У 20-роках ХХ ст., слідуючи духові того часу, пластуни стали активними членами українського кооперативного руху. Це допомогло організації мобілізувати свої матеріальні ресурси у часи, коли годі було очікувати фінансової підтримки зі сторони. Пластуни змогли забезпечити себе необхідним вирядом, знайти кошти на утримання домівок та Пластового Видавництва, а навіть розпочати грошовий збір на будівництво Пластового Дому. Продовжуючи тему української кооперації, сьогоднішня розповідь – про кооперативу “Пласт”. За надані матеріали дякуємо ст.пл. Юркові Юзичу, ОЗО.

У 1925 році інженер Андрій Сербин, який вважався великим спецалістом пластової економічної справи, створив кооперативу «Пласт». Кооператив розвинувся з невеликої установи, яка займалася постачанням різного спорядження для пластування та табірництва.  Основна діяльність довший час здійснювалась в львівській пластовій домівці – Бляхарська, 11 (зараз вул. Федорова). “Треба було прийти перед “Святом Весни” до домівки, щоб зрозуміти, що це таке “Пластове Постачання”. Довгий “хвіст” пластунів ждав черги, щоб поповнити таборовий виряд чи однострій! Разом із ширенням діяльности пластової організації, зростав товаровий засяг постачання, від дрібних додатків до однострою, всякого таборового виряду” до пошиття спортових строїв, шкільних та робітничих фартухів.

Так, серед іншого, кооператива мобілізувала пластунів на збір та пакування лікарських рослини. Потім пластуни організували власне виробництво мухолапок (на вул. Городоцькій), а також дріжджового і ванільного порошку за німецьким рецептом та почали випускати пасту для взуття. Все це було дещо примітивним, але давало чималі прибутки.

При кооперативі “Пласт” існувала також пластова щадниця (Ощадна каса) куди можна було віддати свої гроші на зберігання під певні відсотки. В свою чергу щадниця мала змогу використовувати цей оборотний капітал для потреб кооперативи.

Статутом кооперативи було також передбачено „для піднесення культурного рівня своїх членів засновувати читальні, бібліотеки, уладжуючи лекції, виклади й курси, щоби розвинути ідею виховання молоді в кооперат. дусі і методах скавтінґу”.

Плани були широкі, проте їх повну реалізацію стримував брак коштів, а також відсутність власного приміщення.  Не зважаючи на це, кооператива «Пласт» продовжувала успішно діяти і в умовах польської окупації, навіть після переходу пластового руху в підпілля.  Так наприклад у 30-х роках існувала крамниця Пласту при вулиці Городоцькій у Львові, яка з часом стала цілком успішною самостійною установою. 

“Кооператива не лише приходить молоді, з фінансовою допомогою, але теж привчовує її до організованої праці на економічному полі, та розвиває товариське співжиття. Тому булоби дуже вказаним, щоби молодь інших осередків закладала цього рода кооперативи і в них працювала”, закликали ініціатори кооперативи.  

В часи еміграції, традиції кооперативи продовжувалися. Саме в такий спосіб українці за кордоном гуртувалися та допомагали один одному.  Це був один із способів збереження своєї ідентичності, та надійна організаційна опора Пласту.

Традиції Пластової Кооперативи живуть і досі. Сьогодні вони відроджуються у підприємствах створених пластунами,  у проектах на кшталт “Свій до свого по своє”, у скаутських ярмарках та міжуладових крамничках-кооперативах. Хоча цим починанням поки що бракує системності, та все ж вони, плекаючи принципи суспільної зарадності та взаємодопомоги, реалізовують у свій спосіб мету Пласту та стають потрохи його організаційною опорою.

Час на гутірку

Грудень 16, 2011

На одному з економічних вишколів о. Михайло Димид (УГКЦ), пластун із Ордену Хрестоносців, розповідав, що місяць грудень – це найкращий час для проведення гутірок про смисл грошей, милостині і багатства.  Адже саме цей час охоплює дуже символічні у цьому сенсі свята – день Святого Миколая та Різдво Христове. Історія святого Миколая – це в першу чергу історія про велике багатство і велике милосердя. Різдвяні свята – час вертепів і коляди, а отже пластових заробітків. Зробіть це приводом для своїх гутірок, дискутуйте, ставте собі запитання і шукайте на них відповіді. Адже саме у цей час, теорія як ніколи добре поєднується з практикою.

