р. були учасниками у Світовому Скавтському Джемборі біля Парижа і працювали на різних виховних постах у Пласті.

Переїжджаючи на нові місця поселення, «Бурлаки» намагалися осідати групами, підставою їхньої живучості є дружба, єдність та спільне життя. Однак, родинні та професійні зобов’язання розбили ці наміри. Для зв’язку між собою Бурлацька Ватага видає курінну газетку «Комета», яка спочатку вряди-годи, а зараз періодично появляється за редакцією Бурлаки, вибраного на Великій Раді. Від перших днів перебування в Америці «Бурлаки» продовжували свою мандрівну, таборову та спортову діяльність, організовуючи водні й лещетарські табори, беруть активну участь у загальній пластовій та громадській праці на різних відповідальних постах.

З роками, що минають від заснування «Ватаги Бурлаків», активність членів зменшилася, а вони вже як пластуни-сеніори взялися за відбудову 1-го Куреня УСП. Сьогодні вони з вдоволенням глядять на молодих «Бурлак», які в змінених обставинах, новими засобами та на свій спосіб продовжують їхні традиції й піддержують їхні ідеали в діаспорі і  вже у вільній Україні.

Без коментарів.