42-ий Курінь «ПЕРЕЛЕТНІ ПТИЦІ» ім. Дарії Навроцької

 Історія куреня починається в 1948 р. з прибуттям еміґрантів після Другої Світової Війни до Канади. Кілька старших пластунок, які прибули до Канади з Німеччини і поселилися у Вінніпезі, зорганізували спочатку старшопластунську стежу «Перелетні Птиці». Коли збільшилося членство до двох гуртків, то створили курінь «Перелетні Птиці». Одною з тих перших пластунок була ст. пл. Галя Гарасовська.

Назву куреня вибрали таку, яка тоді відповідала настроєві й сентиментові перших організаторів. Тоді вважалося, що наш побут в Канаді є тільки на якийсь час, поки ситуація зміниться і можна буде перелетіти на рідні землі. Хоч так воно не сталося, але назва куреня показалася дуже характеристичною для куреня «Перелетних», бо багато членок куреня перелетіли в інші частини Канади і Америки, скрізь будучи активними членками Пласту.

Цей старшопластунський курінь взяв собі за патронку поетку Олену Телігу, а зареєстроване число куреня було 14. Курінь був дуже активний у Вінніпезькій пластовій станиці. Завданням куреня була виховна праця в новацтві та юнацтві.

Організовано різні імпрези, свята, прогульки, табори — як старшопластунські, так і юнацькі, якими провадили «Перелетні». Курінь був серцем діяльности в пластовій станиці. З часом, коли перших «Перелетних» переведено до сеніорату, курінь якийсь час ще продовжував діяльність як старшопластунський осередок і поволі перестав існувати як курінь УСП. На жаль, ті «Перелетні» що були вже в сеніораті не ідентифікували себе як курінь чи частина сеніорів з «Перелетних Птиць», а просто як колишні «Перелетні» в сеніораті.

Так минали роки. Колишні «Перелетні» були активними членами у виховній праці та проводі Вінніпезької пластової станиці. Ідея відновлення куреня виникла на ЮМПЗ-98, яка відбулася біля Вінніпеґу. На ЮМПЗустрічі було багато колишніх «Перелетних», включно з першою організаторкою куреня Галею Гарасовською-Заяць. На цей раз ідею відродження куреня піднесла Таїсса Ружицька, колишня членка «Перелетних», і цю ідею почали реалізувати відразу на Зустрічі, де відбулися перші організаційні сходини — 8 серпня 1998 р. На других сходинах, які вже відбулися у пластовій домівці у Вінніпезі 24 вересня 1998 р. і на які прибула ініціяторка відновлення куреня пл. сен. Таїсса Ружицька, оформлено вже курінь, вибрано курінний провід: пл. сен. Оля Крук — курінна, пл. сен. Галина Коваль — писар, пл. сен. Марта Корбутяк — скарбник. Вислано також лист до Головної Булави у справі відновлення (створення) куреня в сеніораті.

На жаль, тут виникли різні комплікації з «відновленням» куреня, і врешті наш курінь оформлено як новостворений сеніорський підготовчий курінь, який затверджено 27 жовтня 2000 р. і надано ч. 42. Курінь вибрав собі цим разом за патронку колишню членку станиці, діяльну пластунку ще з України пл. сен. Дарію Навроцьку. Створено новий «Кодекс» — правильник куреня, який дещо різниться від попереднього старшопластунського, який був присвячений виховній праці. Тут з огляду на вік більшости членок, в «Кодекс» було введено деякі зміни у завданнях куреня, як праця для добра станиці, українського суспільства та збереження рідної української мови. Також дещо «усучаснено» пісню «Перелетних» та відзнаку. При кінці 2002 року відбуто першу курінну раду та вибрано новий провід. Перед новим проводом дальша праця і розвиток куреня, на поміч станиці та для добра української спільноти в діяспорі.

Без коментарів.