Про біблійний погляд на гроші читайте тут. Про життя та діяння святого Миколая черпайте звідси. А тут можна переглянути відео про пластунів та коляду.

Гарних вам пошуків і веселих свят!

Зараз неможливо уявити життя суспільства без грошей. З ними змушені мати справу абсолютно усі. Гроші існують майже стільки ж, скільки пам’ятає себе людство, однак до нас вони дійшли в дуже зміненій формі. Сьогодні спробуємо трохи розказати про те, чому ж вони виникли і навіщо існують.

З найдавніших часів люди починали обмінюватися різноманітними предметами (бартер). Історики відзначають, що бартер виник у період первіснообщинного ладу.  Той хто ходив на полювання, міг обміняти м”ясо на зерно у того, хто займався сільським господарством. Однак з часом деякі речі стало важко визначати: що дорожче – добротний лук чи корова? чи вигідно обміняти мішок картоплі на три літри меду?  З”явилася потреба на встановлення загального еквіваленту для обміну, цінність якого визнавали би усі. Функцію грошей почали виконувати всілякі предмети споживання, які користувалися найбільшим попитом: в одних народів – хутра, в інших – тканина, у третіх – сіль, мушлі, бурштин і таке інше. Досить часто цю роль відігравала худоба. Однак необхідно було щось універсальне, довговічне і зручне, що б не займало багато місця і одночасно досить коштовне. Вже в ІІ тисячолітті до н.е. у Древньому Єгипті використовують як гроші золоті кільця, а в країнах басейну Егейського моря – мідні злитки, що мають форму бичачої шкіри.

Уважається, що найперші монети були зроблені в Китаї й древньому Лідійському царстві (Мала Азія) в VII столітті до н.е. Вони мали вигляд круглих злитків дорогоцінних металів, виготовлені за єдиними стандартами. Паперові гроші з’явились в X столітті – знову ж у Китаї, де, як відомо, уперше почали виготовляти й сам папір. Перші європейські банкноти з’явилися в Швеції в 1661 році. Спочатку паперові гроші випускалися комерційними банками, але з XVIII століття це стало винятково прерогативою держави. Технічна революція XX століття створило новий вид грошових відносин – безготівковий. У середині XX століття в побут увійшла перша кредитна карта Dinners Club, яку можна було використовувати для обідів у кредит у ресторанах. Сьогодні кредитки – один із найбільш популярних платіжних інструментів у світі.

Що ж робить гроші грошима? – Їх основні функції:

  • Міра вартості. Саме за допомогою грошей ми можемо зрозуміти, чим цінність (вартість) одного товару відрізняється від іншого.
  • Засіб обміну. Гроші виступають у ролі посередника між одною людиною (організацією), що хоче щось купити, і іншою людиною (організацією), що хоче щось продати.
  • Засіб накопичення. Гроші застосовуються для створення запасу багатства як людини, так і організації й країни в цілому.

Від нині започатковуємо серію статей про історію українського кооперативного руху – економічної основи українського державотворення в кін. ХІХ – на поч. ХХ ст.

За визначенням кооперація (лат. cooperatio), це форма організації економічної діяльності людей на засадах самоврядування для спільного досягнення загальних цілей. Кооперація – це господарська система, що складається з об’єднань господарів найчастіше в одній сфері діяльності. Її мета – сприяти членам кооперації у сфері виробництва, торгівлі і фінансів. У різні часи популярними були кредитні, страхові, споживчі кооперації, а також виробничі кооперації (масловиробнича, сільськогосподарська, будівельна, тощо). В сучасному світі кооперація розглядається як третій сектор ринкової економіки, свого роду альтернатива приватному та державному підприємництву.

