header image
 

Хроніка курінного табору “Сірі вовки”

8-9 липня 2011

На таборі діє дві системи вишколів учасників та підстаршини. Відповідно табір для обох вишколів розпочався дещо по різному. Більш досвідчена підстаршина взяла участь у гутірках, які мали на меті навчити бути лідером у команді, творити курінну єдність, організовувати курінний табір та ін.

За цей час вишкіл учасників відбули екскурсію в музеї Тустань поблизу с. Урич та оглянули скелі, де була древня фортеця. Провід табору, кадра виховників та всі пластуни куреня ім. Івана Богуна дякують директору Державного історико-культурного заповідника Тустань п. Василю Рожку за допомогу в організації екскурсії та перебування на місці.

Далі табір відбув на своє остаточне місце поблизу с. Ямельниця. Там пройшло розтаборування та було проведено гутірки з економіки та куховарення.


10 липня 2011

У неділю табір пішов до церкви у с. Ямельниця. Місцеві жителі з радістю підходили та спілкувались з таборовиками.  Після обіду почав падати сильний дощ. Проте після його закінчення усі таборовики змогли споглядати чудовий захід сонця.


11 липня 2011

На таборі продовжується розтаборування. Зараз учасники бавляться теренову гру. Погода сонячна і всі мають гарний настрій.

Ввечері підтабір учасників зазнав нападу невідомих, з незначною перевагою, ми змогли знешкодити всіх ворогів, зберегти курінне знамено та захопити в полон п’ятьох нападаючих. Так для нас розпочалась міжкурінна теренова гра.
День закінчився ватрою та відпочинком після тривалого бою.


12 липня 2011

Головне командування курінного табору вирішило відпустити ворогів за незначний викуп, – визнання нашої непереможності та двох живих курей.

Програму продовжили гутірки з тактики, впоряду, та змаг з самооборони.

Здавалося б, що наші бої вже позаду, проте з табору, невідомим чином, зник генерал-хорунжий з двома стрільцями.
Розвідка доповідає, що бойова група ворога переміщується в сторону г. Парашка. Провід табору приймає рішення йти навздогін.

Проте, до вимаршу ми не готові, потрібно скласти деатальний тактичний план.


13 липня 2011

Кури нагодовані, стійка залишена, останні підготування до вимаршу, гутірка з мандрівнцтва як ніколи доречна.


14 липня 2011 р. (Четвер)

Прийшов час екватора табору, відповідно нас очікували кульмінаційні події. У кожного ще були прекрасні спогади вчорашнього дня, зокрема ватра і теренові ігри з куренем Ярославни. Але сьогодні нам потрібно було підніматися на гору Парашку, щоб прийняти черговий бій із запеклим ворогом.

Ранок розпочався із швидкої руханки і смачного сніданку приготованого на дівочій кухні. Згодом почалося згортання нашого тимчасового підтабору, адже до обіду потрібно було вже вирушити у дорогу. Раптом розвідка доповіла, що недалеко від нашого місця табірництва було знайдено кілька поранених, серед яких був наш комендант, друг Лютий. На місці було прийнято рішення про їхні пошуки. І завзята праця дала свої плоди. Через кілька хвилин Наш комендант був уже в безпеці, йому надавалася перша медична допомога.

Отримавши певні вказівки ми вирушили у мандрівку. Декому вона вдавалась не легко, але прекрасні краєвиди були варті витрачених нами зусиль. Виконавши завдання знешкодження ворога,  й взявши необхідну висоту, ми прибули назад до табору і пообідавши вирушили назад у Ямельницю.


15 липня 2011р. (П’ятниця)

Кожен відчував втому, після вчорашньої мандрівки. Однак розслаблятися було ніколи, сьогодні до нас повинна була приїхати таборова комісія, і потрібно було привести терен табору до ладу.  Плідно попрацювавши,  після смачного обіду ми мали змогу повправлятися в скелелазінні підкорюючи місцеві кам’яні утворення. Крім того кожен, хто досхочу налазився, мав змогу попробувати намалювати навколишні краєвиди, взявши участь у художні гутірці з подругою Олею.

Наближався кінець табору…


16 липня 2011р. (Субота)

В таборі помітно піднявся настрій, адже до його кінця залишалось всього два дні. Але ми навіть не здогадувались, що нам ще прийдеться пережити у найближчі 48 годин.

До обіду ми працювали на терені табору, і мали змогу повправлятися у спортивній боротьбі. По обіді почався ряд цікавих гутірок, зокрема стрільба з другом Лютим, і майстерка з подругою Олею. Напевно немає хлопців які б не цікавились зброєю, тому дана гутірка помітно підняла всім настрій, коли після інструктажу з техніки безпеки нам дозволили постріляти з трьох видів зброї: пневматичної, страйкбольної і… механічної.

Здавалось день підходить до логічного завершення, однак після вечері на збірці нам повідомили: «Сьогодні ми здаємо два пера»

Ніч обіцяла бути цікавою…


17 липня 2011р. (Неділя)

Ранок для нас розпочався із фрази : «Два пера, збірка!», тому всі поспішили від місць ночівлі до табору на збірку. На збірці кожен намагався поділитися своїми враженнями від пережитої ночі, однак на це формально не було часу. Нас чекав сніданок і вимарш до церкви, яка як виявилось з невідомих причин буда закритою. Тому помолившись разом з місцевими жителями поблизу церкви, ми вирушили до табору.

По обіді настав час останніх гутірок: маскування і самовиживання. Під час яких несподівано пролунав алярм. Ми навіть не сподівалися, що прийшов час «рейнджерскоку», однак саме несподіваність зробила цю екстремальну пробіжку просто незабутньою…!

Настала остання вечеря, незвично-таборовий курячий шашлик та приготування до останньої ватри. Темою нашої сьогоднішньої ватри було завершення нашої подорожі в історію визвольних змагань, та останні дні життя нашого пластового побратима, колись члена нашого куреня, а сьогодні патрона табору – Василя Кука.

Вечірня пісня «кінець табору» примусила когось радіти, а когось сумувати. Остання таборова ватра була незвичайною не тільки своєю тривалістю, під звуки гітари і ритм барабанів, кожен мав змогу поділитися своїми враженнями про табір, а після своєї промови скуштувати халепу, яка завжди по-особливому смачна….

Курінний табір прийшов до завершення….


18 липня 2011 р. (Понеділок)

Після останнього таборового сніданку активно почалось розтаборування. Хтось прибирав терен табору, хтось розбирав таборові споруди, а хтось готував останній таборовий обід…

По обіді ми провели останню гутірку по самообороні, адже впродовж всього табору саме вона користувалася великою популярністю.

Пообідавши ми мали змогу повправлятися в пусканні велетенських мильних бульбашок, а згодом пролунав свисток про початок закриття, під час якого нам урочисто вручали таборові посвідки, відзначки й відзнаки, а першунам й цінні подарунки.

Ось так і завершився наш курінний табір «Сірі вовки» куреня ч. 73 ім. Івана Богуна.

І всі прекрасно розуміли, що лише кілька годин відділяють їх від омріяної зустрічі з батьками, спільним переглядом фотографій та розповідями про пригоди богунів!

Інформацію надав ст. пл. скоб. Петро Задорожний, Ярема Гриців, пл. прих.Тарас Шмиг

 

"Пластовий курінь число 73 імені Івана Богуна" працює на платформі WordPress µ як частина сервісу Ми.plast.org.ua. Приєднуйтесь!
Проект Пластового порталу