23-ий Курінь УПС «ХМЕЛЬНИЧЕНКИ»

 Курінь «Хмельниченки» бере свій початок у 1945 році. В тому році в містечку Ляндек (Тироль, Австрія) творяться два гуртки старших пластунів, перший гурток «Бурлаки» — десять членів, другий гурток «Залізний Меч» — вісім членів. 22 грудня 1945 р. на гуртковій раді «Бурлаків» гуртковий висунув пропозицію об’єднати обидва вищезгадані гуртки і створити з них старшопластунський курінь. Гуртковим «Бурлаків» був тоді ст. пл. Я. Шегрин, якого Курінна Рада, зложена із членів обох гуртків, 24 січня 1946 р. вибрала курінним. Ст. пл. Яків Шегрин, як організатор куреня, був кілька разів вибраний курінним і залишився ним до 1955 р.

Третя курінна Рада, яка відбулася 1949 р., була останньою в Австрії, а четверта 1951 р. була першою на терені нового поселення. На тій четвертій курінній раді в Бостоні (Масс., ЗСА) вибрано курінну команду під проводом ст. пл. Володимира Бакальця. 30 листопада 1952 р. курінь був зареєстрований і одержав порядкове число 27. У 10-ліття існування куреня (1955) відбулася ювілейна Курінна Рада в Монтреалі (Канада). На тій п’ятій Курінній Раді обрано команду куреня під проводом ст. пл. І. Шевчука.

В часі від 1955 р. до 1962 р. не було Курінних Рад. Члени куреня, які почали переходити вже до УПС, вирішили створити курінь молодших «Хмельниченків”.

Від 1958 р. курінь молодших «Хмельниченків» почав існувати як старшопластунський курінь із реєстраційним числом 27. Курінь старших «Хмельниченків» існував як перехідний з УСП до УПС і одержав порядкове число 23 в УПС. В початках творення обох куренів «Хмельниченків» в Америці дуже багато праці віддали пл. сен. Володимир Бакалець, пл. сен. Яків Шегрин та пл. сен. Михайло Звонок.

В 1960 — 1970 роках курінь поширив свою діяльність поза Бостон до Гартфорду, Нью-Гейвену, Бріджпорту, де створилися «стежі», а згодом до Пассейку, Нью-Йорку, Філядельфії, Балтімору і Вашінґтону. «Хмельниченки» користуються козацьким кличем «Пу-гу! Пу-гу!». Курінний провід дотримується козацької традиції, вдягаючи при святочних курінних нагодах убір козаків.

Символічним головою обидвох куренів «Хмельниченків» (УСП і УПС) є «Батько-Хмель». «Батько» є зв’язковим і дбає про тісну співпрацю між сеніорами й старшими пластунами. Цей пост від 1970 років очолював пл. сен. Михайло Звонок аж до його смерти в 1994 році. В тих роках нововідроджений курінь старших пластунів зріс до понад 80 членів, а 23-ий курінь сеніорату доходив до 30 членів. Вони активно долучалися до виховної діяльності у новацтві та юнацтві по вищезгаданих станицях.

В 1960 і 70 роках члени куреня входили в провід оселі «Бобрівка», також організували і провадили виховно-вишкільні табори на «Вовчій Тропі» та «Новому Соколі». Комендантами таборів УПЮ-ів були пл. сен. В. Бакалець, ст. пл. Б. Павлюк, ст. пл. М. Красій, ст. пл. Я. Станчак, ст. пл. В. Матвійчук, ст. пл. В. Петрів, — а комендантами таборів УПН-ів були пл. сен. Я. Шегрин, ст. пл. Б. Балко, ст. пл. Я. Гарасимів, ст. пл. О. Кравс, ст. пл. 3. Ушак, ст. пл. М. Аптюк, пл. сен. С. Петрів, ст. пл. А. Раковський.

«Хмельниченки» також почали організувати спеціалізаційні табори. Перший водно-мандрівний табір «Чайка І» відбувся в 1960 році, в «Альґонквін Парк» коло Торонта (Канада). Від того часу курінь постійно влаштовує водно-мандрівні табори не тільки в Канаді, а й у горах Адірондакс.

Пу-гу! Пу-гу!

Без коментарів.