Українських земель кооперативний рух, що зародився у Західній Європі, досяг наприкінці ХІХ ст. У 1873 році в Австро-Угорщині було видано закон про заробітково-господарські спілки, який передбачав розвиток кооперації на всій території імперії. Влада вирішила використати кооперативний рух для гальмування процесу розорення дрібних товаровиробників. Це рішення українці зустріли з ентузіазмом і вже у 1883-ому році з ініціативи Василя Нагірного і А. Ничая на кошти українських заможних міщан і селян створено перше кооперативне торгівельне підприємство «Народна торгівля». Метою його діяльності було оптове постачання «з перших рук» і навчання українського населення веденню власної торгівлі. У 1907 р. у Львові утворено Краєвий Молочарський Союз (“Маслосоюз”), що згодом став одним із головних українських кооперативних союзів того часу. У сфері споживчо-рільничої кооперації найактивніше діяли: товариство “Сільський Господар”, що займалося в основному торгівлею сільськогосподарськими машинами, штучними добривами і насінням, а також центр “Центроосюз” — об’єднання постачальних та збутових кооперативів продовольчої і промислової продукції, які мали власні скотобійні й виробництва з переробки сільськогосподарських продуктів. Союз Народня Торговля, що обслуговував більші міста й об’єднував у 30-х роках близько 200 міських споживчих кооперативів, у найкращі свої часи мав понад 20 оптових складів і 27 споживчих магазинів. Фінансовим та організаційним центром української кредитної кооперації був “Центробанк”. [Джерело]

Концепція кооперації знайшла чимало прихильників по обидва боки Дніпра, адже за умов відсутності державності українці не мали на кого розраховувати у питаннях фінансової підтримки, тож механізм самоврядованої громадської каси ідеально відповідав запитам часу.

Окрім звичайних функцій, що полягали в організації народної економіки, підвищенні рівня життя та заохоченні нових форм та методів господарювання на селі, першочерговим завданням українського кооперативного руху було політично, господарчо й культурно організувати український народ для здійснення вищих перспективних національних цілей. Кооперативи ставали рушіями суспільного розвитку. За їх гроші видавалися спеціалізовані освітні журнали, фінансувалося проведення українських культурних і мистецьких заходів, а також діяльність товариства “Просвіта”. Над усім цим панувала ідея економічної взаємодопомоги та самостійності серед українців, яка мала стати початком політичної незалежності. Здобуття незалежності було метою стратегічною, а до тактичних завдань українського кооперативного руху належали:

  • освіта економічної еліти;
  • формування українського середнього класу;
  • утворення матеріальної бази для розвитку народної школи та освіти;
  • здобування організаційної бази для реалізації процесів виховання народу.

Митрополит Андрей Шептицький вважав кооперацію порятунком для українських селян: «Лучіться разом, заводіть по ваших селах крамниці християнські, шпихлярі громадські і всякі інші пожиточні установи». Вона ж бо об’єднувала в собі економічну діяльність і суспільний рух, саме тому стала основою творення модерного українського суспільства.

Незабаром на блозі: публікація про кооперативу “Пласт”.

Досить часто пластуни задають собі питання, чому для Пластового Закону обрано такі, а не інші людські чесноти. Адже їх є дуже багато, але засновники Пласту виділили саме ці 14. Якщо ж розмірковувати над кожною з них, то стає зрозумілим, що точки пластового закону це не лише риси характеру, це свого роду заклики до дій, адже їх неможливо дотримуватися без практичного застосування. Кожна з цих точок передбачає взаємодію з оточуючим середовищем, а їх втілення може впливати на обставини довкола нас. Те наскільки ми відповідаємо Пластовому Закону залежить тільки від нашої самодисципліни і праці над собою, і майже не залежить від наших талантів чи природніх здібностей. А його практикування фактично відображає нашу життєву позицію, впливаючи тим самим на здорове функціонування цілого суспільства.

Нижче пропонуємо вам зразок гутірки на тему “Пластун ощадний”, котру розробили пластуни з Канади. Її мета  – знайти межу між скупістю та марнотратністю, подумати, чому ця точка є необхідною, а також проаналізувати свою щоденну практику ощадності.
Джерело: “Пласт” в Канаді.

Наша сьогоднішня розповідь буде присвячена найпопулярнішій економічній грі усіх часів і народів – “Монополії”.

Так виглядала коробка гри “Монополія” у 30-х роках минулого століття. Ще тоді вона користувалася шаленим успіхом, і у неї завзято бавилися люди по всій Америці. Зараз вона продається більш ніж у 80 країнах світу,  і є перекладеною на 26 мов. Але почнімо з початку.

