Відео до Дня Пластуна 20:10

Published in: on 21.02.2010 at 1:03 pm Comments (0)

АКЦІЯ ВІСЛА

Акція Вісла розпочалась 28 квітня 1947 року о четвертій годині ранку силами 5-ти дивізій війська польського, дивізії корпусу внутрішньої безпеки та трьох додаткових полків: піхотного, автомобільного-транспортного і саперового. Війську допомагали понад 500 членів міліції обивательської і служби безпеки.

Згідно джерел акція була наслідком дій УПА, а саме вбивства генерала Караля Свірчевського. Насправді ж акцію планували заздалегідь, про свідчать архівні документи, а смерть Свірчевського була лише приводом.

Основним завданням військової оперативної групи «Вісла» було висилення українців з їх етнічних земель, що прикривалось необхідністю подолання опору УПА і перемоги над нею.

Можливо, ваш переглядач не підтримує формату цього зображення. На світанку, коли по селах ще спали люди, військо атакувало, оточивши села людям давали 2-3 години для збору речей, а потім поїздами відправляли всіх на відповідні станції, так звані збірні пункти, де вони перебували від декількох днів до декількох тижнів. Сім’ї завантажували по 4-6 сімей у вагон і вивозили в пункти призначення.

Паралельно розшукували серед виселенців членів ОУН і УПА і їх поплічників. Проводились арешти, допити, тортури, розстріли.

Виселенців перевозили в північні та західні землі Польщі в Ольштинське, Щецінське, Познанське, Вроцлавське воєводства та на схід в СРСР.

Під час акції «Вісла» було вивезено 140575 осіб, вбито 655 і взято в полон 1466 членів і прихильників ОУН і УПА. Крім того арештовано 2274 осіб, ув’язнено 3873 осіб. До страти засуджено 443 українців.

Розселяли українців в старі понищені будівлі, не більше трьох сімей у село, і обов’язково з різних сіл. Розселяли не ближче 50 км до державного кордону і не ближче 30 км від великих міст. За спробу покинути нове житло карали тюрмою, ув’язненням в концтаборі Явожно. Заборонялись відправи в церкві, навчатись і спілкуватись рідною мовою.

9 вересня 1944 року була підписана угода між урядом УРСР та польським комітетом національного визволення «Про евакуацію українського населення з території Польщі». Угода ніби то гарантувала добровільний принцип переселення та чимало пільг, які мали б зробити на практиці процес переселення «безболісним». Згідно з відповідним планом передбачалось розселення 305 тис. 806 українців. Насправді ж евакуйовано було на третину більше, а саме 482 тис. 880 осіб. Згідно з даними польського історика Йожефа Бушко були евакуйовані 518 тис. осіб. На евакуацію однієї особи було витрачено приблизно 21 злотий.

З Любачівського повіту було депортовано 43 тис. 172 особи, з Томашівського – 40 тис. 742 особи.

У зв’язку з цим активізувалась діяльність УПА. Вже на 27 квітня 1945 року в Томашівському повіті оперували три підрозділи УПА чисельністю до 600 чоловік (групи «Залізняка», «Байди», «Ягоди», «Перемоги»).

На теренах Любачівщини та її прикордонні була добре організована мережа ОУН та самооборона. Тут діяли сотні «Олега» і «Крука».

Отже Любачівський та Томашівський повіти контролювали загони УПА. Тут органи польської місцевої влади послабили свій вплив на хід евакуації, вояки УПА проводили пропагандистку діяльність, поширювали листівки. В Любачівському повіті місцева влада намагалась вплинути на українське населення щоб схилити до відмови від евакуації. Всього було проведено 98 збройних акцій УПА та польських партизанів. Це призвело до того, що на лютий 1945 року у Любачівському повіті тільки 5 % українського населення було охоплено заявами про бажання евакуюватися.

Прикладом героїзму українського населення є село Вербиця на Любачівщині. Це село оточене польсько-більшовицькими військами боролось до останньої краплі крові і ворогові не здався ніхто.

Published in: on at 12:55 pm Comments (0)

"Міжкрайовий пам'яткоохоронний історично-краєзнавчий табір «Вирій»" працює на платформі WordPress µ як частина сервісу Ми.plast.org.ua. Приєднуйтесь!
Проект Пластового порталу