17-ий Курінь УПС «ПЕРШІ СТЕЖІ»

Коли 1948 р. почалася мандрівка нашої еміґрації за океан, перші члени куреня виїхали до Канади, решта – в більшости переїхала до ЗСА. Осідком куреня став Нью-Йорк, де було найбільше скупчення «Стеж».

В 1955 р. вже було досить членів у сеніорському віці, щоби створити курінь сеніорок, який затвердила ГПБ як 17-ий екстериторіяльний курінь УПС-ок. Обидва курені, УСП і УПС, разом творять Плем’я «Перші Стежі», яке очолює Племінна Команда: «Перша Стежа», курінні обох куренів, які сповнюють функцію курінних суддів, спільний скарбник, референтки кандидаток і фонду «Доброго Діла», хронікар і господар. Щодва роки плем’я відбуває свої Великі Ради. Від 1951 року виходить листок зв’язку «Стріла і Лук», щоб інформувати всіх членів про важніші події в Племені.

Чисельний стан куреня не змінювався дуже, бо все був доплив нових членів на місце тих, що з різних причин відпадали. Тепер курінь сеніорок начислює 81 членів, з цього 5 в Канаді і 6 в Україні (кандидатки). Курінь старших пластунок має 7 членів та 3 кандидатки з України. В Стеж-Прияті є 12 членів — це колишні Стежі, що з різних причин виступили з Пласту, але й надалі вдержують контакт з Племенем.

Спеціялізація Племени — це виховна праця з УПЮ в станицях та організування і ведення таборів. Табори, започатковані і ведені Стежами: лещетарські (спільно з куренем «Бурлаки»), мандрівні, «Стежки Культури», табори розвідувачок, табори пташат, вишкіл юнацьких виховників.

Крім виховної праці в станиці на різних постах та в проводах окружних і спеціялізаційних таборів «Стежі» займалися й іншими проєктами. Найбільш знані були виставки праць українських митців, професійно влаштовані, що не тільки давали насолоду глядачам, а й змогу митцям продати їхні твори, а при цьому й «Стежам» діставався чималий заробіток (зі вступів і відсотків з продажу). З цього заробітку «Стежі» допомагали родинам дисидентів в Україні, давали на потреби станиць, оплачували дорогу виховникам на ЮМПЗ, уфондували видання кількох книжок, одноразовий даток на Український Музей в Нью-Йорку тощо.

Вже на самому початку діяння Пласту в Америці виявилося конечним придбати для виховників допоміжні матеріяли. «Стежі» в Нью-Йорку використали гутірки на виховні теми, що їх мали на своїх сходинах, і видали малий підручник для виховниць «Ваде-Мекум». В 1965 р. опрацювали «Гри і Мандрівки». В цьому ж році почав виходити журнал «В Дорогу з Юнацтвом», редаґований Ларисою Онишкевич і адміністрований пок. Іреною Гасюк.

В міжчасі Люба Крупа і Наталка Коропецька поширили і усучаснили іспити вмілості для юначок, які появилися окремою книжкою. Наталка Коропецька опрацювала також підручник безпеки в домівці, на таборах і на мандрівках, з порадами з гіґієни і першої допомоги.

Зв’язок з Україною сягає ранніх 70-их років, коли вже можна було відвідувати Україну. Вже тоді декілька «Стеж» нав’язало контакт з дисидентами і їм вдалося кілька разів перевезти дисидентську пресу «Самвидав» до редакції «Сучасність» і «Смолоскип», також праці українських ґрафіків, які були виставлені «Стежами» в Мистецькому Клюбі в Нью-Йорку, а відтак видані в картках. Заробіток з виставки й карток ішов на оплату посилок на допомогу родинам дисидентів.

На Вічну Ватру відійшли чотири членки Племени: Дада Мосора-Франкен, Слава Демянчук-Паславська, Еня Ковшевич-Гасюк і Оксана Панасюк-Комановська. Всі чотири були активними членками Пласту.

Стежі без межі!

Без коментарів.