Прототипом “Монополії” вважають гру випущену у 1904 році, котра відображала теорію економіста Генрі Джорджа про податки на землю. Подібні настільні ігри робилися вручну і активно ширилися Північною Америкою, але справжньої популярності набули у часи Великої Депресії (30-і роки ХХ ст.). Згідно з офіційними джерелами компанії Parker Brothers, яка з 1935 року і дотепер випускає “Монополію”, та легендарна настільна гра, яку ми знаємо сьогодні, у своєму оригінальному варіанті з”явилася на світ так:

У 1934 році, безробітний інженер Чарльз Дарроу запропонував промисловій компанії Parker Brothers видати придуману ним гру про торгівлю нерухомістю. Гра називалася “Монополія”, що означає повне домінування певної компанії на якомусь ринку продукції. Гравці, оперуючи іграшковими грошима, викуповували продавали, брали в оренду якісь об”єкти власності, граючи за правилами, максимально наближеними до умов реального життя, а переможцем гри ставав той, хто зумів привласнити найбільше нерухомості на ринку. Події у першій “Монополії” розгорталися у американському Атлантік-сіті: на поле були нанесені реально існуючі там вулиці і залізниці. Один із перших варіантів ігрового поля був круглим, оскільки мав кластися поверх обіднього столу:)

Брати Паркери, знайшовши у цій грі 52 дизайнерські помилки, відмовили автору у її виданні. Тоді підриємливий винахідник власноруч видав 5000 екземплярів своєї гри і їх миттєво розкупили. Люди в часи глибокої економічної кризи, хотіли відчути себе успішними хоча б на якусь мить і з азартом бавилися в “Монополію”. Компанія Parker Brothers швиденько зрозуміла свою помилку і покликала Дарроу на повторні переговори. Викупивши у нього права на власність “Монополії”, вона успішно випускає цю гру і до сьогодні.

Гра швидко вийшла за межі США. Її популярність не падала навіть у роки Другої Світової Війни, коли британські видання “Монополії” виходили з картонними “вертушками” замість кубиків: не вистачало пластику. Десь у 60-х роках Parker Brothers зрозуміли, що британцю краще презентувати у грі Лондон, французу – Париж, тощо. Національні та “міські” версії “Монополії” зробили її культовою. А у 90-х з’явилися ще й “поп” версії цієї гри – для любителів мультиків “Діснея”, “Зоряних воєн”, “Кока-коли” ітп.

Цікаво знати, що:

  • Майже 500 мільйонів людей зіграли у цю гру з 1934 року.
  • Майже 200 мільйонів екземплярів було продано по всьому світу.
  • Набір із золотими хаткам і срібними готелями, випущений компанією «Alfred Dunhill», було продано за $25 000.
  • Навесні 1987 року студенти Juniata College in Huntington перетворили квартали свого студмістечка у клітинки “Монополії”, ходи робилися за допомогою гігантських паралонових кубиків, а переміщення виконувалися  через велосипедистів оснащених портативними раціями.
  • В 1964 році «Parker Brothers» зробили особливий комплект гри для New England Divers, яку можна було грати під водою. Спеціальне металеве поле було вкрите целофаном і важило близько 100 кг. У свій час було виготовлено також “шоколадну” версію “Монополії”.
  • А найдовша партія “Монополії” в історії тривала 70 днів.
То ж замисліться, чи варто виділяти на неї 15 хв на своїх сходинах:) Найкраще – знайти для цього окремий час, а по закінченню гри – проаналізувати її хід та результати. Адже крім того, що “Монополія” показує  світ зовсім з іншої перспективи і вчить мислити стратегічно, вона ще й відкриває у гравцях новий і незвіданий потенціал:) Тому – веселої забави!
_

Чи знаєте Ви хто був ініціатором Музею західного та східного мистецтва, Музею російського мистецтва, Національного музею образотворчого мистецтва?

Чи знаєте Ви хто надав фінансову підтримку авіаконструктору Ігорю Сікорському на створення найбільшого у світі літака початку ХХ століття «Ілля Муромець»?

Чи знаєте Ви хто був меценатом заснування лікарні Охматдит у Києві?

Ці та багато інших речей було зроблено з допомогою сім’ї Терещенків – відомих на всю Європу українців, цукрових магнатів, фінансистів і меценатів, змушених у 1917 році емігрувати за кордон. Більше про родину Терещенків читайте тут.

Нащадок цієї славетної династії Мішель Терещенко – громадянин Франції, але живе зараз в Україні.  Шість років тому він повернувся на Батьківщину своїх предків і продовжує тут сімейні традиції підприємництва та благодійності.

17-ого листопада о 17:30 Мішель Терещенко завітає до 201-ї аудиторії 6-ого корпусу Києво-Могилянської академії за адресою вул. Волоська 10, щоб поділитись своїми враженнями від України, розказати про життя своїх предків та поділитись своїм баченням бізнес-перспектив в Україні. Крім того, він також презентує книгу про невідоме життя свого діда Михайла Івановича Терещенка.

Реєстрація є обов’язковою.  Зареєструватися можна тут.

На початку жовтня у Києві відбувся вишкіл із фінансової зарадності за участі пл.сен. Богдана Гаврилишина, ЛЧ, світової слави економіста та засновника Міжнародного Інституту Менеджменту. Друг Богдан розказував серед іншого про те, наскільки важливою є особиста фінансова диципліна і організованість, з якої складаються цеглинки фундаменту організації та суспільства загалом. Але на питання про те, як заробити багато грошей, друг Богдан відповів: “Робіть те, що любите, а гроші прийдуть. Головне – будьте сміливими у своїх мріях. Мрійникам належить світ.”  

Нижече пропонуємо матеріал для роздумів про те, чому люди хочуть бути багатими, і де лежить межа між фінансовою розсудливістю і сліпою гонитвою за прибутками.

Якось одного разу бізнесмен стояв на пірсі у маленькому селищі і спостерігав за рибалкою, котрий сидів у тісному човнику. Рибалка якраз спіймав великого тунця.

- Скільки часу ти потребуєш, щоб зловити таку рибину? – запитав бізнесмен.
— Кілька годин, не більше, – відповів рибалка.
— Чому ж ти не залишишся в морі довше і не зловиш ще декілька таких рибин? – здивувався бізнесмен.
— Однієї рибини достатньо, щоб моя сім”я прожила завтрашній день, – відповів той.
— Ну а що ж ти робиш решту дня? – не вгавав бізнесмен.
— Я сплю до обіду, потім йду на кілька годин порибалити, подім бавлюся зі своїми дітьми, потім ми з дружиною влаштовуємо собі сієсту, подім я іду прогулятися по селищі, увечері п”ю трав”яний чай і граю зі своїми друзями на гітарі. Бачите – я насолоджуюся життям, – пояснив рибалка.
— Я — випускник Гарварду, — сказав бізнесмен, — я поможу тобі, ти все робиш неправильно. Ти повинен увесь день рибалити, і потім купити собі великий човен.
— І що потім? – спитав рибалка.
— Потім ти будеш ловити ще більше риби, і зможеш купити собі декілька човників, навіть кораблів, і в один прекрасний день у тебе буде ціла флотилія.
— А потім?
— Потім, замість того, щоб продавати рибу посереднику, ти будеш привозити рибу прямо на фабрику, і збільшивши прибуток, зможеш відкрити власну фабрику.
— А потім?
— Потім ти залишиш це Богом забуте село, і переїдеш у велике місто, і можливо колись ти зможеш відкрити величезний офіс і стати там директором.
— І скільки це все займе часу?
— Років 15–20.
— І що ж потім?
— А потім, — розсміявся бізнесмен, — потім настане найприємніше. Ти зможеш продати свою фірму за декілька мільйонів і стати дуже багатим.
— А потім?
— Потім ти зможеш перестати працювати, поїдеш у маленьке селище на березі моря, будеш спати до обіду, трошки рибалити, бавитися з дітьми, влаштовувати сієсту з дружиною, прогулюватися по селищі, по вечорах пити трав”яний чай і грати на гітарі зі своїми друзями …

А для чого гроші потрібні вам?

В рамках відзначення 100-ліття Пласту, продовжуємо публікувати пластові економічні приписи, що діяли у 20-х роках минулого століття. Набираймося натхнення та завзятості!:)

Способи придбання фондів для Куріня.

Курінь може в ріжні способи придбати для себе фонди; се залежить від його помисловости (винахідливості) і зручности (зарадності). Між иншим однак В[ерховна]. П[ластова]. К[оманда]. намічує такі способи як: а) анонси, б) розпродаж непластових видань, в) пластові робітні і г) пл ощадність.

а) Анонси. (Оголошення).

Адміністрація [журналу] «Молодого Життя» буде прий­мати анонси, які Куріні придбають з тим, що по­ловина вартости придбаного анонсу остає в користь Куріня. Кождий Курінь може придбати довільну кількість анонсів, а вся половина їх вартости буде вписана на власність Куріня. З цих грошей адміністрація може відразу оплатити за даний Курінь пренумерату (передплату) «М. Ж.», чи ужати на сплату таборо­вих паїв Куріня; причім половина вартости анонсу віддається на розпорядження Куріня.

б) Розпродаж непластових видань.

Куріні повинні брати в розпродаж певну скіль­кість непластових видань під тою умовою, що певний процент з доходу з розпродажи припадає для Куріня. Що до проценту умовляється Курінь з видавництвом наперід.

в) Пластові робітні.

Найбільше чистого доходу можуть дати для Курінів ріжного рода варстати  і робітні (майстерні) як на приклад, столярська робітня, пластові швальні, фризієрні (перукарні), токарні, варстати щіток, килимкарні і т. д. В кождому Куріні повинна бути бодай одна добра робітня, яку провадивби відпо­відний Гурток спеціялістів – пластунів. Вироблені в своїх робітнях предмети належить як найліпше збувати. Деякі з них, як н. пр. пластові однострої або його частини, пл. палиці і т. п. можна присилати до пл. постачання у Львові, а воно постарається про збут. Теж всі пл. робітні повинні зголосити у пл. постачанню, що вони можуть виробляти і в якій кількости, щоби в разі потреби пл. постачання могло до них звернутися.

г)  Пластова ощадність, (обж. 8/10 і 9/16 ).

Багато Курінів, придбавши трохи гроший на власні потреби, переховують їх довший час без користи, заки ужиють їх на якусь ціль. Поминаючи те, що скарбник може легко ті гроші згубити, то гроші, якіби вони не були, у свідомої людини не повинні лежати ніколи безкорисно. Призбирані гроші, головно на шатра, прапор, таборовий фонд і проче, повинні бути уміщені на щадничу книжочку або в місці, або прислані до В.П.Кмди, яка поста­рається їх добре, певно і на корисних умовах умі­стити. Коли Курінь буде вже потребувати ужити придбаних гроший на означену ціль, В.П.Кмда зверне йому їх з відповідним процентом. Впрочім в кождій хвилі Курінь може своїми грішми розпоряджати. Реферат пл. ощадности є ведений при рефераті будови Пл. Дому.

Не тільки Куріні, але і поодинокі пластуни повинні в повищий спосіб уміщувати свої гроші, заощаджені на власні або пластові потреби.

Далі буде…

Сьогодні пропонуємо вам матеріал для гутірки, дискусії, чи просто роздумів вголос. 

У Давньому Римі вільні громадяни були звільнені від податків – їх стягували лише з рабів та чужинців. Але грошей частенько не вистачало на усі потреби, тому римські імператори вводили й свої додаткові податки. Так, наприклад, римський імператор Веспасіан, що правив у 69-79 роках, ввів податок на  туалети.  Спадкоємець трону Тіт докоряв батькові, що той, у своєму прагненні заробити побільше грошей, дістався навіть до «нужників». Але коли були отримані перші збори по новому податку, Веспасіан підніс до носа сина монету і запитав, чи відчуває той неприємний запах. «Ні, не відчуваю», – відповів Тіт. «Але ж це гроші з сечі!» – сказав Веспасіан. З того часу й пішла приказка «гроші не пахнуть».

У сучасному світі, послідовники цього принципу вважають, що для одержання прибутку будь-які засоби добрі.  Тому й потрапляють наприклад в аптеки замість ліків підробки, на прилавки магазинів замість м’ясних  продуктів – мішанки з сої та невідомих субстанцій, а у річки – відходи з великих виробництв. Гроші, зароблені у такий спосіб, не пахнуть. Та чи дійсно мета виправдовує засоби?